У міру того як ніч ставала глибшою, в Заборонному місті наближався кінець.
Імператори і лорди з великих династію та священних династії пішли один за одним, залишивши тільки найвищий провід Імперії Яньхуан і імперії Апокаліпсиса на подвір'ї.
Вогни все ще були яскравими, страви на столі мінялися кілька разів, а атмосфера була набагато більш неприємною, ніж раніше. Голоси більше не мали урочистості, типової для банкета, але несли в собі трохи розслаблення, притаманна лише знайомим.
Інь У звернулась калачиком в кріслі, тримаючи в руках чашку гарячого молочного чаю. Її погляд впав на тарілку з духовною рибою на столі, від якої залишився один скелет, і вона видала маленький ароматний позов.
Су Лі сиділа поряд з нею, повільно черпаючи ложкою супу з миски.
Ліліт притулилася до краю столу з митцем на п'яний рум’янець на обличчі, розповідаючи неввічливу історію з ранніх років Фенріра.
— Ви хлопці навіть не уявляєте. Коли того хлопця Фенріра покликав імператор тоді, він так нервував, що ледь не спіткнувся про власну ліву ногу і не грохнувся.
Рука Фенріра, яка тримає келих вина, злегка застигла і він зірвався на неї.
- Це був нещасний випадок. Я не знав, що поріг такий високий, і до того ж я думав, ніби імператор шукав мене тоді -
Перед тим як Фенрір закінчив пояснення, Ліліт знову голосно розсміялася, її сміх став ще гучнішим.
— Поріг високий? Хто повірить, що чоловік ростом понад два метри спіткнувся об поріг?
Низький сміх роздався навколо столу. Фенрір міг лише відчувати себе безпорадним, думаючи, що мудра людина знає краще, ніж боротися, коли шанси проти нього; оскільки він не міг дозволити собі провокувати маленьку лолі з Імперії Апокаліпсиса, хіба він просто сховатися від неї?
Лі Цзихуан сидів поряд з головним місцем, тримаючи чашку чаю, яка в основному охолола. Дивлячись на ту фігуру, чиє обличчя було залито гнівом через Ліліт, слід ледь уловою ніжності затримався в його очах.
Тепер, коли справи на Землі були залагоджені, його настрій нарешті розслабився.
Це сидів у кутку столу, відчуваючи себе набагато розслабленішим, ніж коли почався банкет, і обговорював нову концепцію віри з Брахмою.
Сюаньо недбало розвалився у своєму кріслі, силою виливаючи цілий чайник вина прямо в шлунку.
З того часу, як він ступив на територію Боївого Святого, вино було просто занадто важко сп'яніти і пити його не зміцняло настрою.
Лінь Яо сіла поруч з Лі Цзихуаном в якийсь невідомий момент, опустивши голову, щоб очистити сухий фрукт ні поспішно, ані повільно.
Очистивши його, вона передала йому Лі Цзихуану.
Коли Нофлен побачила цю сцену, вона відчула одночасно заздрість і безпорадність; адже вона не може сперечатися з дитиною, чи не так?
Інь Удопила останній ковток молочного чаю, поставила порожній чашку на стіл і якраз збиралася щось сказати, як її погляд раптово злегка застиг.
Відразу після цього її сприйняття, наче гігантська мережа, розтягнута назовні, миттєво змило високо в небо, перетнуло хмари, пронизило атмосферу і приземлилася на тінь, що повільно наближалася.
Водночас Лі Цзихуан поставив чайну чашку в руці, злегка підйняв погляд і подивився на нічне небо.
Сміх продовжувався, але погляди Інь В і Лі Цзихуана більше не були прикуті до цього столу.
Семі теж щось відчув. Його рух зупинився на долю секунди, а його погляд проколов небо над подвір’ям.
— Флот, и не один.
У нічному небі кілька крихітних точок світла швидко наближувалися, наче падаючі зірки, але їхні траєкторії були надзвичайно прямими і стабільними, очевидно не будучи природним грішним небесним тілом.
Інь У сиділа у своєму кріслі, її погляд проколов крізь чорне-президентне нічне небо над подвір'ям, його голос був м'яким.
- Здається, сьогоднішня закуска буде десь інше.
...
Зовнішній космос, на краю галактики, де розташований континент Тяньу.
Простір беззвучно спотворено, утворюючи величезний вихрі, оточений фіолетовою енергією.
Слідом за цим десятки серебристо-серих бойових кораблів вислизнули з спотвореного проходу, вишикувавшись у акуратний стрій і крокнувши в зоряне небо поза континентом Тянью.
Прагманський корабель був надзвичайно масивним, обстіканий корпус вкритий складними рунічними візерунками — очевидно, це був світ, де технології та культивація йшли паралельно.
На мості чотири фігури стояли перед головною консоллю управління, дивлячись на зоряне небо, або, точніше, на ту єдину планету в сузір'ї.
Ведучий людина була сильною з рішучою особою, одягнена в темно-сірню маршальську форму. Він контролював флот, маючи силу Великого Імператора дев'ятого рангу.
Позаду нього стояли три чоловіки: один з аурою Великого Імператора восьмої ранги і два Великих імператорів сьомого рангу. Всі вони були генералами цього флоту.
— Маршал, цілова планета зафіксована.
Один з них говорив гладким голосом.
- Згідно з даними попередніх сигналів, вони справді вийшли звідси, але конкретний розподіл сил та технологічного розподілу противника все ще потребує подальших підтверджень.
Його погляд маршала впав на повільно обертаючої попереду планету, його голос був спокійний.
— Не торопись. Якщо вже зафіксовано, воно нікуди не дінеться. Поки ми зайдемо на орбіту, перш ніж оцінювати ситуацію.
Його тон був простим, несучи в собі впевненість. Зрештою, покладаючись лише на свою силу Великого Імператора дев'ятого рангу разом з непереможною бойовою силою серед однолітків, достатньо придушити всі незгоди.
У цей момент Великий Імператор восьмий ранг поруч з ним заговорив.
- Я просто сподіваюся, що ресурси всередині цієї планети достатньо багаті, інакше ми даремно пройшли цей шлях.
У його голосі прозвучало повідомлення на скаргу, і врешті-решт, енергія, витрачена на пересечення Червоточіни, щоб дістатися сюди була астрономічною.
- Якщо виявиться, що ми дійсно здійснили напросну подорож, тоді ми повністю вичерпаємо цю планету ресурсів в будь-якому випадку. У будь-якому випадку, віддалена галактика такого типу не потребує вмикання у територію імперії.
Інший чоловік заговорив, його очі несли кривавий намір, але вони швидко повернулися до повстання.
Четверо з них змінили свої погляди і посмішки розгорнулися у своїх ротах.
Звичайно, вони не вірили, що ця планета може бути загрозою.
Трансляція власного сигналу через половину галактики означала, що цивілізація на цій планеті навіть не мала відчуття необхідності приховувати себе.
Видовище, яке голосно ревить у лісі, зрештою виявить мисливець і задушується.
Інь У стояла на краю подвір'я, піднявши голову, щоб подивитися на ті точки світла, повільно рухаються в нічному небі.
Це слідувало за нею, його голос став ще тихішим, ніж раніше.
— Босе, треба мені піднятися і розібратися з ними?
Інь У похитала головою, її погляд все ще був прикутий до близької тіні.
— Не торопись. Нехай політають ще трохи.
Вона розвернулась, повернулася до столу, взяла чашку майже охолодженого молочного чаю, зробила ковток і поставила назад.
- Якраз вчасно, нічого не робить.
Закінчивши говорити, Інь У подивилася в сторону Су Лі, кутки її рота злегка зігнулися вгору.
- Попівункової закуски все ще достатньо?
Су Лі подивилася на позосталі страви і похитала головою.
— Недостатньо.
Інь У наповнила чашку молочним чаєм, взяла її і зробила ковток.
- Тоді пригостимо їм наших гостей. Вони повинні були самі принести багато хороших речей.
...
Для такого дрібного дріб'язку потрібно втручання пані Саорі, яка безглузда погань! o( ^) o
"Ого, добре, дорогі читачі, я не вас зараз лаяла. Чесно"
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira