Інк Данс пройшла через останній коридор, який крутиться і крокує у величезний порожній зал.
Купол залу був настільки високий, що його вершину неможливо було розгледіти, а навколишні стіни були вкриті дрібними тріщинами, які нагадували павутиння в процесі руйнування.
Лінії енергії, які колись підтримували цей простір, гасили одну за одною і втрачали свою колишню велич.
У центрі залу беззвучно парив згусток темно-синій енергії.
Його поверхня більше не була гладкою, вона була покрита дрібними зморшками і тріщинами, кожен її пульс ставав слабшим попереднього.
Головне Божество Ігри повільно і незворотно тривало до свого занепаду.
Воно використовувало своє ядро для створення репресій, здатної змагатися з Інк Данс і після того як цю форму поглинула Ян Данс, вона досягла свого кінця.
Інк Данс стояла в центрі залу, її довге серебристо-білі волосся м'яко розвіялися на вітру. Її погляд впав на згасаючий світло, і вона на мить замовкла.
Вона підняла руку, на кінчиках пальців сконденсувався тонкий промінь світла, який безшумно хлинув до темно-сінської кулі світла.
На поверхні цього світського кулька відкрилася довга тонка щілина, друга за нею третя, а потім незліченні тріщини одночасно розійшлися назовні.
Темно-синій світло постійно мерехтіло під час руйнування, і зрештою весь куля більше не міг підтримувати себе і повністю розколовся.
Він перетворився у незліченні іскорки світла, які повільно дрейфували по залу, перш ніж поступово повернутися в ніщо.
Сили, які підтримували головне божество Ігри, обходилися одна за одною у міру загибелі кулі.
Коридори обпадалися далеко, колони безмовно розсипалися, і весь простір почав повільно розсіюватись, немов біля палацу витриманий фундамент з-під ніг.
Інк Данс стояла в центрі залу, спостерігаючи за розсіюваним світлом, не рухаючись.
Вона стояла там до тих пір, поки остання нитка темно-синього світла не погасла повністю, і тільки переконавшись, що головне Божество Ігри ніколи не зможе відродитися, вона розвернулась і пішла назад тим же шляхом.
В кінці проходу повільно формувалася серебристо-біла ворота світла.
Нічний Крук стояв по іншому боці врата світла, а її золоті очі відображували чорні фрагменти.
Побачивши Інк Данс, вона просто злегка кивнула.
— Прохід стабилен. Ми можемо повертатися.
Інк Данс більше нічого не сказала, ходячи через ворота, слідом за нею поступилися Лі Цзихуан та інші.
З знищенням головного Бога Ігри їхня подорож також закінчилась.
Однак це не означає, що час розслаблятися.
Тому що головне Божество Ігри було лише слабким створінням, і ця інформація стала доступною для них після знищення головного Богаства Олімпіади.
Над головними божествами Ігри було Простество Божого Головного Бога, а всередині прості Божої всесвітньої організації існували істоти, подібні до Царства Владики.
На мості лінкора Інк Данс стояла перед панорамними вікнами, її погляд покоївся на Землі, яка повільно оберталася зовні.
Лі Цзихуан стояв поруч з нею, заклавши руки за спину і його фіолетові очі теж були прикуті до цієї планети.
У цей момент вони з подивом спостерігали, як земля змінилася лише за два роки.
Землю можна було сказати зникла, але насправді не зникла.
Коли їх вигнали, материк Землі був вигнаний разом з ними, тому наступні мири підемель були схожі на реальність і почали збиратися докупи, щоб сформувати новий світ.
— Які плани на майбутнє?
Лі Цзихуан подивився на Інк Данс і байдуже заговорив.
Царство Владики — тепер Інк Данс твердо стояла на вершині світу.
Хоча існувало багато істот навіть могутніших за Інк Данс, він вірив, що з її Талантом і здібностями перевершити їх — лише питання часу.
Інк Данс замовкла мить, перш ніж повільно заговорити.
— Усі мешканці Землі, які хочуть поїхати з нами на материк Тяньо, можуть піти. Ті, хто не хоче залишитися тут.
Вона зробила паузу, потім продовжувала.
- Що стосується Штерка, він займеться залишеними справами. Тепер, коли загроза Головного Божественності Ігри минула, світ стабілізувався і не потребує нашого подальшого втручання.
Лі Цзихуан кивнув.
Він не став задавати подальші запитання, повернувшись, попрямував до пульта зв'язку, щоб почати організовувати майбутню міграцію.
Інк Данс залишилась стояти біля вікна, її погляд був прикутий до повільної планети.
Через довгий час вона тихо сказала:
— Повідомте Штерку готуватися до передачі справ.
База "Тихоокеанський кордон", конференц-зал.
Штерк сидів на іншому кінці довгого столу, з'єднавши руки на столі.
Його погляд впав на Інк Данс, і після довгого мовчання він заговорив.
— Вы уходите?
Інк Данс кивнула.
— Те, що потрібно було зробити, зроблено. Ситуація на Землі стабілізувалася, решта ви можете вирішити самі.
Штерк замовк мить, потім злегка кивнув.
— Я розумію. Я скоординарую дії з іншими базами, щоб забезпечити плавний перехід цього континенту.
Він зробив паузу, підняв голову, дивлячись на Інк Данс, в його погляді проминула ледь помітна м'якість.
- Якщо у вас колись буде вільний час в майбутньому, ви завжди можете повернутися і відвідати нас. Це місце назавжди залишиться місцем, яке ви можете назвати домом. А що стосується статуй...
У його тоні прозвучала нотка ностальгії.
— Можливо, вони будуть трохи більші за попередній.
- Ви врятували наш світ знову; це слава, яку ви заслуговуєте.
Почувши це, кутки рота Інк Данс злегка сміялись. Вона подумала про свою статуетку з обличчям лоли, і по її обличчю проходила хвиля темних ліній. Їй не хотілося ніякої статуї лолі; це просто пошкодило б її гідності.
Вона подивилася на Штерка, її вираз обличчя було дуже серйозним.
- Ви можете уникнути використання мого людського тіла?
Здається, що Штерк на мить не чекав такої молитви.
Через мить він кинув.
Звісно.
Інк Данс задоволена кивнула, потім встала.
— Тоді вирішено. Решту я залишаю вам.
Вона розвернулась і попрямувала до дверей.
Штерк встав, дивлячись їй слідом, але не гукнув її.
Робота з міграції тривала три дні.
Жителі Землі, які хотіли йти за Інк Данс і Лі Цзихуаном на континент Тяньо, брали участь у кораблі.
Деякі люди озирались на цю землю, не оглядаючись назад.
Земля, яку вони колись називали домом, чекала тих, хто вирішив залишитися, щоб вдихнути в неї нове життя.
Коли останній човник повернувся на корабель, Інк Данс стояла на мостіці, її погляд падав на повільно обертаючу планету за вікном.
Вона згадала багато років тому ту зимову ніч, коли вперше відкрила очі в тій чорній-презчерній печері, будучи ще маленькою кажаном, що ховаються у глибині гнізда, навіть не знаючи, як зробити наступний крок.
Тепер вона стояла тут, і позаду неї стояли незліченні люди, готові йти за нею.
По правді кажучи, вона не сподівалась жити до такого дня, коли мала бути слабою мишкою.
Вона все ще пам'ятала, як тоді постійно боролася зі своїм полом...
Стривай! Поле!
Інк Данс, здавалося, щось згадала і швидко взяла дзеркало, щоб подивитися на своє миле личко, відображене в ньому.
Інк Данс: «...»
З якоїсь причини вона несподівано згадала щось сумне.
Чому я хочу плакати?
— Відходимо.
Інк Данс шмигнула носом, і її голос пролунав на мостіці — дитячій, але в неї чужа інтонація.
Двигуни корабля заробили, корпус почав повільно обертатися і прямував до штучного серебристо-білого проходу.
На площі бази "Тихоокеанський кордон" Штерк стояв перед натовпом, дивлячись на серебристо-білий корабель, який піднімається в небо. Він не махав рукою; він просто мовчки дивився, як вони йдуть.
Мешканці Землі стояли на своїх місцях; деякі дивилися вгору, декотрі вниз, а дехто обережно піднімали руки, щоб помахати.
Тому що вони ще не хотіли покидати свою батьківщину.
Тепер, коли світ повернувся до стабільності, вони використовують свою силу, щоб перебудувати весь світ у прекрасний будинок.
А коли повернеться Володар, вона зможе побачити зовсім інший абсолютно новий світ.
Корабель пройшов через серебристо-білі ворота світла, поступово зменшуючись, поки повністю не зник у сяйні.
Ворота світла повільно зачинилися за ним, і разом з небом, що починається йти бряжкою, все повернулося до спокою...
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira