У той самий час, коли база « Апокаліпсис» поглинає свіжу кров і активно готувалася до війни, приблизно за п'ятистах кілометрів від міста, де знаходилась бази, по покинутому шосе, як сталевий потік, рухався величезний конвой.
Вони були оглушені, а пил затуляв небо. В авангарді рухалися понад десяток озброєних пікапів та позадорожників, суворо закріплених сталевими листками і шипами. На машинах були встановлені важкі кулемети і ракетні установки, а суворі стрілки в розношерстному одязі сканували пустелю. Після них тяглася нескінченна вереща військових вантажних машин та окремих автомобілів, перероблених з цивільного автобусу, набиті озброєними людьми з різними виразами обличчя. Вони або чистили зброю, або розмовляли впівголоса, і повітря було насичене запахом поту, тютюну та очікування. Ще більше вражає те, що десять іржавих основних бойових танків у центрі колони були неторканими і їх повільно тягли важкі трейлери. Хоча брак професійного обслуговування і достатнього палива не дозволяли їм довго маневрувати на високій швидкості, їхнє символічне значення та здатність прорватися у критичні моменти. На малій висоті у небі було десять вертольотів, які виконували роль розвідки та зв’язку. Потоки повітря, створені роторами, піднімали пил ще вище.
Це були експедиційні сили союзників, складені з вісімнадцяти фракцій на чолі з Гільдія Убивць Богів. Близько восьми тисяч осіб, половина з яких була елітою. Вони везли з собою найцінніші види зброї і припаси своїх фракцій із чіткою метою: розтрощити базу « Апокаліпсис » та розділити її нагромаджене багатство, населення і давню базу.
В модифікованому бронеавтомобілі на самому початку колони Рекс, майстер Гільдії Убивц Богів і Мисливця SS-ранга, слухав доповідь. Рекс був міцно складеним білим чоловіком ростом майже 1,9 метра. Він був у шкіряному жилеті без рукавів, який обнажує м’язисті та покритий татуюваннями руки.
— Докладаю, Босс! — Рейнкарнатор, який наглядав за розвідкою, втиснувся у машину і голосно вигукнув. — Згідно з картою та відгуками передової розвідки, ми дістанемося до околиць міста, де знаходиться база « Апокаліпсис », що найпізніше принесе завтрашній ранок!
— Завтра утром... Давайте дамо цим людям з "Тянки" прожити ще одну ніч, — посміхнувся Рекс, постукаючи товстими пальцями на карті розділеній на столі, його погляд був прикутий до маркера, що представляє базу « Апокаліпсис», і сповнений жадібності.
На словах вони твердили, що мстять за своїх братів, але керівники цих фракцій знали про це лише як виправдання. Навіть якщо б база "Апокаліпсиса" не затримала сильних світу цього з Гільдії Вбивця Богів, вони б все одно знайшли причину атакувати її і розділити окуляри.
Рекс повернувся до іншого чоловіка, який сидів навпроти нього з заплющеними очима. Цього чоловіка звали Маркус, колись легенда у підпольських боях. Тепер він пробудив талант SS-рівня, « Стильні кості», який дозволяв йому на короткий час металізувати свої кістки та м'язи, що має жахливий захист і силу. Він був речником і майстром Гільдії Ультрон. Його тілоснування не було таким гіпертрофованим, як у Рекса, але кожен дюйм його м'язів був викуваний як з відбірного заліза, з плавними лініями, повні вибухівої сили, що спить дикого звіра.
— Маркус, що ти думаєш? — запитав Рекс.
Маркус повільно відкрив очі, його зіниці були дивного серебристо-серого кольору, позбавлені емоцій.
— Якщо база "Апокаліпсис" вирішила не йти, значить їм є на що покладатися. Вільям і Фенрір — складні особистості, які раптово з’явилися на початку. Нам слід бути обережними.
— Покладатися? Ха! — Рекс презирливо хмикнув. — Перед обличчям абсолютної сили будь-який трюк марнотний! У нас два Мисливця SS-ранга, шістнадцять С-ранга і майже чотири тисячі елітних бойців! Чим база "Апокаліпсис" зможе нас зупинити? Просто їх нібито існуючим SSS- порангом? Навіть якщо у них є, я не вірю, що він може битися з тисячею!
Він встав і подивився через оглядове вікно бронемашини на величезну армію, що простягалася за кілька кілометрів від них.
— Ера теплової зброї пройшла! Більшість техніків мертві, а ракети та гармати — це металобрум! Тепер настала ера, коли говорять кулаки і таланти! — Він поплескав себе по товстій грудях, а потім вказав на танки і вертольоти за вікном. - І це мої кулаки! Завтра нехай база "Апокаліпсис" добре прочує смак того, як їх розчавлюють!
Маркус не став сперечатися, просто закрив очі і продовжуючи оберігати сили. Він погодився з думкою Рекса, що він панує грубою силою, бо в цю епоху всі мовчазно хотіли усунути техніків, які контролюють зброю масового знищення і дозволити говорити кулакам. Часи змінилися, і цінності людства теж. Підсилення могутності й гонитва за силою перебільшують усі людські бажання.
Але його непокоїла база « Апокаліпсис », ця таємнича фракція. Врешті-решт, противник був фракцією, здатною об'єднати місто. Хоч би якими були використані засоби, це непрямо доводило, що людина, яка контролює базу, не є простою. Крім того, « Апокаліпсис» явно влаштовував пастку; принаймні суд про ці кілька інцидентів був занадто підозрілим. Один мисливець, який гнався за трьома Рейнкарнаторами понад десять кілометрів, здавалося немудрим. На даному етапі всі Мисливці вибрали свої шляхи розвитку, і їх сила повинна була вже перевершити силу Рейнкарнаторів. З точки зору стороннього спостерігача, це було явно свідомим дією з боку "Апокаліпсиса".
« Я просто передумую», — тихо пробурмотів Маркус і продовжую відпочивати з заплющеними очима. Він не міг відмовитися від шматка пирога бази "Апокаліпсис". Якщо ці люди дійсно досягнуть успіху, його фракція відстане від інших на недосяжну відстань. Багато фракцій об’єдналися в групу. Якщо він не приєднається, то зможе вступити тільки в Альянс Страйсей, але Алянс Стражей не такий привітний, як можна було б уявити.
Колона продовжувала блювати вперед. Затеве сонце відкинуло довгі тіні цієї армії — суміші сучасної зброї та дикої аури, як дика звірина, що обнажає клинки й кігті перед своєю здобиччю. Пил піднімався стовпом, прагнення вбивства зростала...
З іншого боку, всередині бази "Апокаліпсиса" Інк Денс стояла на найвищій оглядовій вежі, дивлячись на захід, а її біле волосся розвіялися на підняте вечірнім вітрі. Її рубінові очі прокололи сутінки, ніби вона вже бачила пил на горизонті. Її військова форма злегка пошкодила. Вона підняла маленьку руку і ніжно притиснула її до холодного порцю перед собою. На кінчиках її пальців спалахнули і зникли темно-червоні енергетичні візерунки...
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira