Пентагон, Центральний командний пункт.
На величезному круговому екрані по колу крутилися фінальні секунди битви за Чикаго. Серебристо-білий силует встромлював у небо, розчиняючись на далекому горизонті.
Перед екраном стояла група високопоставлених військових генералів і цивільного чиновника, їхні обличчя були бліді як папір.
- Як це взагалі можливо... — Пробурмотів собі під ніс один з високопоставлених сановників, і його голос був повний повної невірії. — Як така могутня істота може існувати в нашому світі?
Ніхто йому не відповів. Тому що всі присутні були занадто вражені побаченим на екрані, щоб просто відкрити рот.
Попередні суперлюди вже змусили їх сумніватися в розпорядку цього світу. Але сьогодні це жахливе велетенське чудовисько, яке може перетворитися на маленьку дівчинку, остаточно і в друзки рознесло всі їхні звичні уявлення про реальність. Скільки ще подібних істот досі ховається на Блакитній Планіті, про які вони не знають? Чи вони дійсно розуміють світ, в якому живуть?
- Ті... ті люди... — Насилу видав інший генерал. - Вони створили таку грандіозну виставку, щоб привітати того, кого вони називали Мисливцем...
Він не закінчив фразу. Тому що результат вже був прямо у них перед очима.
Тотальне знищення.
Ті п'ятеро, ті зарозумілі і могутні особи, які, здавалося, тримали все під повним контролем, були вирізані цими серебристо-білим гігантською звіриною, наче набридливі мурашки. Ці дві сторони були на абсолютно різних рівнях існування!
Але найбільше присутніх лякали жахи, коли пам’ятати про багровий промінь, який викосив половину мегаполісу. Така сила була подібна до найбільш руїнницької зброї людства — ядерної бомби. А можливо, вона була навіть сильнішою. Цей монстр використав лише один рядовий удар. Одним ударом центральної частини Чикаго була повністю стерта з лиця землі, а хмарочоси в даунстауні — чисто навпіл! Майже весь Чикаго перетворився на жахливі руїни.
Могутня. Без сумніву, могутня.
Людське створіння просто не могло конкурувати. Ніхто навіть не знав, чи зможе ядерний вибух заподіяти їй хоч якусь шкоду. І ніхто не наважувався перевірити це на практиці. Тому що ніхто з них не міг дозволити собі ціну за помилку. Якщо ядерний удар виявиться неефективним, з урахуванням її продемонстрованої сили... Криза всієї Америки стане лише питанням кількох годин.
У центральному центрі запанувала труна, що душить тиша.
— До... Докладаю! — тремтячий голос розірвав мертву тишу.
Один з операторів зв'язку раптово схопився зі свого місця, в дикому жахі утупившись на радарні сигнали на панелі управління. Його голос зривався на крик:
— Мета рухається на надзвичайній швидкості! Напрямок -
Він запнувся, його касик судомно смикнувся.
— Пентагон!
Ці слова підірвалися в головах присутніх, наче оглушливий грім серед ясного неба!
Лише кілька днів тому вони об'єднали сили з тими, що загинули від загарбників, щоб оголосити в розшук і придушити тих, кого називали Переродженими, та відкрити полювання на цього самого Мисливця. Це було буквально випрошуванням смертного вироку! Це була чиста вода самознищенням!
— Швидко! Живо! Негайно скасуйте всі накази про розшук! - Той самий генерал зреагував першим, майже зірвавшись на істошний крик. — Сю секунду! Прямо зараз!
Його голос тремтів. Він не знав справжньої причини, чому монстр прямував до Пентагону. Їхнє виживання тепер повністю залежало від миттєвого настрою протилежної сторони.
Це було домінування абсолютної, незмінної сили. Коли одна людина може конкурувати з головним арсеналом людства, то ваше життя вже не належить до вас.
...
У небі прямо над Пентагоном.
Серебристо-білий спалах на величезній швидкості прорізала хмари. Чорнильний Танець різко згорнула крила драконячої змії, дозволяючи своєму тілу увійти в режим вільного падіння і швидко пікірувати на масивну п’ятикутну будівлю внизу.
Свист вітру оглушував вухами. У районі, де виднілися видимість, було видно колосальну швидкість.
П'ятсот метрів. Триста метрів. Сто метрів. П'ятдесят метрів.
Раптом навколо її тіла сдетонувало невидиме силове поле! Це поле лежить щільним, прозорим захисним шаром і має силует.
Коли її тіло ввійшло в прямий контакт зі сталлю і залізобетному даху Пентагону... Ця сталь, цей надпроковий бетон, ці могутні будівельні матеріали оборони миттєво і беззвучно дезінтегрувалися перед цим полем, наче м'який сир!
Не було оглушливого вибуху. Не було навіть найменшої вібрації будівлі. Лише беззвучне, молекулярне танення матерії.
Тіло Чернільного Танца йшло точно вертикально вниз, прошиючи поверх за поверхом, мигаючи один укріплений офіс за іншим, поки нарешті -
Вона м'яко і стійко не приземлилася прямо в центрі стратегічного командного пункту.
Вічно розійшлося поле бою. Її ноги торкалися підлоги. Маленькі ступні, обуті в чорні армейські берці, ступили на холодне покриття, видаючи негрозкий, чіткий і ритмічний стук.
Усередині командного центру всі присутні застикали на своїх місцях, наче кам’яні вивалення. Вони в повному сутичці витріщилися на маленьку дівчинку, яка матеріалізувалася з нізвідки у самому серці секретного об'єкта; їх розум остаточно відключився.
Довге серебристо-біле волосся. Чорно-червоний готичний військовий мундир. Обличчя, ідеальне і витончене, наче у дорогої порцелянової ляльки. І ці ... багрові вертикальні зіниці.
Чорний Танець плавно підняла руку і акуратно поправила козирек своїй каші. Її крижаний погляд повільно пройшовся по кожній людині в приміщенні.
Ті, хто колись був лідером у житті цієї країни, тепер стояли перед нею, тихенько води і нижче трави.
Вузьки рота Чернільного Танца трохи піднялися.
Вона зробила певний крок, її берці глухо застукали по підлозі і вирушила прямо до одного з генералів. Судячи з знаків різниці, він був тут найвищим командиром.
Чорний Танець зупинилася прямо перед ним, злегка закинувши голову вгору, щоб подивитися на старого, який був вдвічі вище її ростом.
— Привіт, — сказала вона. Її голос був дитячим, ніжним, але в ньому чітко чувся величність, яку фізично неможливо було проігнорувати.
Кадык генерала судорожно смолився.
— Пр... Привіт... — його голос зірвався, він навіть злегка завикнувся.
Перед ним стояла маленька дівчинка, яка визирала тендітною і беззахисною. Її макушка ледве витягла йому до грудей. Але коли вона завмерла прямо навпроти, він відчув такий величезний, вдушливий тиск, що йому було фізично важко дивитися їй в очі.
Це було придушення, яке йшло з глибини харчового ланцюга. Звичайно, біологічне домінування вищого хижака над нижчими організмами. Він не знав, яку роль ця нешкідлива маленька лолі грає на Блакитній Планеті. Але він точно знав, що вона може змусити його, це будівля і це місто безслідно зникнути в одну мить ока.
Чорний Танець, дивлячись на його перекошене від жаху обличчя, вловила в нього натяк на забавну гру.
- Я хочу знати, що її дитячий голосок чистий відлунням рознісся по смертельному командному пункті. - Ті результати досліджень Корпорації енергетичного Гену... — Вона зробила короткий паузу, структурувала думку і продовжила: « Вони ж у вас?
Це питання стояло багатотонним гранітним валуном на серці всіх присутніх. У цю секунду генерал відчув себе людиною, стоячи на самому краю бездонного обрію. Один хибний крок, одне незручне слово — і всі вони летять до шеолу.
Але у нього не було вибору.
Глибоко зітхнувши, він спробував надати своєму голосу максимум стабільності і відповів:
— Д... Да. Всі ці дослідження були висічені і засекречені нами в архівному сховищі.
Чорний Танець задоволено кивнула.
- Веди мене туди.
Три короткі слова. Тон, який не терпить жодних заперечень.
Генерал низько, шанобливо схилив голову:
— Да, мэм.
...
Ні Цзін: « Слухай, а ти можеш спуститися нормально по сходах?» — Летюча Миша. Це неефективно.
Летюча Миша: « Війнай су вей ЕЙ--"
Ні Цзін: « Я забираю літучу Мишу з собою сьогодні, і нехай тільки хто-небудь спробує мені перешкодити! ( ✔ - ↓)
Летюча Миша: « Тірі розділи видаються на-гора! Я б не відмовилася від безкоштовної Енергії для Автора... Взагалі-то, це Ні Цзин попросила мене натякнути (hangue ✔)»
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira