Раннє сонце просочується крізь світло-блакитні штори, відкидаючи м'який золотий ореол у кімнаті.
Повітря було наповнене дивним, тонким ароматом — сумішю квіткових нот, молочного запаху і невимовної аури спокуси, яка обкутала всю кімнату.
Чернільниця, що танцювала, все ще лежала на Лін Сяваннь, її маленький рот покусав шию дівчини, час від часу утримуючи цю ділянку білу шкіру і висмоктав його.
Її тіло було обгорнуто шаром за шаром дев'яти сніжно-білими хвостами; пухнасті хвости діяли як найслабший кокон, щільно покладаючи її всередині.
Тепле відчуття від хвости, яке несе слабкий квітковий аромат, діє як природний анестетик, повністю занурюючи його в цю ніжну пастку, з якої неможливо вибратися.
Її очі були напівзакриті, свідомість затуманено, залишаючи тільки розмите тепло і залиште відчуття насиченості.
Пушисте дотик до шкіри викликало поколювання та тепло, і кожне найменше рух змусило її інстинктивно хотіти спускатися глибше всередину.
Лін Ся вже багато років бадьоріла, або ж точніше, вона взагалі не спала.
Вона лежала на ліжку, підперши голову однією рукою, її срібні очі були повні лінивою посмішкою, поки вона дивилася на лежить зверху Танцуючу Чернільницю.
Вугілля її рота злегка піднялись, несучи в собі невимовне відчуття задоволення.
У тих срібних очах не було жодного натяку на сонливість, натомість вони відчували задоволення, наче милувалися вишуканим мистецтвом.
Її дихання було ревним, серцебиття здавалося навмисно пригніченим, без однієї вади, в той час як танцуюча Чернільниця лежала на її грудях, зовсім не реагуючи.
Потім у її свідомості пролунав гучний звук повідомлення.
« Дзинь, отриманий ген Сімома гріхів, Дракона-Лісиці. Ген Семи греїв, Дракона-Ліці зараз становить 100%.
Чорниця, що танцює, різко розплющила очі; туманне сп'яніння в її подвійних зіниці миттєво зникло, змінившись майже інстинктивною пильністю.
Її тіло застигло на місці, очі широко відчинилися, а потім вона повільно і вкрай обережно підняла погляд, щоб побачити Лін Сяван з закритими очима, що дихає рівно, ніби все ще спляча.
Ці дев'ять хвостиків все ще обіймали її, теплі і м"які, наче утримати, не бажаючи відпускати.
Чернильниця танцювала з полегшенням, але тепер її розум був абсолютно ясний.
Генетична сила всередині неї була реальною, очікуючи, коли вона повністю поглине і асимілює її.
Ген Семі громів, Дракона-Лісці - одна лише назва звучала складною, а для родоводу, що дозволило зібрати повний ген всього за одну ніч, інша сторона напевно не могла бути просто адміністратором Межзірної Гільдії.
Її сила могла виходити за межі Боївого Імператора.
Цей світ був набагато глибший, ніж вона уявляла, настільки глибокий, що вона навіть не доторкнулася його справжніх кордонів.
Чорниця, що танцювала з Лін Сяовань, була надзвичайно легкою і навіть не видала звук матраца.
Вона босоніж ступила на м'який килим, прокралася до дверей, відкрила її і вислизнула назовні в мить ока.
Двері позаду неї м'яко зачинилися з тихим клацанням.
У кімнаті Лін Сяван повільно розплющила очі.
У тих срібних очах не було сонливості, але задоволення від того, що вона добре поїла.
Вона підняла руку і ніжно доторкнулася неглибокого сліду на своїй шиї; шкіра, торкавшись кінчиками пальців, все ще зберігала слабке, тепле жорстке джгутіння.
Кутки її рота злегка піднялися, коли вона прошепотіла:
— Пахне молоком... всю ніч напроліт. Вишукана першокласна маленька лолі.
Вона перекотилася на ліжку, обняла свій власний білий пухнастий хвіст і обережно понюхала запах, який залишився на ньому, наче бажаючи затримати його трохи довше.
Коли танцуюча Чернільниця вибігла з кімнати, Лі Цзихуан сидів на дивані у вітальні.
Він тримав чашку чаю і злегка підвів брову, побачивши бедуючу вниз по сходах босоніж Танцуча Чернільницю в розріпаному одязі.
Він не став ставити питання, просто поставив чашку і сказав тоном, ніби нічого не бачив.
- Минулої ночі ти погано спала.
Танцююча Чернільниця не відповіла; вона стояла посеред вітальні, її серебристо-білі волосся безладно звисали через плечі до спини.
Її вираз обличчя був дещо вражаючим, але почувши голос Лі Цзихуана, вона випросталася.
- Мені потрібно еволюціонувати. Мені потрібно знайти безпечне місце.
Броу Лі Цзихуана трохи здригнулися; він, природно, знав про Таланту танцуючої Чернільниці, але чий ген вона поковтнула на цей раз? Тієї маленької дівчини на ім'я Су Лі?
Але він не питав.
— Скільки часу?
Чернильниця танцювала недовго.
- Не знаю, але це не повинно зайняти багато часу.
Її голос вирівнявся, і вона пригладила свої сплутані срібне волосся.
— Ген зібрані; мені залишилося тільки перетравити його.
Лі Цзихуан більше не питав, просто кивнув.
Саме в цей момент вхідні двері тихо відчинилися.
Су Лі стояла у дверях, одягнена в той самий біле плаття, її алі очі були спрямовані на Танцуючу Чернільницю.
— Я знаю одне місце.
Чорниця, що танцює, трохи поспішала.
- Чому ти тут?
Су Лі не стала відповідати на запитання, просто нахиливши голову.
- Хіба ти не збираєшся еволюціонувати? У мене там є порожня кімната. Простір великий, дуже спокійний і ніхто тебе не потурбує.
Чорниня, що танцює, подивилася на її обличчя і раптом замовкла з пантелику - звідки вона дізналася?
У неї з'явилося відчуття, що інша сторона щось приховує від нього.
Зрештою вона кивнула.
Зрештою, вона чужинець тут і навколо так багато могутніх істот, тому спочатку краще бути обережним.
— Веди.
Су Лі показала просту посмішку, зробила крок вперед, взяла маленьку ручку Танцуючої Чернільниці і вийшла з дому.
Лі Цзихуан підняв свою чашку чаю, подивився на двох дівчат, які відходили і вирішив не питати.
Але він також мав покращити свою силу, не міг відстати.
...
Апартаменти "Беззаботність" розміщувалися в парку у центрі міста. Їх зовнішній вигляд виглядав стриманим і скромним, але в той момент, коли вона пройшла через парадні двері, Танцуюча Чернильниця зрозуміла, що інтер'єр цієї квартири був набагато більш вражаючими, ніж екстер’єра.
Проходячи через сад всередині житлового комплексу, Су Лі йшла попереду і штовхнула двері.
Інтер'єр квартири був набагато простішим, ніж здавався зовні. З високими стелями і панорамними вікнами сонячне світло заливало приміщення через безпричинні скляні стіни-ширми, фарбуючи вестибюль у теплий золотий відтінок.
Світло в коридорі було м'яким і теплішим, а на стінах висіло кілька абстрактних картин, кожна з яких випромінювала слабкий флуктуацію Ментальної Сили.
Але танцуюча Чернільниця помітила, що нікого немає в квартирі.
Саме в цей момент з кінця коридору вийшов чоловік середніх років у чорному костюмі палацу.
На вигляд йому було близько сорока, у нього було добре обличчя, акуратно зачесене волосся і ідеальна усмішка на губах.
Побачивши новоприбулих, Су Лі заговорила.
- Це дядько Цін, дворецький Апартамент "Беззаботність"; він дуже добрий до всіх.
Чернильниця, що танцює.
— Дядя Цин.
Його погляд на мить затримався на ній, потім повернувся до тієї ідеальної м'якості.
- Ласкаво просимо, подруга міс Су Лі.
Він злегка вклонився і відійшов у сторону, пропускаючи їх, його погляд на мить затримався на Танцуючої Чернільниці.
По дорозі Танцуюча Чернільниця нікого не зустріла.
Коридор був тихим, як забутий часом куточок, сонячні промені струмилися з вікон на підлогу, а кроки луною відпадали в повітрі, наче вони бавились у інший світ.
Кімната Су Лі була на четвертому поверсі. У той момент, коли двері відчинилися, кроки Танцуючої Чернільниці трохи збилися.
Кімната була дуже простою, м'яке світло падало в кожен кут, а повітря було наповнене легким запахом океану.
В кінці кімнати на підлозі спокійно лежало мистецтвоне море, поверхня води злегка рябила, переламаючи глибокий синій світло під освітленням.
Це було місце проживання Су Лі, дім, який вона створила для себе на суходолі.
Вона вказала на таємні двері у правій стіні.
— Заходи; простір всередині досить великий, щоб незалежно від того, як ти будеш еволюціонувати, ви не потрібаєте зовнішнє середовище.
Чернільниця, що танцювала, штовхнула ці двері і увійшла всередину.
Це був надзвичайно широкий, незалежний простір без видимих кордонів і з дуже високим куполом, схоже на маленький світ, відокремлений від реальності.
Танцююча Чернільниця зупинилася в центрі величезного простору, підняла голову, і її серебристо-білі волосся м'яко розвіялися на вітру.
Потім її тіло почало розширюватися.
Кривавий туман виліз з її тіла, затопивши весь простір.
Її кістки трещали і щікали, екзоскелет прослизнув з-під шкіри, а за спиною розвернулись дванадцять пар драконів, закривши небо.
Серебристо-білий гігантська тварина завдовжки дві тисячі шістьсот метрів простягається в простір, як срібна гора.
Вона закрила очі і почала Мутацію цього повного гена від Семи Гріхів, Драконе-Ліці.
Обпалююча сила поширилася по її тілу, наповнюючи кожну вену, кожен дюйм м'язів і кожна кістка, наче якась давня сила пробуджувалася всередині неї.
Су Лі стояла за дверима, спостерігаючи за сплячим серебристо-білими гігантською звіриною через щілину в дверях, кутки її рота злегка піднялися.
Вона зачинила двері, розвернулась і пішла легкою ходою.
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira