Нічна Крук стояла перед тріщиною, її золоті очі відбирали світло, повільно бурлюючи в розломі.
Вона не відступила і не крокнула вперед, просто стоячи на місці.
На іншій стороні тріщини стояла Лін Яо в тому ж світлі, її вираз обличчя було байдужим.
Дві жінки довгий час мовчали, розділені тріщиною.
Зрештою Нічна Крук заговорила першою, розкриваючи справжню мету Лін Яо.
- Ти хочеш перетворити цей світ у підземному підземелля, а потім використати його для воскресіння свого батька?
Погляд Лін Яо злегка тремтів, наче вона боролася з собою, але швидко знайшла спокій.
- Ти знаєш.
Її голос був дуже тихим, позбавлений подиву або прихованості; з того моменту, як інша сторона прибула сюди і знайшла її, вона знала, що її мета вже вгадали.
Нічна Крук кивнула і продовжувала.
— Мій Талант дозволяє мені бачити глибину цього світу. Судячи з потоку повноважень Головного божества Ігри, ти вже почала торкатися його ядра.
Головне Божество Ігри має намір перетворити Землю на підземну землю, але ти використала її владу для того, щоб зробити зворотню частину його влади і перекрити в цільову форму.
Її погляд впав на Лін Яо, очі залишалися спокійними і раціональними.
— Щойно світ завершить своє перетворення у підземному підземелля, час буде нескінченно зосереджуватися на цій сфері і все застигне в конкретній умові.
— А твій батько з'явиться в цьому полі таким, яким він покарбується у твоїй пам"яті.
Світло всередині тріщини, здавалося, злегка задрижав під чиїмсь впливом.
Лін Яо опустила голову, її погляд впав на кінчики пальців. Її голос був м’яким, але в ньому прослизнула тремтіння, яке вона сама не помітила.
— Після того як здалося Божество Ігри, моя мати пішла, тітка покинула тебе. Наша сім’я, яка колись була гармонійною, скоротилася до мене і батька.
— Ще до того, як я увійшла в головне Божество Ігри, він почав вчити мене виживати у тих підземних землях, навчав розпізнавати людей, хто може завдати мені шкоди і кому можна довіряти.
Вона зробила паузу, її голос злегка тремтів.
— Пізніше він пішов, обміняв своє життя на шанс повернення всіх вас.
Нічна Крук не відповіла; її погляд покоївся на фігурі на іншій стороні тріщини, вона мовчки слухала.
Лин Яо підняла голову і знову подивилася на Нічної Круки.
— Мені байдуже, чи стане цей світ підземелля. Мені все одно, як працюють ці правила.
— Я просто хочу повернути його. Навіть якщо це всього лише петля, фрагмент, який ніколи не рухається вперед - поки він там, я задоволена.
Нічна Крук довго мовчала. Потім вона заговорила, її голос звучав м’якше, ніж очікувала Лін Яо.
— Чи ви чули про реінкарнацію? Цей світ має власну систему правил. Коли люди вмирають, вони не зникають повністю; їхні душі повертаються у потік і відроджуються в іншій формі.
— Контракт Головного божества Ігри перериває цей потік, зачиняючи душу у своїй системі і не дозволяючи їй піти.
Але твій батько мав здатність запозичити владу Головного Бога Ігри, тому його душа не була замкнена.
Рухи Лін Яо злегка одеревіли, її погляд мітнувся, викликаючи ряб в очах.
- Що ти сказала?
— Твоїм Талантом був Фінальний Скрипт. Він вже згадав основні правила Головного божества Ігри, тому зв'язок його душі з головними Божественностями Олімпіади був не такий тісний, як у інших, і в ньому не було повністю замкнених.
— Твой Талант теж Фінальний Скрипт. Думаю, ти повинна бути здатна сприйняти частину цього.
Голос Нічної Круки був спокійний, наче вона заповнила перевірений факт.
— Якщо всі припущення правильні, то його душа все ще перебуває в реінкарнації.
— Він продовжить переростатися, рости і повертатися в цей світ з фрагментами пам'яті, тільки без спогадів та сил минулого життя.
— Якщо ви перетворите цей світ у підземному підземелля, то він не матиме можливості реінкарнувати.
Світло всередині тріщини застиг, і в її очах спалахнула іскра, хоча вираз обличчя залишилося незмінним.
Нічна Крук заглянула їй в очі і продовжила.
— Я створила безліч ймовірності, і це єдиний шлях, який відповідає усім даним. Замість того щоб створювати маріонетки, що застигли у фрагменті, краще піти знайти його реінкарнацію.
— Маріонка є лише відтворенням твоєї пам’яті; вона ніколи не відповість тобі, не подивиться на те, як ти ростеш, і не скаже, коли знадобиться.
- Але справжній він буде десь в іншому місці, коли виросте знову іншим способом.
Лін Яо стояла в тріщині, довгий час не відповідаючи.
Її погляд трохи опустився, приземлившись на її пилові старі туфлі. Цей одяг був останньою річчю, яку купив їй батько, і вона носила його з тих пір.
Через деякий час вона почала говорити повільно, а її голос перебивався схліпами.
- Я ніколи не думала... що є така можливість.
Її погляд не змінився.
— Я завжди думала, що коли він пішов, то назавжди залишив його.
Нічна Крук подивилася на неї і слабо посміхнулася.
- Ти ніколи не питала. Ти шукала відповіді тільки своїм шляхом. Але ця відповідь не обов’язково мусить бути лише одним шляхом.
Світло по обидві сторони тріщини одночасно стукнув, наче повертався до тиші в унісон.
Лін Яо стояла в тріщині, як і раніше не рухаючись.
Її погляд покоївся на якійсь точці в пустоті, її очі злегка зволожилися.
Нічна Крук чекала тихенько.
Вона знала, що такі питання не вимагають квапитися.
Через довгий час тріщини пролунав голос Лін Яо, дуже тихий, але з трохи більшим теплом, ніж раніше.
- Що мені робити?
Її голос ніс слід непереконливим передчуттям.
Нічна Крук подивилася на неї, її погляд на мить пом'якшився.
Вона заговорила, її голос став більш гладким, ніж раніше.
— Вернись спочатку. Потім ми підемо шукати його разом. Я допоможу тобі перевірити його місце. Все інше залежить від тебе.
— Чи ти розкриватимеш свою особистість, чи збуджуватиме спогади або просто спостерігатимеш за тим, як вона росте? — запитав він.
Світло в тріщині мерехтіло, наче двері, що закриваються, поступово ослабли.
Лин Яо на мить замовкла, потім крокнула вперед і пройшла крізь тріщину.
Її фігура пройшла через розлом, наче перетинаючи тонку плівку, і приземлилася на твердій землі біля краю тріщини.
Нічна Крук дивилась на неї, нічого не кажучи.
Лін Яо стояла перед нею, все ще в тій старій куртці, але її спина була прямее ніж раніше.
Вона підняла голову, подивилася на Нічної Круки, відкрила рот і знову закрила його.
Потім вона заговорила, і її голос став стабільнішим.
Дякую.
Нічна Крук подивилася на неї, більше нічого не сказала і відвернулася, збираючись йти.
— Пошли. На боці Імператора справи повинні незабаром закінчитися.
Лін Яо кивнула і мовчки пішла за нею.
Трищина позаду них повільно піддавалася Ісценію, наче сторінка книги закривалася, і трансформація світу в підземному місці у цей момент зупинилася повністю.
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira