У той момент, коли Танець Черніл нанесла цей удар, світ змінив колір.
Не було жодних коливань духовної сили чи магії, тільки сила, очищена до крайнощів.
Це була груба міць, здатна розірвати простір, та сама здатність, яку Танець Черніл використовувала для перетину порожнечі своїм фізичним тілом.
Повітря перед її кулаком стиснувся в прозорий бар'єр; простір почало перебиватися і тріскатися, як скло, по якому ударили важким молотом, тріщини розходились на всі боки.
Де б не проходив вітер від її кулака, земля розкололася на бездонну прірву, гірські стіни з обох боків розвалилися, а щебень летів у всі сторони.
Б'яви розбитого простору виштовхувалися з кулака, перемиваючи все на своєму шляху в дрібний порошок.
Зрачки здоров'я відбивали цей кулак, який ставав все ближче і ближчим.
Він був загартований у боях Мисливця, що пережив незліченні сутички не на життя, а на смерть, але в цей момент його тіло спізнилося на півтакту.
Зниження тиску вітру зачепило його намертво, наче невидима гігантська рука схопила його за кінцівку.
Він міг тільки схрестити руки в блоці хрест-начес.
"БУМ-!!"
Вітер удару прибув першим. Перший раз я прибув на розбите місце. Велика сила, яка може знищити все суще, прибула першою.
Вісім чоловік позаду здоров'я також опинилися в межах досяжності вітру цього удару.
Вони хотіли ухилитися, але тиск вітру стискував їх до місця.
Це було занадто швидко; семеро людей були схожі на тих, кого прибили цвяхами в повітрі, абсолютно нездатних хоч якось відреагувати.
Тільки людина в чорному балахоні звільнилася від кайданів за мить до прибуття вітру, його фігура мілина, з'явився високо в небі.
Сім’я, що залишилися, могла безпорадно дивитись на цю бліду долоню, розбитий простір і той всепоглинаючий вітер обрушується на них.
"ТРЕСК --!"
Звук, що ламався, був різким, але він змушував тремтіти від страху.
Це був звук, що розривався на частини простору, звук який передрікає нескінченне знищення.
Вітер від удару розсіявся.
На землі залишилась величезна лійка діаметром сотні метрів, а на краю воронки стояли сім фігур у жалюгідному стані.
Усі семеро були поранені.
Деякі з рота мають кров, а деякі одяг були зібрані в клочику.
Але найбільше постраждав здоровий чоловік, його руки безсило висіли по боках, кістки стирчали через шкіру в ліктах, а кров капала з поранених рук, збирались у маленьку калюжу на землі.
На його обличчі не було ніякого виразу; він просто дивився вниз на свої майже знищені руки і деякий час мовчав.
Потім він струшив руками.
Рани загоювались зі швидкістю, видимою неозброєним оком, кості вправлялися і м’язи регенерували.
Лише за два подихи ці майже знищені руки стали як нові.
Він підняв погляд, його очі втупилися на величезну фігуру високо в небі.
Танець Черніл вже завершила свою трансформацію третьої форми.
Криваво-червоний кривавий туман поширився навколо неї, офарбовує все небо в слабкий червоний колір.
Кості тремтіли і гуркотіли, плоть розширювалася, а серебристо-білий екзоскесеклет шалено ріс з-під її шкіри.
Коли тіло продовжилося майже тисячу метрів над рівнем моря, його крила розлетілися за її спиною. Його розмах сягав понад 1000 двісті метрів.
Чотири алих вертикальних зрочка загорілися на її потворній голові, немов чотири кривавих ліхтаря, дивлячись вниз на крихітні фігури внизу.
Третя форма, повністю випущена.
Високо в небі червоні очі людини у чорному балахоні дивилися на серебристо-білого бегемота, проблиск урочистості промайнув його поглядом.
Він не рухався, і Танець Черніл не рухається.
Двоє стояли один навпроти одного через відстань; інстинкти Мисливців підказали їм, що сила іншого не нижче їх власної.
Здоровяк відвернув погляд і збирався злетіти, коли фіолетово-золота фігура перешкодила йому шлях.
Лі Цзихуань стояв зі складеними за спиною руками, його фіолетові очі спокійно спостерігали за ним.
— Твій противник - я.
Обличчя Лі Цзихуаня було так само спокійним, але в його серці бушували штормові хвилі.
Сила цього чоловіка була найсильнішою серед них, коли тільки людина вступила у чорне балахон.
Його тиск навіть нагадав Лі Цзихуаню про те, як це сталося з повною формою Танець Черніл тоді.
Це був не страх, це було хвилювання.
Вузьки його рота злегка піднялися, і в фіолетових очах нависло велич дракона.
Цікаво, чи зможе його нинішнє "я" впоратися з ворогом, який можна порівняти до повної форми Танець Черніл того часу.
Здоровяк сміявся його поглядом і кивнув.
— Ладно. Але тут недостатньо місця для бою.
Лі Цзихуань посміхнувся.
- Тоді змінимо місце розташування.
Обидва одночасно змили в небо, попливши до кордону імперії Яньхуан.
Дві могутні аури зникли за горизонтом.
На землі позосталі шість Вторженців вибрали своїх противників.
Чорна Черепаха, Гаруда, Брахма, Нофленна, Форті і Нічна Крук, що з’явився на полі бою — шістьеро проти шістьох боїв.
Ніхто нічого не сказав; в цей час тільки сила могла довести все.
У небі залишилися тільки Танець Черніл і людина в чорному балахоні.
Двоє все ще не рухалися, просто дивлячись один на одного.
Перед ними Перстень Мебіуса вже почав робити наступне зарядку, готове у будь - який момент підтримати своїх товаришів.
...
Ліліт і Блондін були в іншому вимірі, ніж ті невеликі.
Блондин завдав удару, золота аура вибухнула на його кулакі і заставляє простір злегка виблискувати.
Цього удару було достатньо, щоб розколоти гору, досить, аби стерти Бойового Володаря в недіяльності.
Але кулак пройшов крізь тіло Ліліт, наче через хмарки повітря.
- Знову мимо!
Блондін зревел, його золота аура шалено хлинула, і волосся встає ще вище. брови стали більш золотими, а зіниці зеленіші.
П’ятидесятикратне підсилення було доведено до краю; кожен удар міг знищити небо й землю.
Але він не міг потрапити по Лиліт, навіть жодного разу.
Лилить ширила перед ним, її довге золоте волосся розвіялися на вітрі, на губах висла слабка усмішка.
Її тіло мерехтіло, стаючи то ілюзорним, то твердим, наче відображення у воді.
— Твоя сила велика, — відповів він.
Голос Ліліт був дуже легким, несучи в собі нотку ліниво.
- Але твій мозок не дуже корисний.
Обличчя Блондина почервоно.
З рівом його кулаки впали на Ліліт, як злива, кожен удар ніс золоту ауру, кожного вистачило б, щоб знищити гірські пасма.
Але кожен удар був у іншому місці, а не в тому, що Ліліт ухилялася від нього. [позиція] просто не була тут.
- Перетворення Ілюзії-Реальності.
Ліліт витягла палець і легонько тхнула в порожнечу.
- Це основна здатність мого Таланта. Ти думаєш, що б'єшся зі мною, але твоє тіло і сприйняття давно перестали перебувати в одному вимірі.
Ліліт не приховувала свій Талант.
Зіниці Блондіна раптово звузилися.
Він подивився вниз і виявив, що в якийсь момент він вже стояв у абсолютно чорному просторі.
Ні неба, ні землі, ані світла.
Нескінчена темрява була в усіх напрямках, і він один.
— Илюзия?
Він стиснув зуби, його золота аура знову спалахнула, коли він намагався прорвати цей простір грубою силою.
Його кулак вдарив у темряву, і темрява пішла брижою.
Але брижі скоро розсіялася, і темрява повернулася у свій первинний стан.
Він вдарив ще раз, і вона знову розсівалася.
Він знову вдарив її, і вона розсіялася.
— Безпольово.
Голос Ліліт доносився звідусіль, то здалека, біля ефірного і розпливчастого.
- Твій дух надто слабкий. Так слабкий, що поки я бажаю, ти не можеш доторкнутися навіть моєї тіні.
Очі Блондина налилися кров'ю.
Він відчайдушно розмахував кулаками — один удар, десять ударів і стогін ударів.
Золота аура висвітлювала всю темряву як вдень, але темрява не зникала, і він не вибирався звідти.
— Чи ти знаєш? —
Раптом голос Ліліт став дуже близьким, наче у його вуха.
— У нашій Ігре Головного Бога мене знають як Мисливця Володаря вулика. Не тому, що я чудова у створенні Роїв, а тому що це добре для того, щоб заточувати людей в ілюзії до смерті.
Тіло Блондина застигло.
- Коли ти вперше зайшов сюди, ти думав, що це ілюзія. Після того як кинув стільки ударів, ти думав, що це ілюзія. Але чи ти впевнений насправді -
Раптом голос Ліліт став дуже тихим.
- Що місце, де ти зараз стоїш, все ще є ілюзією?
...
Летюча миша: (a) >
Цзюнь:
Сестра Су Е: (Відео) 8.1
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira