Глибоко в Тихому океані багрові блискавки ширилися по спині Інь В.
Від кінчика її хвоста до макушки голови весь ліс закутаний у сталеві костинні запалився один за одним від багрових блискавиць.
Кожен костьовий шип підривав, і кожна дуга електрики почала роїти.
Яросна енергія збиралася всередині тіла Інь У, стискалася, звужувалась знову і, нарешті, хлинула до цієї невдалої пащі, повної гострих зубів.
Інь Ула відкрила свою гігантську пащу.
Промінь багрової блискавки, як лезіння світла, що пронизує небо і землю, вирвався з її пащі!
Лус прорізав повітря, проколов хмари і пронісся по Тихому океану.
Скрізь, де він проходив, масивні тіла Кайдзю розділялися надвоє; синя кров вибухала в повітрі і відрубані кінцівки падали наче дощ.
Коли промінь пронісся по морю, вода миттєво випарувалася, який підіймається білий пар змітнувся в небо, а багрові дуги електрики шалено скакали по поверхні, перетворюючи всю акваторію моря у блискавий пекло.
Ті Кайдзю, яким пощастило ухилитися від прямого розрізу електричного променя, були вражені розповсюдженими дугами; їхні масивні тіла миттєво оглянулися, і вони з підригуванням впали в море.
Сотні.
Цей єдиний удар знищив сотні Кайдзю.
Але для армії з сотень тисяч це була всього лише крапля в морі.
Інь Укрила свою гігантську пащу, і промінь розсіявся.
Вона не вагалася; її масивне тіло, як серебристо-білому метеориту, занурилося прямо в море!
— Бум... !
Гігантські хвилі зміталися вгору.
Під водою був її світ.
Кайдзю п'ятої категорії мчав на повній швидкості; його єдиною метою була берегова лінія.
Він навіть не помітив серебристо-білого привида позаду себе.
— Хруст!
Гострі кігті збили його голову.
Стискали сильніше.
Роздали.
Синя кров вибухнула у воді, а фігура Інь У вже зникла.
Інший Кайдзю п'ятої категорії відчув небезпеку і раптово повернувся.
Що його зустріла, так це гостре Лезо Хвоста. Хвоста встромилася у його груди і вийшла з спини.
Інь У помахнула хвостом, відкинувши в бік все ще піддержується масивний труп і збиваючи з ніг іншого Кайдзю поблизу.
Кайдзю шостої категорії атакував з тіні.
Інь У навіть не подивилася; удар кігтя навідмаш вона безпосередньо розірвала йому горло, і хлинула велику кількість крові.
Шоста категорія перед обличчям її другої Форми також була миттєвим вбивством.
Інь У розкрила ліс костяних лезів на спині, і токсини почали шалено вивільнятися.
Фіолетово-чорний отрута поширювався по воді, як туману смерті.
Ті Кайдзю, що вдихали токсини, починали битися в конвульсіях, їх шкіра гноїлася, а внутрішні органи відмовляли.
Поверхня моря вже давно була пофарбована в синій колір.
Це була кров Кайдзю.
Синя, тепла кров, яка покрила всю акваторію моря.
Чотири багрові очі Інь У загорілися.
У той же час багрові вертикальні зіниці на її розгортаннях крила теж зажгалися.
Поки це була кров - це було її зброя.
Синя кров, що плавала в морській воді, здавалося, була пробуджена невидимою рукою.
Замість того щоб ррейфувати за течією, вони почали збиратися, згущатися і приймати форму.
Під водою, всередині роя Кайдзю, незліченні Криваві Лезви, сконденсовані з блакитної крові, тихо формувалися.
Потім вони примусово просувалися.
Криваві лезії прорізали морську воду, пронизуючи Кайдзю з усіх напрямків.
Дехто проколов черево, деякі відрубували кінцівки і навіть пробивали голови.
Кожна крапля синьої крові перетворювалася на смертоносну зброю під волею Інь У; кожен Кайдзю виявив, що його власні родичі полюватимуть на нього.
Інь У замерла в глибокому морі, оточена безліччю синіми Кривавими лезами.
Її чотири вертикальних зіниці холодно спостерігали за рятами Кайдзю, і кутки її рота повільно вигиналися в кровожерливій усмішку...
...
Берегова лінія.
Сотні Кайдзю прорвали оборонну лінію Інь В.
Вони були покриті ранами, деякі втратили кінцівки, а дехто все ще ніс на собі шрами від роз'єднання кривавим туманом.
Але в їхніх очах було тільки божевілля — мчати до узбережжя, вбивати кожну живу істоту.
Однак ці гарматні стовбури вже були націлені на них.
Стрімкий розрив артилерії викопав берегову лінію, танкові стовбури входили у напрямку моря, а стійкі ракетних пускових установок були високо підняті.
Вдарні вертольоти з поблизьких аеропортів, кружляючи в небі.
Позаду Гонконгу було все Королівство Драконів, останнє охорона людства і останній шматок чистої землі.
Вони мали захищати це місце на смерть.
- Вогонь!
У той момент, коли була призначена команда, світ змінив свій колір.
— Бум... !
Перший снаряд залишив канал стовбура, і полум'я вирвалося з дула.
Слідом за ним пішли сотні, тисячі, десятки тисяч.
Незліченні снаряди прорізали небо, щільно згрудившись, наче рою сарани, вилившись на цих Кайдзю!
На морі перший Кайдзю був вражений снарядом.
Товста броня, яка колись могла витримати пряме потрапляння ракети тепер була як тонку папері перед дочеканням з снарядів.
Снаряди розривали його шкіру, роздягли кістки і змушували синю кров та тіло розлітатися в усіх напрямках!
Другий, третій, десятий.
Снаряди утворили завісу вогню, блокуючи Кайдзю в прибережних водах.
Полум’я змивало небо, а вибухи оглушили його.
Ці гігантські велетні вперше відчули страх перед сталевим потоком людства.
Солдати на березі запрягали, стріляли, заряджували і розстрілювали знову.
У їх вухах ланцюжко від звуку гармат, а плечі німіли від вивантаження, але жодна людина не зупинився.
Вдарний гелікоптер спикував вниз, і ракети вибухнули на спині Кайдзю, змусивши його похитнутися.
Той, що знайшовся поблизу танк скористався нагодою націлити його голову; бронебійний снаряд зі свистом вилетів і пробив її наскрізь!
- Там ще є! Там ще є!
— Заревів один з артилерістів, його пальці вже були стирти в кров і фарбували елементи управління.
Але він не зупинявся, лише повертаючи дуло, щоб націлитися на наступного Кайдзю.
Тридцять секунд.
Всього за тридцять коротких секунд людство вилило достатньо боєприпасів, щоб провести війну середнього масштабу.
За тридцять секунд сотні Кайдзю були розорені на шматки всередині вогняної завіси.
За тридцять секунд людство спорудило непереборний захисний лінію на узбережжі сталі й пороху.
Це було насильство людства.
Ніяких надсилок, ніяких інопланетних технологій, тільки найпримітніше, найбільш дике та найнездатніший вилиття вогняної сили будь-якою ціною.
Тридцять секунд світля, тридцять секунд божевілля, 30 секунд виживання.
Вдалині, на морі, ще більше Кідзю прямувало вперед.
Але ці солдати лише мовчки запрягали снаряди, цілувались і стріляли.
У їхніх очах не було страху, тільки рішучості.
Тому що за їхніми спинами були сотні мільйонів життів.
Бо вони вірили, що монстр, який зараз полює в глибокому морі, виграє їм більше часу.
Тому що вони знали, навіть якщо це лише 30 секунд, цього достатньо.
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira