Відблиски заходу сонця заливали базу « Апокаліпсис» теплим золотистим сяйвом. Через ефективну організацію було усунено сліди нещодавньої битви, а пошкоджені стіни та будівлі швидко ремонтувалися або відбудовувались. До передньої частини бази пригнали транспорт, який дістав нові ворота з сплаву, і почалася їх встановлення. Звуки будівельних робіт змішувалися з жвавими розмовами перехожих, щоб створити атмосферу добробуту й життя.
У цьому пункті Мо Ву сиділа у великому кріслі, злегка покаяючи босими ногами. Вона зняла фуражку і відклала її в сторону; довге білоснічне волосся вільно ніспадали на плечі, ковзаючи по спинці крісла. Вона переглядала звіт, складений Вільямом з приводу інтеграції ресурсів після війни і набору нових членів, і її рубінові очі залишалися спокійними та невтомливими.
Вільям тихо стояв у послузі позаду неї, як найвірніша тінь. Коли Мо Ву відклала звіт, він тихо заговорив:
- Лідером, більше немає потреби приховувати вашу особистість.
Я пропоную провести офіційний збір на центральній площі завтра ввечері, щоб публічно оголосити всім членам « Апокаліпсиса» що ви - єдиний лідер. Це допоможе зміцнити серця людей і вашу абсолютну владу.
Він зробив паузу і додав:
— До того ж, залишилося лише два дні до офіційного запуску торгової платформи гри « Бог війни ». У цей час усі фракції напевно зберуться разом. Якщо ми зможемо заздалегідь голосно заявити про вашу репутацію та прапори "Апокаліпсис", то обов'язково привернемо до нас ще більше могутніх людей. Ми навіть могли б подумати про створення особистої гвардії для вас, яка складається з мисливців, щоб вони виконували ваші особливі доручення.
Мо Ву злегка нахилила голову і поглянула на Вільяма. Особиста гвардія? Вона про це не думала. Однак аргументи Вільяма були дуже ретельними. У міру збільшення масштабів « Апокаліпсиса» деякі дрібниці дійсно вимагали уваги надійних і здібних людей. Та і вона не могла вічно навантажувати тільки Вільяма.
— Не потрібно чекати до завтра, — сказав Мо Ву спокійно. - Сьогодні вночі.
- Сьогодні вночі? — Вільям був захоплений зненацька.
— Мгм.
Мо Ву встала, відірхнула свої ніжні білі ступні, одягла військові чоботи, взяла зі столу фуражку і наробила її, ретельно поправивши козир та неслухняні біле волосся.
- Ніч темна, вітер дме, мало хто зможе роздивитися все чітко.
Вільям миттєво зрозумів, і кутки його губ мимовільно поповзли вгору. Схоже, що лідер все ще трохи переживає через свою невинну зовнішність і хоче використати нічну темряву для приховування її. Вільям з повагою відповів:
- Слухаюсь, я все негайно влаштую.
Проте коли настала справжня ніч, Мо Ву, висловивши Вільяма, прийшла на великий майданчик за стінами « Тяньці ». Перед її очима з’явилася чудова картина: вона ледве звузилась. По периметру майданчика в якийсь момент встановили сотні потужних прожекторів, чиї яскраві промені перетиналися і сходилися у центрі, освітлюючи простір перед стіною « Апокаліпсіса» так, ніби зараз був ясний день!
У ідеальних рядах на рівному Землі стояло понад 100 000 членів « Апокаліпсиса», зберігаючи абсолютну тишу. Усі погляди були прикуті до мініатюрної фігури, яка щойно піднялася на трибуну.
Мо Ву: «...»
Вона мовчки подивилася на Вільяма поруч з собою, який із легкою посмішкою приймав все як належне. Вільям дивився прямо перед собою, але посміявся: якщо вже все одно відкриватися, потрібно зробити це чітко і вражаюче. Ніч? Її тут не існує.
Мо Ву глибоко вдихнула і випрямила своє маленьке тельце ростом менше 1,4 метра. Металеві гудзики її мундири холодно блищали під світлом прожекторів. Вона підняла обличчя, і її рубінові очі повільно обвели темну масу людей внизу. Сотні тисяч очей, наповнених благоговінням, цікавістю, захопленням і сподіваннями, втупилися на неї.
Час ніби зупинився. На високій платформі мініатюрний лідер тримала мовчання. Внизу сотні тисяч людей затамували подих. Атмосфера стала незручною.
Мо Ву відкрила рот, а потім знову зачинила. Що вона повинна сказати? « Ласкаво просимо до Апокаліпсиса»? « Ви чудово попрацювали»? Вільям вже все це сказав. Закликати всіх продовжувати в тому ж дусі? Це здається непотрібним. Програти амбітну промову? У неї немає до цього інтересу, та й необхідності вона не бачила. Вона звикла спілкуватися за допомогою кігтів і сил. Для кажана, яка щороку провисала головою в темній печері, людський етикет і мистецтво лідерства були чимось чужим та виснажливим.
Натовп внизу спостерігала за своїм легендарним лідером, який міг перетворитися на монстра і одним ударом відкидати противника SSS-вбивця, але зараз стояла на трибуні. На її тонкому обличчі не було ні емоцій, тільки злегка стиснуті губи, ніби вона була ... занурена в роздуми? Нервничала? Ніхто не смів торопити, люди навіть дихали тихіше. Мовчазний візуальний контакт робив повітря густим і важким.
Вільям стояв збоку сцени, спостерігаючи за цією сценою, відчуваючи безпорадність. Він приготував промову, але забув передати її лідеру. Передавати її зараз здавалося недоречним. Зрештою, після хвилини тиші Мо Ву вирішила. Її справжня форма - не людина, так навіщо їй прикидатися людиною? Як тварина, вона повинна заявити про свої права на територію так само, як це роблять звірі.
Вона глибоко зітхала і злегка розкрила рот.
Це була не мова. З глибини її горла вирвався величний звір.
- Р-р-ра-а-у-о!
У той момент, коли звук злетів з її губ, Мо Ву залишилася задоволена. У цей рик, в це оголошення прав на свою територію вона поклала всю свою силу, тому у повітрі навіть пішла брижі. Натовп « Апокаліпсиса» внизу була приголомшена цим риком і застигла в німому подиві.
«...»
Все навколо завмерло.
Одна секунда.
Дві секунди.
Три секунди.
Не мігши стриматися, натовп істерично згорів, їхні голоси оглушували!
— Закот —!
— Закот —!
— Закот —!
Десятки тисяч людей « Апокаліпсиса» зречилися в унісон, і звукова хвиля, як цунамі, пронеслась по базі, прямуючи до неба! Під прожекторами кожне обличчя перекосилося від шаленства та фанатизму, ніби кожен намагався виглядати ще жорстокіше! Вони почули голос свого лідера! Хоча цей голос був такий молодий, що розтоплював серця. Але саме цей разючий контраст, а також крихітна фігура та жахлива сила, яку вона демонструвала раніше, справив на них ще сильніший вплив!
Миловидність і сила у цей момент досягли досконалості!
Однак їм треба було боротися прямо зараз, бо вони ніколи не повинні були засміятися!
У Мо Ву злегка звеніло у вухах від раптового реву, подібного до гірської обвали та цунамі. Дивлячись на розмальовані обличчя і шалені крики під трибуною, в її рубінових очах на мить промайнуло здивування. Потім він змінив обличчя, яке було легкою усмішкою — « Верською» (чженнин - лютим або страшним); це був той апокаліпсис, який вона хотіла бачити.
Не медля більше, Мо Ву злегка кивнула зібраним внизу, потім рішуче розвернулась і швидкими кроками вирушила геть з трибуни, дряпаючи військовими чоботами. У її маленькій фігурі відчувався бажання швидше закінчити місію і відступити.
Вільям швидко пішов за нею з неск посміхаючись на обличчі. Хоча все пішло не зовсім за планом, результат перевершив очікування. А цей рик... Так, його не можна забути. Якщо я правильно розумію, це термін, який часто використовується в Китаї: рик злого дракона...
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira