— Не интересно...
Старий Седовлас повторив ці три слова тонким тоном, і його емоції не могли прочитатися.
Після довгого мовчання він раптом заговорив.
— Учетверо.
Офіцер по зв'язку був захоплений зненацька.
— Відправте четвертий запит на зв'язок. Не залишайте жодних умов, не згадуйте про співпрацю і не говоріть про угоди.
Він повернувся, і вперше в його гострих очах з'явилося невимовне відчуття.
Це не був страх і не гнів, а рішучість смиренної людини.
— Просто скажіть одну річ: ми готові здатися і надати їй всі координати парку.
Після випуску Титана Тірана більшість систем спостереження в лабораторії було знищено цією звіриною. За той час, поки його не було, старий перейшов в іншу секретну диспетчерську.
Всередині були приховані камери, встановлені в металевих стінах лабораторії для спостереження за внутрішньою ситуацією.
Потім він побачив це — той чоловік використовував свої кулаки, щоб придушити Тирану грубою силою.
З таким рівнем сили цей чоловік міг би знищити весь парк, якщо б побажав. Він був тираном у всіх сенсах цього слова.
Він мав абсолютну владу, послуговуючись мініатюрним і крихким людським тілом!
Тепер ця молода дівчина використала якусь невідому здатність, щоб взяти під контроль рій ксеноморфів, яких вони ніколи не могли приручити. Для них тут більше не залишалося місця, щоб втручатися.
Коли голос Седовласного Старика затих, по всій диспетчерській ехолокаційній техніці рознеслися подихи.
Вони не сподівалися дня, коли високопоставлений старший чоловік визнає поразку. Потрібно було пам'ятати, що в даний час він був найсильнішим Генетично модифікованою людиною людства... Модифікована людина... Всі застигли на мить, раптово усвідомивши, що він був модифікованою людиною.
Люди не мали такої руйнівної сили. Було ясно, що люди, за якими стежили спостереження, також були модифікованими людьми і вони мали набагато сильніші -- достатньо сильними, щоб у Седовласного Старика не залишилося іншого вибору, як піти на компроміс.
Навіть незважаючи на те, що раніше він жорстко стверджував про знищення експериментальних даних, щоб вони не діставалися інший стороні ...
Але дивлячись на це зараз, дослідження іншої сторони в області генетичної зміни набагато переважали їх власні. Можливо, дані досліджень Королеви Чужих стали б для них лише вишенькою на торті.
Інша сторона могла б навіть задовольнити їхні внутрішні бажання замість них самих.
І якщо б вони знищили експериментальні дані, то, мабуть, зіткнулися б з прямою ліквідацією і покаранням!
Незабаром, через 30 секунд після відсилання сигналу зв'язку, як і очікувалося, прийшла відповідь.
На цей раз він був ще коротшим.
Всього два слова.
— Вилишнё. Прибыла.
Седовласий Старик довго дивився на короткі, холодні символи на екрані і раптом розсміявся.
У цій усмішки не було ані полегшення, ні вдячності, тільки смуток і усвідомлення.
— Правда.
Прошепотів він, ніби розмовляючи сам з собою.
- Якщо вже вона прийшла сюди, то мабуть вже знає ситуацію і маршрути. Вони з самого початку не збиралися співпрацювати з нами.
На краю екрану, в кутку записи з камер спостереження, легкосплавна вибухова двері на вході до підземної лабораторії була безшумно розрізнена хвостовим лезом Чужого Брахіозавра.
Ця мініатюрна фігурка переступила через уламки дверей і скрилася на темній лестничній клітці, що веде під землю.
Вона ніколи не обернулася.
Від початку і до кінця цей контакт був не більш ніж прийняттям бажаного за реальні з боку дослідницького персоналу в головному диспетчерському центрі.
В її очах все в цьому парку -
Зомбі, ксенометри, сили безпеки і навіть ця група високопоставлених чиновників, які казали про свій контроль, були не більше ніж фонові декорації з нульовим Устрашенням.
Бути очищеним у разі потреби й необхідного стомлюваності.
Переговори були єдиною річчю, в якій не було потреби.
Седовласий Старик повільно опустився назад у своє крісло. Холодне світло на екрані відображувалося його старожитнього профілю, викидаючи глибокі тіні.
— Закрийте всі канали зовнішнього зв’язку у головному диспетчерському залі.
Його голос відновив спокій, але в ньому було дуже втомлене.
- Перервіть канал передачі даних з підземною лабораториєю.
- Відтепер ми лише глядачі.
Як тільки зв'язок з підземною базою даних буде розірвано, все що відбудеться в лабораторії після цього не матиме ніякого відношення до них.
Це була остання міра їхнього спасіння... Вхід у підземну лабораторію.
Чорний Танець ступив на перший сходинка.
Позаду неї масивне тіло Чужого Брахіозавра не могло протиснутися у вузький лістничний протей. Воно могло лише сидіти на кратках за дверима, опустивши свою довгу, тонку шию, наче проходячи Чернельний Танець.
Лія слідувала впритул за нею. П'ятеро реінкарнаторів були напруженими, крокуючи в темний простір, наповнене сумішшю запаху крові і дезінфекційних засобів.
Вони продовжували спускатися.
Під кінець сходів розносився різкий скрегіт металу і жахливий рев розлюченого звіра.
Там були люди.
Там були монстри.
І там була справжня мета її подорожі.
Куточок рота Чернільного Танца вигнувся в слабкій дузі у темряві.
- Нарешті.
Тихо вимовила вона.
— Це вже не так нудно.
Відколи народився перший ксеномор і підкорився їй, Чернельний Танець точно знала, чого хоче цей вмішаний Балансіровщик.
Так само хотіла і вона.
Але їй було більш цікаво, як вони збираються відправити цього гігантського звіра назовні.
Перед тяжкою легкосплавною вибухівкою на першому рівні підземної лабораторії.
Чорний Танець зупинив свій крок.
Вона злегка нахилила голову, її багрові очі оглядали серебристо-білі металеві двері лабораторії.
Навіть через щільно запечатані металеві двері всередині все ще були чутні глухим удари бою і визг гігантського звіра.
Лія і п'ятеро нових членів затамували подих, інстинктивно зробивши півшага назад.
Потім вони побачили -
Чорний Танець підняла ногу, її праву ногу.
У наступний момент.
Вона нанесла удар.
БУМ!
Неймовірно важкий звук удару вибухнув зовні!
Легкосплавна вибухівка, достатньо міцна, щоб витримати пряме потрапляння маленької ракети, прогнулася в ту саму мить, коли зіштовхнулась з цією маленькою ніжкою!
Стала завивала, і болти розлетілися в сторони!
Вся експериментальна металеві двері в кілька тонн миттєво відірвалася від своєї рами. З пронизливим свистом вона люто полетіла назад по центральному коридору лабораторії!
БУМ-!
Лабораторні двері, наче пушене ядро, пробувала всі перешкоди на своєму шляху, перш ніж остаточно і міцно вдрукуватися у стіну в кінці коридора, яка також була зроблена з товстого сплаву!
Металл деформувався, тріщини поповзли в сторони, і ціла країна злегка завибрувала від жахливого удару.
На панелі металевих дверей також застряг маленький чорний шкіряний сапжок у порізовому металі, зберігши пози з моменту удару.
Перед дверним променем Чернильський Танець тепер стояла босоніж на правій нозі.
Ця ніжка була маленькою і витонченою, з шкірою білою, як кристал, та округлими пальчиками. Під блідим Лабораторним світлом вона відлила слабким оттінком слонової кістки.
Вона злегка пошкрябнула пальцями ніг, наче відпихала маленький камінець, який перемагав їй шлях, а не багатотонну легкоплату вибухівку.
Вона опустила свою маленьку ніжку, легко ступаючи на холодну підлогу босою ступнів.
Потім вона мовчки підняла ліву ногу, зачепила пальцем чорний шевець і злегка потягнула.
Клац.
Два маленькі чорні сапжики - один дуже близько. Один був вставлений у дверну панель, а інший самотньо лежав на підлозі.
Чорний Танець стояла босоніж на підлозі лабораторії, вкритий металевими обколками і холодною пилою, її кристальні пальці ніг злегка підтискувалися, наче адаптуючись до відчуття землі.
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira