Коли Мо У вийшла з громадського туалету парку, це був вже не той лікарий душу Тіран G-0 в суворої військової формі, що тримає всіх на відстані.
Ширкові поля її сонцезахисного капелюха були опущені дуже низько, відкинувши м'яку тінь на обличчя і відкриваючи тільки акуратний підборіддя та бліді губи. На ній була свіжа біла майка без рукавів з м'якої тканини, яка обкручувала струнку, ще не до кінця сформована дитячою фігурою. Знизу фарбувалася чорна кліткоподібна міні-юбка, яка ніжно похитала в такт кроках. Її талію прикрашали кілька стильних металевих кілець, а до лівого стегон була пристебнута чорна шкіряна підв'язка ідеально заповнююча образ.
Зкинувши свою фірмову готичну шинку, Мо У в цей момент виглядала як викопана порцелянова лялька, яка потягла трохи крутих шмоток, щоб таємно втекти на канікули. На диво, коли вони милувалися чистою милою, то прохолодили. Вони гармонійно зливаються з повітряною місцевістю довкола туристів.
Переконуючись, що поряд немає знайомих осіб, Мо У тимчасово скинула з себе холодну шкаралупу лідерської величі, яка зазвичай обкутала її. Напружена лінія плечей трохи розслабилася, і навіть у її поході з'явилася лінива, непримушена грація. Вона з чіткою метою попрямувала до яскраво прикрашеного магазинчика чаю з бульбашками.
- Великий бабл-ті з тапіокою, повний цукру, з льодом.
Коли прозвучали ці парні, ніжні слова китайською, співробітниця за стійкою на секунду завмерла. На щастя, для роботи з іноземними туристами парк був оснащений основними багатьма перекладачами. Вона швидко зорієнтувалася і з усмішкою почала готуватись.
Утримуючи склянку, який був розміром навряд чи з її обличчя, Мо В зробила великий, задоволений ковток. Холодна солодка рідина ковзала по горлу, змушуючи її злегка приглядати багрові очі, видаючи слід повзлітного блаженства.
Цього було мало. Її погляд перейнявся на вуличку з фірмовими закусками недалеку.
Наступні десять хвилин ця крута срібносова лолі перетворилася на неконтрольованого закупника. Такояки, хрумкі змії, сині желе, райдужний маршмелоу, жарені пончики, покриті товстим шаром глазурі... Вона була як дитина з шаленою цікавістю і повним відсутність гальм, скупаючи майже все, за що чіплявся око. Незабаром її руки були забиті горою барвистих пакетів і коробок, майже повністю приховуючи її мініатюрну фігурку.
З охуачкою смачностей в одній руці і величезним склянкою бабл-ті до іншої, Мо У неквапливо прогулювалася по широкому головній дорозі парку. Повноцінний "геп-мое" в порівнянні з її звичайним суворим чином.
До того як парк офіційно відкриється і організовує першу групу туристів для поїздки на екскурсійному канаті в зону мирних динозаврів, залишався ще годину. Повітря було наповнене передчуттям. Персонал також роздавав буклети кожному туристові з силуетами тих наймагнітніших ящерів, миттєво зважуючи очікування натовпу до краю. Багато хто з нетерпінням чекав зустрічі із цими « аберрантними» істотами.
Мо У повільно потягувала чай, непомітно скануючи збуджений натовп своїми багревовими очима з-під тіні капелюхи. На її губах грав ледь помітний на посмішку - цього разу цілком природно, а не зміщену на один піксель.
- Місія на виживання... - Прошепотіла вона про себе, її голос майже потонув у навколишньому шумі. — Здається, цей світ не спокушиться на сюрпризи.
Втручання Балансировщика і силуети Чужих на в'їзді - все говорило про те, що під цим щасливим та мирним курортом бушують смертоносні течії. Але перш ніж вибухне буря, Мо У намірі дати дозвіл на вигідний час.
Саме в цей момент мимо її у супроводі батьків проходив світловолосий синьоокий хлопчик, який був на півголови вище Мо В. Малий хлопчик випадково підняв очі, його погляд пройшов крізь щілини в її горі закусок і зустрівся з багровими очима Мо У та застигла на губах напівулибкою. Час ніби зупинився на долю секунди.
— Шлоп.
Рожок морозива в руці хлопчика впав прямо на землю, а крем розпинув на його маленькі шкіряні туфлі. Але він цього навіть не помітив. Його рот затулявся, а блакитні очі округлись, ніби він побачив ельфа з казки. Він тупо втупився на Мо У, ніби розгубивши всю душу. Наступної секунди хлопчик різко вирвався з рук матері, вказав пальцем на Мо У і закричав дитячим, але неймовірно дзвінким голосом:
— Мама! Мамо! Я хочу, щоб ця старша сестрёнка стала моєю дружиною! Вона така красива! Я хочу з нею одружитися!
Невеликий простір навколо них миттєво занурився у тишу. Усмішки на обличчі батьків хлопчика застигли, а потім їхні обличчя залучали пунцовою фарбою. Вони подивилися на Мо У, кинувшись затикати рот своєму синові і винувато киваючи. Однак коли вони роздивлялись вишукано вишукані лялечки Мо У під полями капелюхи, їхні очі також дивувались.
Мо У: «...»
Вона перестала пити свій чай, її багрові очі холодно зістрибнули по стрибачучому від захоплення хлопця. Її брови ледь помітно нахмурилися, а потім рожеві губи привідкрилися, видавши чітку і повну відразу слова китайською:
— Тьху, дрібний шкет.
Її тон був гладким, але в ньому зворушило пихате байдужість вищого хижака. Хоча батьки не зрозуміли китайської, її вираз обличчя і тона було достатньо, щоб зрозуміти відношення. Коли вони ставали ще більш пунцовими, то почали розсипатися у своїх вибаченнях, на ходу підхопили хлопця, який все ще вимагав Мо У в дружини, і практично втекли з місця події. Незабаром здалеку почувся ображений плач дитини і звук « батьківського виховання».
Мо У беземоційно відвела погляд і продовжувала пити чай, ніби цього маленького інтерлюдина ніколи не було. Ось тільки щира усмішка в кутці її рота, здається, злегка зав'яла.
Утримуючи свою гору їжі, вона збиралася знайти тихий куточок, щоб розібратися з запасами. Як раптом -
— Лидер...?
Чистий, до болю знайомий жіночий голос, в якому було чути три частини нерішучості і сім частин шоку, пролунав зовсім окремо від неї.
— Хрусь.
Трубочка від бабл-ті, яку кусала Мо У, була несвідомо перекусена навпіл. Все її тіло наче натиснули на паузу, миттєво заморозивши на місці! Під полями капелюхи ці багрові очі різко звузилися до розмірів голого вушка! Під тканиною, серед її серебристо-білого волосся, пара пухнастих вушок раптово стала стирчиком! Разом з ними і волосся навколо них трохи розпухлося, наче від статичного електрики.
Мо У повертається дерев’яним, наче заіржавий робот. Її погляд зустрівся з парою голубих очей, в яких чистий ентузіазм від випадкової зустрічі зі знайомою плавно змінювався підступним жахом.
Лія.
Перший пакет з кров'ю Апокаліпсиса і часовий виконання обов"язків лідера в даний момент була одягнена у зручне спортивне вбрання, а її волосся було зібрано в точний кінський хвіст. Але її радість повністю застигла і розбилася вдребезги, побачивши нинішнього лука Мо У та гори їжі у її руках.
Лії перемістився з крутого, але чудового пляжного аутфіта Мо У на гору закусок, який вона ледь стримувала, потім на величезну склянку чаю — наполовину випитий і сплющений трубочкою — і нарешті зупинився на обличчі Мо В. Хоча воно було прихованим капелюхом, її вираз обличчя повністю заціпеніло, а світло в очах зникав з видимою швидкістю.
О... О боже мой! Це... Це Лідер? Той самий Лідер, який на базі ходив з крижаним обличчям і міг змусити чиї коліна тремтіти від одного погляду ... Кхм! Чи міг ти змусити колінки тремтіти, коли воював у своїй справжній формі? Вони тримають смаки, п'є бабл-ті, отримує публічну пропозицію руки та серця від першоклашки і називає його "шкетом" з обличчям, повним презирства? Цей контраст просто за межами добра і зла!
У Лії запанував порожнечу, і лише одна думка шалено крутилася на репіті:
« Мені хана, мені хана! Я побачила те, чого не повинна була бачити! Справжня особа Лідера! Мене уберуть як свідка? Лідер любить пити кров, вона ж висмоктує мене в приступі люті! Куди вона вкусить? В руку? У шию? Або прямо в ... Я не довіряю своїм думкам!"
Лія ясно відчула, що довкола Мо У температура повітря миттєво впала градусів на п’ятнадцять градусів і знайома леденяча аура знову поповзла по площі. Хоча це було не то тиранічний тиск, як в бою, але жадоба вбивства, пошкоджена соціальною суцидом, змусила Лізі підкашовуватися насправді.
Мо Ударила Лію довгим-довгим поглядом, повним шоку, втрати дару мовлення і поступливого роздратування. Але найбільше в ньому прочитувалася холодна рішучість у стилі «раз вже ти це побачила, я не маю вибору".
Вона не вимовила ні слова. Вона просто мовчки впихнула наполовину випила склянку чаю у вільній руку Лії. Рух був настільки різким, що кілька крапель солодкої рідини випалили назовні.
Потім, без жодних пояснень, вона почала перекладати всю барвисту гору закусок зі своїх рук прямо в охапку Лії, у якої одна рука вже була зайнята чаєм. Криштливі змії, такояки, сині желе, млинці... Пакувальні пакети зі шорхом посипалися один за одним, швидко перетворюючи Лію на другу мобільну вітріну з їжею.
— Тримай це, — зрештою заговорила Мо В. Її голос повернувся до звичної прохолоди, але став ще плоскішим, не терпить заперечень. - Знищ.
Вона вказувала на баблюки.
- Знищ все це.
Вона знову показала на гору їжі, заповнивши руки Лії. Потім вона підняла свої багрові очі, і її погляд проколов скам'янілу Лію, яка вже була готова розплакатися, наче льодоруб. Дівчинка додала, чеканя кожне слово:
- Щоб. Ні. Один. Крошки. Ні. Залишилося!
Сказавши це, вона поправила поля капелюхи, розвернулася і зайшла геть від місця катастрофи своїми чорними шкіряними черевиками, ніколи не озирнувшись. Вона швидко попрямувала до віддаленої глядової лавки.
Залишивши позаду тільки Лію, яка стояла, обнявши гору солодощів і бабл-ті, з'їдена на вітрі, бажаючи заплакати, але не бачу сліз. Щоб зберегти своє життя, вона мала вирішити державну роль: знищити відро чаю і гору фастфуда.
Р.S. Автор написав: « Основні чоботи бренду - це миша, яку ви любите.
Вільяме, розберися з мертвим трупом у наш час
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira