Відкрита майданчик спортивного комплексу.
Земля тремтіла в неперервних конвульсіях. Глибокі тріщини з шаленою швидкістю розповзалися в усі сторони, точно гігантська павутиння, обнажуючи темний позіх підземних секретних лабораторій.
Гроох-!
Під акомпанемент оглушливого, втробного рокота величезний титан почав прориватися назовні, розриваючи кайдани підземної неволі!
Першими, що з’явилось перед очима, були гострий спіралеподібний одиночний ріг. Безприкладно чистий, наче викопаний з цільного куска благородного кришталя, він був вкритий концентричними закрученими візерунками від самого заснування до острій, переломлюючи сонячні промені у сліпучі і райдужні бліки.
Потім з'явилася монументальна голова. Вона нагадувала голову Сіного Кіта, але вся її поверхня була затягнута природною бронею з прозорих кристалів.
Окориновані вертикальні зіниці повільно відкрилися. Віддзеркалюючи в собі складну в’язь стародавніх символів, вони почали методично сканувати цей невідомий верхній світ.
І нарешті, вилізти з нього все обтікане тіло. Шестидесятиметровий велетнін піднесено піднявся над розломом. Кожен дюйм його шкіри, покритий кристаличною коркою, виблискував під променями сонця так яскраво, ніби на світ з’явилася божественна істота із забутих міфів.
Чорний Танець стояв на місці, злегка схиливши голову набік. Її багрові зіниці безтурботно вивчали виринаючий з-під землі левіятана, а на обличчі промайнув миглинний вогник щирого подиву.
Кит. Синій Кіт, заколений в діамантовий панцир. Їй дійсно було дуже цікаво дізнатися, як протилежна сторона змогла провернутися - розкачати звичайне земне біологічне створіння до такого заднього рівня.
— Мені ось дуже цікаво, — подала голос Чернельний Танець. Її ніжні, дітки рознеслися над димчастими руїнами стадіону. — Як саме ти виростив цей шар кристалів на своєму тілі?
Вона зробила короткий паузу, перекладаючи погляд на бездоганну прозору броню:
— У цих кристалах немає жодних ознак органічного життя, але вони діють як єдине ціле з твоїм тілом. Цікава конструкція.
У віддалі кристалічний Синій Кіт, Сато — мовчазно ширяв у повітрі і його дорогоцінні зіниці були намертво прикуті до тендітної фігурки дівчинки. Його серце швидко падало на бездонну прірву. Зумів успішно перенести свою свідомість в тіло цього мутанта, і він, звичайно, мав колосальну ментальну силу та могутню душу. Але саме завдяки цьому гострому сприйманню він тепер чіткіше розумів, наскільки жахливим було те, що вона перед ним була.
Це було невимовне відчуття ментального задухи. Не аура, не спрага вбивства - чисте і абсолютне пригнічення на рівні вищого порядку життя. Неначе перед ним стояв не людина, а хижак з набагато вищих і недосяжних вимірів.
- Якщо я відповім на твоє питання... — Сато нарешті заговорив. З великого китового пащі вирвалося важкий, жахливий бас, насичений нервовим напруженням. - Ти дозволиш мені піти?
Чернельний Танець затуливо хитався з п’ятками на носок, і в її очах схвалювала відверту нудьгу. Її крихітне, тонку тіло створювало неймовірно контрастний і майже абсурдний силует на фоні шестидесятиметрового кристалічного Кіта. Але її розслаблена поза, її міміка і це абсолютне холоднокровність змусили Сато випробовувати невидиме, але вдушливе ментальний тиск.
— Прямо зараз, — спокійно вимовила Чернильний Танець, і її дитячий голос було проголошено як непереконливий вердикт вищої інстанції. - У тебе немає жодного права вести зі мною переговори.
Кутки її губ вигиналися в ледь помітній, знущальникській напівусмібці:
- Але ти завжди можеш зіграти в рулетку. Зробити ставку на те, що у мене буде гарний настрій. Зробити ставку на моє милосердя. Зробити ставку на те, що я - можливо гіпотетично, при певному розкладі - решу тебе відпустити.
Її тон і манера спілкування були один в один схожий на те, як людина задається з спійманим у долоню мурав'я.
Позаду її Королева Чужих повільно підняла свою масивну щелепу. Її темно-золоті вертикальні зіниці з'єдналися, зафіксуючи ціль, аура навколо неї почала відчувати небезпечну нестабільність. Достатньо було однієї короткої думки Чернільного Танца, щоб цей монстр миттєво зірвався з місця і розірвав противника на криваві лоскути.
З іншого боку поля бою Король Трупних Тварей з Плоті і Крові теж задерся від нетерпенії. У його пурпурних очах з вкладеними зірочками спалахнула ясна, дикий вогник - його першобутні інстинкти вимагали цієї битви із рівним за силою противника.
Сато занурився у важке мовчання. У його глазурованих очах мигнула паніка, яку було важко приховати.
І якби йому дали хоча б трохи часу на адаптацію, він зміг би повністю освоїти цей потенціал і розвинутися в справжню сутність рангу SSS. На той час йому не було б страшно ані Драконячої країни, ні Америки. Але його зловили на самому порозі. Йому не дали жодної секунди на розвиток, жодного шансу вирости. У своєму теперішньому стані він, в кращому випадку, міг розраховувати на нічю у бою проти короля Трупних Тварей. А тут були ще це лазурне чудовисько, схоже на Ксеноморфа, і ця таємнича, незбагненна лолі, з якою він взагалі не розумів, як боротися.
Але Сато ніколи не був з тих, хто готовий вручити своє життя у чужі руки.
Його погляд швидко ковзнув по Королеві Чужих, перемітнувся на Короля Трупних Тварей і, нарешті, знову зафіксувався на Чернильному Танці. Очі Кіта зловісно потемніли. Аура, яка обкутувала його тіло, почала швидко наливатися силою.
І саме в той момент, коли Король Трупних Тварей вже чавив свої леза-ладоні, очікуючи велику битву...
Масивне тіло кристалічного Сина Кіта різко, під неприродним кутом крутилось на місці! Його швидкість виявилася надзвичайно високою, наче закони гравітації взагалі не мали над ним жодної сили! Він за секунду змінив вектор руху і могутньою торпоїдою рвав вгору, в бік чистого неба!
Втеча! Йому потрібно було просто втекти! Зривати дистанцію, скинути фокус цих двох монстрів, а потім негайно активувати інтерфейс торгової Платформи! Як тільки він опиниться в Прості Божого Головного Бога, то буде у цілковитій безпеці. А там море достатньо широке, щоб риба могла плескатися. І небо досить високе, аби воно могло літати. Коли він остаточно виросте і набере силу, повернеться й поверне всі борги з процентами!
Однак...
Мрії завжди гарні. Але реальність виявилася занадто жорстокою.
Масивне тіло Сато ледь встигло пролетіти сто метрів, ніби перед його мордою з’явився крихітний силует.
Чорний Танець ширяв у небі, а її багрові вертикальні зіниці зовсім спокійно споглядали на неї багатотонну тушу. Вона плавно підняла ніжку — ту найпривабливішу праву ніжочку, обутуючу в чорний армеївський чобіт. І легко, зовсім недбало, уперлася підошвою прямо в лоб кристалічного Сина Кіта.
БАМ-!
Глухий, жахливий за своєю силою удар!
Ця крихітна стопи була миттєво передана від цієї малесенької кінетична енергія! Шестидесятиметровий кристалічний Синій Кіт, немов той прямий удар метеоритом у лобі, з ще більшою швидкістю полетів назад, звідки тільки що стартував!
ГРААХАТА- --!
Його туша з розмахом врізалась у землю, пропахавши глибоку траншею і похоронивши під собою залишки кількох покинутих будинків! Пил змерзнула аж до хмар, уламки бетону розлетілися шрапнеллю, а весь комплекс спорту затряснувся так, ніби почався дев’ятибальний землетрус!
- Ти зайшла занадто далеко-о! — Яростий, охрипший рокот розірвав пелюшку піднятої пилу!
Яскравий, крижано-блакитний промінь світла раптово вирвався з його кришталевого рога, згустком чистої енергії мандруючи прямо до Чернільного Танцу! Це була атака, в яку Сато вклав абсолютно всі свої доступні сили, всю свою лють і все своє розпач!
Однак...
Перед тим як цей енергетичний потік дійшов до крихітки, велетенська лазурна лапа впала з піднебесья і зі дикою силою вдрукувала голову кристалічного Блакитного Кіту назад у блощицю!
БУГУМ!
Королева Чужих! Її 70 - метрове тіло впало з неба, прибивши Сато до землі!
У наступній секунду ще одна, не менш масивна кігтиста лапи жорстко зафіксувала хвіст кристалічного Кіту. Король Трупних Тварей з Плоті і Крові теж не залишився осторонь. Він миттєво підійшов з протилежного флангу, встромлюючи свої кігті у тіло полонника і повністю позбавляючи його можливості рухатися.
Два гігантських титани, один спереду, інший ззаду, абсолютно і тотачно подув кристалічного Сина Кіта. Сато відчайдушно, шалено звивався і смикався, але фізична сила цих двох монстрів виявилася далеко за межами його розуміння. Хоч би як люто він вигинав своє тіло, воно не могло зсунутися навіть на міліметр.
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira