Лі Цзихуан обернувся на поверхню зорової зони, спостерігаючи за мініатюрною серебристо-білою фігурою в центрі арени. Потім він глянув на аудиторію, що оточила його, яка впала у шаленство і на мить навіть не знав, який вираз прийняти.
Він дійсно недооцінив силу пасивного чарівність Танцуючої Чернільниці.
Ті мисливці, що спочатку обговорювали Великого Імператора сім років, тепер мали затемнений погляд.
Дехто навіть нахилився вперед, ніби хотів перейти енергетичний бар’єр, щоб підійти ближче і вдихнути видимий молочний аромат.
Вся зорова зона, здавалося, була оповита невидимою рожевою димкою і навіть їх дихання сповільнялося на долю.
Лі Цзихуан потере лоб; на щастя, його захищало національний добробут і він міг протистояти цьому зачаруванню.
Інакше, якби люди Імперії Янь дізналися, що він теж на мить був шокований, якою ганебною сценою це було б.
Крім того, він помітив, що навіть представники Межзірної Великої Арені, відповідальні за підтримку порядку, пережили короткий момент відлучення.
Кілька інженерів, які налаштовували обладнання, зупинили свою роботу і тупо втупилися у центр арени.
Супервайзер поблизу кілька разів кашлянув, щоб нагадати їм, і тільки тоді вони прийшли в себе, дивлячись один на одного з особами, повні збентеження.
Саме тоді, коли рожевий дим заглушав всю арену, телепортаційний промінь раптово спалахнув на іншому кінці сцени.
Непідроблена крижана аура хлинула з цього світла, як невидимий холодний вітер, що пронісся по всій арені і розсіяв більшість рожевої аури.
Глядач, здавалося, була різко вирвана з стану ніжності, сильно здригнулася, і одержимість в їх очах значно ослабла.
Із світла вийшла струнка фігура.
Її довге срібне волосся мерехтіли холодним блиском під зоряним світлом, наче шовк, спресований місячним світлом.
Її фігура була високою, з плавними і чистими лініями, вона була одягнена в серебристо-білий бойовий костюм без будь-яких липких прикрас.
Її кроки були стійкими, і кожен крок проявляв непохитне самовладання.
Найдивовижніший був півмісяць на її чолі - дуже блідий серебристо-білий візерунок, вбудований в шкіру, що мерехтить ледь помітним сяйвом.
Вона стояла на протилежному боці арени, її погляд впав на Танцуючу Чернільницю, спокійний як вода, ніби вона вивчала цікаву маленьку річ.
Вона заговорила, її голос був дуже м'яким, але чітко донісся через весь простір арени:
ніж я уявляла.
Вона мала на увазі вік.
Танцююча Чернільниця підняла голову, подивилася на неї, кутки її рота злегка піднімалися:
- А ти вищий, ніж я уявляла.
Під "більшим" танцуюча Чернільниця мала на увазі ріст.
Якщо б я була дорослою, то повинна бути такою ж високою, подумала Танцуюча Чернільниця.
Срібна жінка більше нічого не сказала, але в її срібних очах проминув ледь вишуканий блиск.
Вона злегка нахилила голову і лагідно сказала:
- Сподіваюся, ти зможеш мене задовольнити.
У той момент, коли її голос вірш, жахлива аура хлинула від неї.
Температура всієї арени різко впала, повітря, здавалося, замерз, і навіть зоряне світло застиг у цю мить.
Дрібні крижані візерунки з'явилися в неї під ногами, швидко ширяючись по всіх сторонах з нею у центрі, наче намальовані невидимою ручкою на арені для створення точного і смертоносного візерунка.
У неї не було коливань, і вона не стримувалась.
Закон Леда — це сила, яку вона вигадувала тисячі років і достатньо заморозила простір та сам закон.
Ці крихітні крижані візерунки зплелися у величезну мережу на арені, ніби намагаючись втягнути всю арену до вічного льоду.
Чернільниця, що танцювала, відчула на собі наближення тиску; тонкий шар інея конденсувався на її серебристо-білих волосах, а видихуваний пар перетворювався у білий туман.
Вона не відступила; її пальці ніжно розсікали порожнечу, і простір прямувало до її кінчиків пальців, як невидимий клинок, розрізуючи, розриваючи та вибудовуючи крижані візерунки, що наближуються до неї.
Хоча Володар Простінізму був здібністю, яку вона придбала зовсім недавно, з кожним використанням вона ставала все більш винахідливою.
Крижані візерунки розділялися, розвалювалися і зникали перед нею, наче розрізані на фрагменти невидимої сили.
Температура на арені продовжувала падати, але область під ногами Танцуючої Чернільниці ніколи не покривалася і далі.
Повелитель Простірства і Закон Леда шалено зіштовхнулися на арені; лід та простір переплітались у невидиму сітку, яка заморожує, розбивається і з’єднується знову.
Над головою Танцуючої Чернільниці почала повільно обертатися Персня Дхарми Адаптації; швидкість обертання була не швидкої, але стабільно збільшувалася.
З кожним обертом Персня Дхарма вплив Закону ляда на неї зменшився.
Сріблоподібна жінка дивилася на те, що повільно оберталося золото - Перстень Дарми. У її очах промайнула тонка зміна. Вона нічого не сказала, просто злегка нахилилася вперед і в наступний момент опинилася перед Танцуючою Чернільницею.
Її рухи були надзвичайно швидкими, майже зливаються з ритмом простору, її серебристо-біла долоня, оповита пронизуючим холодом, попрямувала до плеча Танцуючої Чернільниці.
Зіниці Танцуючої Чернільниці різко звузилися; під поглядом своїх подвійних зіниць вона ухилялася вбік, але холод все ще зачепив її плече, конденсуючи шар маленьких кристалів льоду на тканини готичного одягу лолі.
Вона відступила на десять тисяч футів, вигорнула фігуру і знову подивилася вгору; в її подвійних зіницях тихо розжарився мигнув на збудження.
Вони рушили одночасно.
Дві фігури перетиналися, зіштовхувалися і розійшлися на арені, кожна зустріч супроводжувалась різким тертям законів.
Глядач ледве міг бачити їхні рухи, лише помічаючи два промені світла, що швидко спалахують в зоряному світлі, як двоє метеорів, які переслідують і зіштовхуються в одному небі, постійно випускаючи сліпуче сяйво.
Чорниня, що танцювала, була в скрутному становищі; при кожному зіткненні її тіло покривало було новим шаром дрібного інію, а його швидкість знижувалась на долю.
Але в той же час вона адаптувалася, і навіть під тиском ворога G-вірус змусив її ставати сильнішою.
Срібна жінка, здавалося, теж це помітила.
Напруження атаки посилювалось, щоб перемогти ворога в найкоротші терміни поки рухи Танцуючої Чернільниці не сповільнилися на долю секунди, і срібловолоса жінка використала цим, аби шлепнути її на інший кінець арени.
Чорниня, що танцює, притиснула груди і опустила очі.
- Цього достатньо.
Вона кинула погляд на найближчу срібносму жінку, і кривавий туман хлинув з її тіла, швидко розповсюджуючись, щоб охопити всю арену.
Роздався тріск кісток, і серебристо-білий екзоскел прослизнув із-під шкіри, луска перекрилась, покриваючи все її тіло.
За її спиною розвернулися дванадцять пар драконів з розмахом більше п'яти тисяч метрів, як серебристо-білий балдахин, що спускається в зоряне світло.
Три тисячі вісімсот метрів, серебристо-білого гігантської дикої звірини присіли на арені, як гора.
Дев'ять хвостів, покритих костяними лезами-періями, повільно розкрилися позаду неї, наче дев'ятеро серебристо-білі довгих плетеем.
У цей момент та жінка, яка атакує срібно - сірий матеріал, були приголомшені.
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira