Нічна Столиця, кабінет.
Вільям стояв біля вікна, тримаючи в руках тільки що доставлений звіт з розвіденими.
Його погляд був спокійний, наче він читав щоденну промову.
— Знову спустилися Ігнані. Їх близько 300 000, а лідери називають себе Імператором Ракшаса та Королем Тірана.
- Колись вони були одним і номером два в таблиці лідерів Мисливців певної Ігри головного Бога, а їхня сила на пікі не більша за Боївого Духа.
Вільям зробив паузу, потім продовжив.
— Зараз вони стримані прикордонним патрулем.
Ліа сиділа на його столі, базікаючи пухими ніжками, її алі очі зігнулися півмісьцями.
— Бойовий Дух? Хіба це навіть гірше, ніж простолюдина нашої Імперії Апокаліпсиса?
Вільям кинув.
— Згідно з розвідкою, загальна сила цієї партії Вигнання справді поступається простолюдинам Імперії Апокаліпсиса. Мінімальна сила наших простолюдинів - Бойова Маркіз.
— Через місяць, з подальшою популяризацією ресурсів, мінімум буде Бойовий Король.
Ліа зітхнула.
— А я думала, приходи якісь великі шишки. І всього лише це? Зовсім не вражає.
— Ведомте Суверена.
Вільям поклав розвідані на стіл.
- Крім того, відправте туди Рицарський Корпус, щоб забрати цих людей. Спочатку обдумайте їхню особистість, а потім визначте, що робити.
- Тих, хто захоче залишитися, призначать на основні посади. Тих, хто не захоче залишатися, відправлять в Імперію Яньхуан. — Він зробив паузу, потім продовжив.
— Імператора Ракшасу і короля Тирану слід тримати окремо під вартою. Зачекайте поки Суверен звільниться, щоб розібратися з ними особисто.
Ліа стрибнула зі столу, розгладила спідницю, потім підійшла прямо до Вільяма, обняла його голову і поцілувала в щоку.
- Я піду повідомити Суверена. Вона повинна була тільки що закінчити обідати і бути в доброму настрої.
Почувши це, вона відпустила Вільяма, моргнула йому алими очима і вибігала з дому.
Вільям завмер на дві секунди, потім кутки його рота злегка зігнувся вгору.
Він торкнувся своєї щоки; слина Лія все ще залишалася на його обличчі, але Вільям не відчував відрази.
— Ех, правда Ліа стає все більш відкритою.
На неродючій землі кордону сотні тисяч Вигнаніків, які щойно були високомірні, тепер сиділи на корточках на Землі, руки за головою, охоронені десятками членів патруля.
Ніхто не наважився поворухнутися, ніхто не смів заговорити.
Вони зрештою зрозуміли одну істину — вони не найсильніші у світі.
Насправді, їх взагалі не вважати сильними.
А імперію, яку вони хотіли завоювати — лише простих людей достатньо, щоб притиснути їх до землі і розтерти в бруді.
Імператор Ракшаса лежав у багнюці, його обличчя все ще було опухлим. Тепер у нього була лише одна думка: який монстр є Сувереном, згаданий капітаном патруля?
Імперія Апокаліпсис, кімната для допитів.
Холодні стіни з сплаву були спощерені орнаментами масиву придушення магії, а блідий світло освітлював всю кімнату без єдиної тіні.
Імператор Ракшаса і Король Тіран сиділи пліч-о-пліч на залізних стільцях, їхні зап'ястя та щиколотки міцно зафіксовані Сепами Заборону Духа.
Над ланцюгами струмився слабкий синій світло; це було продовження Масива Заборону Духа, достатній, щоб запечатати духовну силу піку Боївого Пошанованого.
Вони тремтіли; Мисливці, які колись стояли на вершині Головного Бога, зараз були схожі на двох наляканих перепелиць.
Лише мить тому вони на власні очі бачили, як капітан патруля одним ударом кулака розбив невеликий пагорб, просто щоб показати їм, яка сила простолюдина Імперії Апокаліпсиса.
Цей капітан патруля сказав, що в Імперії Апокаліпсиса він звичайна проста людина, найнижчий за всю силу.
Імператор Ракшаса не повірив, а потім використовував своє обличчя, щоб перевірити силу групи простолюдинів; тепер його особа все ще було опухлимим.
«Тук! Тук! Тук!»
Ззовні були зроблені кроки, шкіряні черевики ступали по сплавній підлозі і ритм був неквапливим.
Адамове яблуко Імператора Ракшаси б'ється.
Король Тіран стиснув кулаки, потім розлабив їх.
Обидва нервувалися, таємно ворожячи перед тим, хто їх допитував.
Аж поки двері не відчинилися, і всередину не увійшла мініатюрна фігурка.
Серебристо-білі довге волосся падали до щиколоток, м'які і шовкові, як шовк. Підол чорного і червоного готичного одягу лолі обходився разом з його кроками, закривши половину верб.
Її багрові подвійні зіниці ковзнули по кімнаті для допитів, нарешті зупинився на двох тремтячих фігурах на залізних стільцях.
Слідом за нею йшли ще дві менші лолі: Ліа з довгим золотим волоссям, її маленьке личко було серйозним, алиші очі пильно дивилися на Інк Данс.
Лиліт, з чорно-білим волоссям, мав натяк на гравітацію в одному чорному і єдиному білому оці.
Три маленькі лолі, кожна нижче від попередніх, стояли разом і утворюючи сходи, що піднімаються.
Кроки, які робила Інк Данс, йдучи попереду, були твердішим за звичайне, її спина була прямою.
Просто тому, що серед трьох вона була найвищою.
Розум Імператора Ракшаси спорожніли.
Почекайте, навіщо ці три хлопчики прийшли сюди?
Хіба діти можуть приходити в таке місце, як кімната для допитів?
Поряд з ним король Тіран також був повний замішання, але з трохи більш пильністю, ніж Імператор Ракшаса.
Простолюдини Імперії Апокаліпсиса можуть розколоти гори одним ударом; факт, що ці три малятки стоять тут, означає, ніби їх характер є дуже складним.
Ніхто не відповів на його запитання.
Інк Данс пройшла до центру кімнати для допитів, де був поставлений трон спеціально для неї.
Вона сіла, схрестивши пухкі ноги, підперши підборіддя однією рукою і злегка нахилившись голову.
Її білосніжне довге волосся каскадом ніспадали вниз, розтираючись по трону, а багатошарова спідниця розкололася, немов квітуча чорно-червона троянда.
Ліа і Лиліт встали зліва, справа від Інк Данс, заклавши руки за спину, їхні обличчя були серйозними.
У власних очах це виглядало владно і велично, стандартна поза Сувереном Імперії Апокаліпсиса для допиту в’язнів.
Але в очах Імператора Ракшаси і короля Тірану це були три маленькі лолі, які намагаються виглядати крутими, і роблять це так серйозно та мило, що хотілося ущипнути їх.
Але вони не наважувалися видати ні звук, тим більше сказати ще хоч слово.
Вони вже стали свідками могутності цієї країни; одного лише патрульного загону вистачило, щоб притиснути їх до землі і розтерти в бруді.
Можливо, ці три здавалося нешкідливими маляти могли їх збити.
Інк Данс заговорила.
— Имя.
Імператор Ракшаса на мить онімів, потім сказав:
— Імператор Ракшаса.
Інк Данс постукала пальцями по підлокотнику, її голос звучав дитячо і холодно.
- Справжнє ім'я.
Імператор Ракшаса помовчав мить, потім продовжив:
— Ло Чжен.
Інк Данс кивнула і подивилася на короля Тірана.
— А ты?
— Ван Юань.
Голос короля Тірана був низьким; він ніяк не очікував, що ці три маленькі лолі насправді прийшли допитати їх.
Інк Данс відкинулася на спинку стільця, її багрові подвійні зіниці втупилися на двох.
- З якого Ігри Головного Бога ви прийшли? Яка ситуація у вашій грі?
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira