На Антарктиді, відомій як Лидяна Рівнина, вітер і сніг затихли.
Перед крижаним хрустким палацом тисячі Mистичних Льодяних Небесних Піфонів лежали ниць на льоду, їх темно-синіння вертикальні зіниці були прикуті до двох фігур на високому помості.
Великий старійшина стояв у першому ряді, його старе зміїне тіло тремтіло. Його очі, які бачили за десять тисяч років незліченні бурі, зараз були повні болю.
Його найстарший син, наймолодший старший старійшина клану Містичних Лядяних Небесних Піфонів, експерт пізньої стадії Боївого Пошанованого і його найвірніший спадкоємець стояв перед ним.
- Чому?
Голос Великого старійшини був хриплим, пронизаний гнівом.
— Чому зрадити клан?
Не піднімаючи голови, він лежав нікчемою на землі. Його голос був тихий, але чітко доносився до вух кожного містичного Лядя небесного Піфона.
- Отче, ваша дитина не подобається. Але я не шкодую про це.
Зіниці Великого старійшини дуже зузли.
Так само як і за часів Ісуса, Пітеон продовжував свою діяльність.
— Ця крижана кокон проковтнула ресурси нашого клана за десять тисяч років: духовну енергію, культивування і навіть життя покоління. Ми вклали всю силу всього клана у його розширення, але який результат?
— Минуло десять тисяч років, а він не показує жодних ознак вилуплення. Скільки ще чекати? Скільки ще співмешканців ми повинні принести в жертву?
У голосі він поступово почув натяк на схлип.
— Фракції Центрального Континента вже давно поклали на нас очі. Замість того щоб чекати, поки вони прийдуть до наших дверей і виріжуть весь наш клан, краще добровільно віддати крижаній кокон в обмін на спосіб вижити.
— Мовчати!
Голос Великого старійшини був подібний до грому, який розколов крижану поверхню.
- Ти занадто наївний! Думаєш, якщо ти віддаси крижану кокон, вони пробачать клан Mистичних Lightsin Dismic Piliфонів? Ти краще всіх знаєш жадібність тих людей з Центрального Континенту!
— Сьогодні їм потрібен крижаний кокон, завтра вони потребуватимуть твого генеалогу. А післязавтра твої лусочки, кістки і твоя душа! Вони висмоктують нас досуха, як п’явок і потім відкинуть убік!
Слова Великого старійшини рознеслися над крижаною рівниною. Його тіло тремтіло не від страху, а через гнів і глибоке розчарування.
Природний Крижаний Піттон мовчав мить. Він підняв голову, його темно-сині вертикальні зіниці відобразили постарше обличчя батька.
— Але... Ми зможемо прожити ще кілька років.
- Прожити ще кілька років...
Великий старійшина закрив очі. Коли він відкрив їх знову, біль став холодною рішучістю.
— Чи ти знаєш, що після успішного вилуплення воно може забезпечити продовження нашого клана ще на десять тисяч років? Чи знаєте ви, що коли крижана кокон буде захоплений Центральним Континентом, то прожити ще один місяць стане розкішшю?
Він підняв свій зміїний хвіст. На його кінчику був глибокий синій холодний колір — вінець його життєвого культивування, достатній для того, щоб вбити будь - якого піка Боївного Почченя.
— Правила клана кажуть, що ті, хто здається ворогу і дає клан, повинні бути вбиті, а навіть...
Голос Великого старійшини був надзвичайно спокійний.
— Крім того, ми повинні дати цьому чоловікові пояснення.
Не збочував і не просив милостивого Піттона.
Він просто опустив голову, підставивши свою зміїну шию батьківському Хвістові Клінку.
Клинок опустився.
Хлинула свіжа кров; крижано-блакитна кров була неймовірно різкою на фоні льодового первоза.
Величезне зміїне тіло звалилося на землю з гуркотом, його темно-сині вертикальні зіниці повільно розширилися.
Великий старійшина втягнув свій хвіст зміїного тіла, а його старе зміяче тіло злегка згорбилось. Він розгорнувся, більше не дивлячись на труп.
— Передайте наказ: зібрати весь клан. Клан Містичних Льодяних Небесних Піфонів мігрує повністю в Імперію Апокаліпсиса у Східному Регіоні.
Його голос був хриплим, дуже втомленим.
Він лише надіявся, що ця імперія Апокаліпсиса була саме такою, якою її описували.
Інакше він підвів би весь клан.
Тисячі ліжок на землі, ні один не видав жодного звуку.
На крижаній рівнині вітер і сніг знову почали завиватися, поступово покриваючи лідо-блакитний труп. Нарешті, десять тисяч років очікування закінчились.
...
Імперія Апокаліпсиса, Нічна Столиця.
Пустота розірвалася, і Інк Данс зробила крок з тріщини.
Її довге серебристо-білі волосся розвіялися на вітрів, а підол чорного і червоного готичного лоліта-платиння м'яко колихався.
Її вираз обличчя повернувся до крижаної байдужості, різко контрастуючи з тим часом, коли вона гризла свиню кермо в таверні Південного Регіона.
Ліа слідувала позаду, її довге золоте волосся трулися по спині.
Вона прикривала рот рукою, її плечі все ще злегка тремтіли.
Як тільки вона подумала про вираз повного відчаю Імператора, коли Су Бай назвала її "Мамаком" і не могла стриматися від сміху.
Думка Інк Данс прослизнув по ній байдужо.
Погляд був спокійний, але Ліа відразу ж випросталася, опустила руку, що закривала рот, і усмішка миттєво зникла з її обличчя.
— Імператор, я піду доложу Вільяму.
Ліа була серйозна; відсутня стільки днів, вона нарешті могла повернутися в теплі обійми Вільяма.
Інк Данс проігнорувала її і повернулася, щоб полетіти в сторону Скелястих гір.
Ліа дивилася їй слідом, поки та не зникла в хмарах, і нарешті не змогла стриматися й знову голосно розсміялася.
Звук був сигналом і дитячим, гучним та дуже щасливим.
Скелестій гори.
Це було місце попереднього логіку Інк Данс, яке тепер призначено поселенням на Шестикрилих Небесних Тигрів.
Гірський крячок був безперервним і хвилязованим, вершини тесувалися разом, а найвища вершина пронизала хмари прямо вгору.
Гори були оповиті туманом і багаті духовно енергією; водоспади спадали зі скель, заломлюючи семиколісний світло у сонячному світлі.
Біля підніжжя гір хвилі билися об рифи, видаючи ритмічний рев.
Демонічний імператор Бін Лані стояв на найвищій вершині, її блакитні очі дивились на цю невідомий край.
Духовна енергія тут була сильнішою, ніж вона собі уявляла, а клімат відносно холодний, ідеальний для виживання клана Шестикрилих Небесних Тигрів.
Її супутники були розподілені по різних вершинах: деякі будували гнізда, дехто полював, а інші знайомилися з навколишнім середовищем.
- Ваша Величність Демонічний Імператор, ви задоволені цією територією?
Вільям стояв позаду неї, посміхаючись.
Демонічний Імператор Бін Лан кивнула.
- Я пам'ятаю доброту Імперії Апокаліпсиса.
Вільям махнув рукою.
— Імператор сказав, що приєднання до Апокаліпсиса означає, ніби ми одна родина. В одній сім’ї не існує двох господарств.
Він зробив паузу, потім продовжив:
- Якщо Вашому Величності Демонічного Імператора Бін Лані потребуватимуть ще будь-які потреби, ви можете в будь - який час звернутися до імператора.
Демонічний Імператор Бін Лані мовчав мить.
— Імператор... Яка вона особистість?
Вільям посміхнувся.
— Імператор... Вона не любить багато говорити, а також справ управителі теж мало люблять. Зазвичай, що вона робить - це пити чай з молоком, їсти їжу і згортатися клубочком в кріслі, витаючи у хмарах.
Він зробив паузу, наче підбираючи слова.
— Але вона є найнадійнішою опорою Імперії Апокаліпсиса. Поки вона тут, Імперія Апокаліпсиса не впаде.
Демонічний Імператор Бін Лані не став запитувати. Вона подивилася на найближчу серебристо-білу фігуру, її крижані блакитні очі злегка звузилися.
Ця маленька дівчинка дійсно відрізнялася від будь-якого правителя, якого вона коли-небудь бачила.
Інк Данс приземлилася над Скелястими горами, її багрові подвійні зіниці пройшли по шестикрилому Небесним Тиграм, які тут проходили.
Десятки чоловіків, які боїв Почесних, один Полу Святий — ця сила безпосередньо компенсувала нестачу висококласної бойової сили в Імперії Апокаліпсиса.
— Імператор.
Демонічний Імператор Бін Лані злегка поклонилася.
Інк Данс кивнула.
— Ви звикаєте жити тут?
- Дуже добре.
Інк Данс більше нічого не сказала. Вона розвернулась і збиралася було повернутися в палац Нічної Столиці, коли відчула, як хтось тягне її за сукню.
Опустивши погляд, вона побачила висячуючої на її талії Су Бай, чий зміїний хвіст обвився навколо її ноги, чиє маленька головка була запрокинутиа вгору, чиї крижано-блакиті вертикальні зіниці були повні очікування.
— Мамочка, тут так красиво.
Голос Су Бай був м'яким і солодким.
Інк Данс замовкла на мить.
- Клич мене старшою Сестрой.
— Добре, мамочка.
Інк Данс глибоко зітхнула, вирішивши більше не поправляти її.
Вона подивилася вгору на визираючих далеко шестикрилих Небесних Тигрів, потім на спантеличеного Вільяма і, нарешті, вниз на маленьке синє істота в своїх руках.
Її сила, Бойова Святий 4-го рангу.
У цілій Імперії Апокаліпсиса, крім нього самого ніхто не міг зрівнятися з нею.
Так, Імперії Апокаліпсиса найбільше бракувало бойової сили.
Інк Данс простягнула руку і погладила довге синє волосся Су Бай.
— Ходімо, я відведу тебе додому.
Очі Су Бай загорілися, а її зміїний хвіст обмочився тужею. Він щільно притиснувся до тіла нижньої частини голіні Інк Данс.
— Домой! Домой!
Палац Нічної Столиці, Інк Данс приземлилася на площу перед палацом, тримаючи Су Бай на руках.
Су Бай вперше відвідувала Нічну Столицю, її крижано-блакитні вертикальні зіниці були повні цікавості.
Вона подивилася вгору на високі серебристо-білі будинки, на стіни, висічені магічними контурами, і на патрулюваних міхів.
а це що таке?
Су Бай ввела на хутрянку.
Інк Данс глянула на нього.
— Мэх.
- Що таке хутро?
Інк Данс замовкла на мить.
- Іграшка, яка вміє битися.
Очі Су Бай загорілися.
— Я хочу пограти с ним!
Інк Данс не відповіла: вона понесла її всередину палацу.
Нянчиться - це так стомливо ( menu^)
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira