Південний регіон, непримітне прикордонне місто.
У найбільш метушливому місті, за столиком біля вікна, дві маленькі лоли співали перед обіднім столом з повним делікатесом.
Приготований на пару морських окунь, тушена свиня кермова вовняка, пряна яловичину, кисло-солодке ребрашки... Люди були розставлені від одного кінця столу до іншого, складені на високу гору і майже роздавляли великий дерев’яний стіл.
Гості довкола столиків були приголомшені, і шепіт піднімався один за одним.
"Ці дві дівчинки замовили так багато їжі, вони зможуть все це з'їсти?"
"Подивіться на ту з серебристо-білим волоссям, вона сама поїдала половину свинячої кермо..."
« Це не головне, звідки в них стільки духовних каменів? Цього столу їжі звичайної сім'ї вистачить на рік."
Танець Черніл пропустила це повз вуха. Вона тримала миску в одній руці і палички для їжі в іншій, її щоки були надуті, крапля соусу висіла у кутці рота, вона їла так, що рот став маслянистим.
Її довге серебристо-білі волосся були недбало заправлені за вуха, відкривши маленьке обличчя, що злегка почервоніло від їжі.
Пара пухнастих вушок на маківці щасливо смикалася, а все її тіло випромінювало ару « Не турбуй мене поки я їм."
Ліа сиділа навпроти неї, кусаючи маленькі шматочки ребра, її криваво-червоні очі час від часу поглянули на Танець Чернил, бурмочучи про себе в серці.
Якщо б громадяни Імперії Апокаліпсиса побачили, що імператриці їдять їжу, то боюся, цей холодний і віддалений образ розвалився би більше ніж наполовину.
Але вона не наважилася сказати це, а лише могла думати про це в серці.
Зрештою, образ Імператриці в її голові вже впав ще у підземеллі Міри Юрського періоду.
А Танець Черніл, очевидно, знала це, тому більше не приховувалась перед Ліою.
Танець Черніл проковтнула їжу в роті і злизала соус із губ.
"Хозяїн, принесіть ще одну свиню кермо".
Господар витер піт з чола і поспішив віддати наказ на кухню.
Ця маленька міс вже з'їла три свині кермо, і їй все ще хотілося більше. Однак вона не моргнула, оскільки була заплачена духовним камінням і нічого не могла запитати.
Перед тим як поправка була піддана, палички для їжі Танца Черніл раптово зупинилися.
Спалах світла промайнула в її аліх подвійних зіниць.
Просторога, яку вона залишила на Антарктиді крижаній рівнині, спрацювала; хтось розірвав порожнечу і насильно вторгся на територію клана глибоководного льодового Небесного Пітона.
Танець Черніл поклала палички і встала, її рухи були чіткими та швидкими, без тіні коливань.
"Ходімо".
Перед тим як Ліа встигла зреагувати, маленька біла рука вже схопила її за зап'ястя.
В наступний момент просторова тріщина розкололася перед Танцем Черніл, і вона втягнула Лію прямо всередину.
« Гей - почекай на хвилинку, я ще не з'їдала свинячої кермовки на тому столі! »
Крик Ліа луочним рознісся в порожньому пустоті, тоді як у таверні залишилися лише стіл, завалений стравами, і кімната з повною приголомшеними гостей.
Антарктічна крижана долина, територія глибоководного Льодового Пітона на небі.
Над кришталевим крижаним палацом простір раптово розірвалося.
Танець Черніл вийшла з тріщини, її довге серебристо-білі волосся розвіялися на вітрів і снігу, його алікі подвійні зіниці дивилися вниз на крижану рівнину.
Ліа слідувала позаду, все ще стискаючи в руці блискучу олійну свиню.
Її вираз було кілька приголомшеним, очевидно, вона ще не видужала від смутку через те, що не доїла свою кермо.
Не слід було залишати найкраще наостанок; з стількох свинячих рулек залишилася тільки ця одна.
Коли Ліа подумала про це, то підняла кермо і відкусила величезний шматок.
Танець Черніл повернула голову, її алі подвійні зіниці дивилися на неї, погляд був спокійний.
Ліа завмерла, подивилася вниз на кермо в своїй руці, потім подивилась вгору у очі Імператриці.
Там не було нетерплячості, не була дорікати в цьому погляді, просто тихе спостереження за нею, наче те, що я їй казала - Ешь, я не поспішаю.
Ліа на мить замовкла і нарешті простягнула кермо.
"Імператриця, ось»
Тепер не залишилося жодної.
Танець Черніл взяла кермо, відкустила і відрізала великий шматок м'яса.
Вона жала, жир смоктався з кутка рота, але їй було абсолютно байдуже, її алі подвійні зіниці пильно дивилися вдаль до пустоти.
Звук розриву тіла і кісток був виключно виразним у ветрі, фактично додаючи трохи душогубного наміру цієї крижаної рівнині з нізвідки.
Внизу тисячі глибоководних Небесових Пітонів простерлися на льоду, їх темно-сині вертикальні зіниці спостерігали за двома мініатюрними фігурами в небі.
Вони вже відчули жахливу аура, не одну, а п’ять.
Всі вони досягли рівня Боївого Святого.
Висші члени клану глибоководного Крижаного Небесного Піттона вийшли з палацу, їхні блакитні очі дивилися на Танець Черніл в небі, їх серця трохи заспокоїлися.
Вони спочатку готувалися до смертельної битви, але побачивши цю мініатюрну фігуру, їхні серця насправді впали.
Зрештою клан глибоководного Піттона, що на небі, тепер був частиною Імперії Апокаліпсиса, і інша сторона не могла просто ігнорувати їх.
Невдовзі порожнеча почала тремтіти.
Це був не чистий і акуратний розрив простору, як у Танца Черніл, але дика й жорстока сила примусового розтину.
Простір було схоже на те, як його м'яла невидима гігантська рука і почав сильно тремтіти.
Потім воно раптово перевернулося, відкрилася вугільно-червона тріщина, і кілька фігур спустилися з неба.
Попереду йшов чоловік середніх років у криваво-червоному халаті, його обличчя було зловісним, легка усмішка висіла на кінцях його рота.
Його аура досягла рівня Боївого Святого третього порядку, вивільнена без обмежень.
Чотири людини слідували за ним, двоє чоловіків і дві жінки, їх аури теж були німими, два Боєвих Святої другого порядку, 2 Богових Святих першого порядку.
П’ять фігур приземлилися над територією глибоководного Крижаного Пітона, що на небі.
"Хаха, я не очікував, що ви, глибоководні Льодові Небесні Пітони, дійсно досягли успіху".
Його погляд проник через тисячі льодових пітонів і впав глибоко всередину цього кришталевого крижаного палацу.
« Я чекав того дня, коли мені було десять тисяч років інкубації. Щоб подякувати вам всіх --"
Він зробив паузу, жадібна усмішка зігнула куточок його рота.
"Я неохоче заберу її звідси."
Зіниці старійшини клану глибоководного льодяного Пітона, що на небі, сильно згорялися.
Полум’я гніву палало в очах всіх глибоководних пожадливих Небесних Пітонів.
Вони не знали, як прочанилися новини, але в даний момент гнів не мав значення.
П’ятеро людей на іншій стороні були найбільш слабкими, як Святеє Святих, найсильнішим — « Святий », тоді як На їхньому боці був тільки Полусвятий.
Якби тут не було Танця Черніл, сьогодні був би день зникнення глибоководного льодового Пітона на небі.
Танець Черніл не рухалася; вона навіть не дивилася на цих людей безпосередньо.
Її погляд залишався прикутим до того крижаного кокону. Світло всередині кокону ставало все ясніше і яскравіше, досягнувши сліпучого рівня.
Та фігура напівлюдина-пополупітона люто боролася, кожен рух змушував тріщини на поверхні крижаного кокону заглиблюватись на дюйм.
Саме в цей момент -
"Треск"
Різкий тріск пролунав з глибини кришталевого крижаного палацу, не один звук, а тисячі задзвонили одночасно, безперервні і нескінченні звуки.
Тріщини на поверхні крижаного кокону поширилися як павутиння, і глибокий синій світло хлинув з тріщин, окравши всю кригу в мрійливий синьо-фіолетовий колір.
Жахлива аура вирвалася з кокону, не Першого рангу Боївого Святого, це був третій рубіж - і вона все ще росла.
Небо і земля змінили колір.
Спочатку вітер і сніг раптово припинилися, температура повітря різко впала, це був не просто холод, а екстремальний холод.
Хмари над крижаною рівниною замерзли, перетворилися в кристали льоду, які падали один за одним. Це холодне повітря пронісся по всій холодній долині і заставило вирази облич цих п’ятьох гостей одночасно змінитися.
"Треск-!"
Крижана кокон повністю розбився, і та фігура напівлюдину-полупітона витяглася з уламків, вперше цілковито об'єднавши себе світом.
Всі затамували подих.
Алі подвійні зіниці Танца Черніл злегка звузилися, а кутки її рота повільно вивергнулися вгору.
Нарешті вона вийшла.
Кажан! Знову таргани, йди умри! — Ни Цзин:? Здаюся, занадто ліниво чинити опір.
Літаючий миш’я: Пташиний місяць, настав час полювати на маленькі пакети крові.
Цзюнь Лин: На що дивишся.
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira