Глава третя. З Новим роком!
- І чим ти займаєшся? - Уточнив я у Зубної Феї, яка зависла над ліжком маленької дівчинки, посміхаючись на її обличчя. - Гаразд, це трохи дивно. Але оскільки вона втілює в собі казкового персонажа, пов'язаного з дітьми, я думаю, що повинен просто закрити на такі дивності очі. "
-Діти такі прекрасні, коли сплять.
-Ну... Зазвичай я бачу їх хмуруються. - Схрестивши руки, я притулився до стіни.
-Тобі повинно бути важко... Ти робиш добру справу, але ніхто навіть не скаже тобі спасибі. - Сумно посміхнулася дівчина.
- Я роблю це не для того, щоб мені сказали спасибі. А тому, що вважаю це правильним. Але ти краще скажи, як тобі вийти на справу сама.
-Це чудово! Я і забула як весело збирати зубки! - Вона щасливо завулилася.
-Знаєш, я думаю Лунолікий вказав вам на Джека, щоб він міг нагадати вам про те, що ви, в погоню за тим зробити дітей щасливими, втратив здатність самим відчувати щастя. Звичайно, працювати це добре, особливо якщо робота вам подобається. Але іноді потрібно просто зробити перерву.
-Ох! Ты прав! Ми так захопилися роботою, що майже забули про це. - Вона підлетіла до мене, після чого несподівано обняла. - Дякую, що пригадав!
-Оу! Ви вже обіймаєтеся. - На підвіконні розвалився, що раптово прилетів до нас Джек. Він підкинув догори мішку, і з ухмилкою подивився на нас. - Поки ви тут фліртуєте я геть як багато зубиків забрав.
-Ми не фліртуємо! - Щічки Зубної Феї почервоніли.
-Ага, ми про тебе пліткували. Про те який ти веселий балагур. І як вмієш веселити дітей ... - Я підмигнув дівчину.
-Обо мне? Скажеш теж... - Хлопець злегка змутився.
-Ти вже дізнався про своє минуле? - Я згадав, що мета, для якої ми з ним прийшли до зубної Феї, ніби зависла в повітрі.
-Да! Мені допомогли пригадати. Я був такий же веселий, що й зараз, і ... У мене була сестра... - Нажаль-ніжна усмішка тронув його уста. Зрештою, з моменту народження Крижаного Джека минули століття... А люди не такі довготривалі.
- Ти можеш і добре, що я не пам'ятаю мого минулого... Так само, як його не пам'ятає оригінальний Буґімен." - Я відповів на сумну посмішку Льодового Джека так само.
- Ну, що ви тут застрягли? - З камінної труби виокремився і розширився у нас на очах, Северянин.
-Тише, дитя розбудиш. - Я обмикнув і всі ми позирали на сплячу дівчинку.
Її сон зображувався безліччю фігур з золотого піску, що ширяли над головою дитини, і вони раптово розширилися та посипалися на підлогу. Мільйони піщинок висипалися і з’явилися на підлозі пісок, який незабаром утворився в Пісковій Людині.
Побачивши нас, він з радістю замахав руками, до однієї з яких був приклейний невеликий мішок, все з того ж золотого піску. Потім він оглянув нас і поставив запитання.
- Я і сам прийшов запитати, що вони тут копаються.
-АГА! - Раптом посеред кімнати виявила кролячої нори і звідти до нас вистрибнув Великодняльний Кенгуру. Оглянувши всіх підозрілим поглядом, він тоном детектива, який знайшов злочинців, оголосив. - Я так і знав! Ви змовилися і працюєте разом у мене за спиною! Хочете зібрати більше зубиків, чи не так?
-Ха-ха... Звичайно, що ні! Мені не потрібно ні з ким розмовляти. - Крижаний Джек помахав своїм пакетом. - У мене геть скільки!
- У мене то більше. - Кролик показав майже такий же пакет. На перший погляд і друге, не можна було визначити в кого більше.
Пісковий чоловік подивився на свій маленький пакетик і розчаровано опустив голову.
-Ха-ха... Це не змагання! Северянин з радістю постукав по животі, а потім поставив перед усіма великий мішок для подарунків. - Але якби це було змагання я був би переміг!
Я хмикнув пальцями і в кімнаті з’явилося багато мішків, які були зроблені з самого мороку. У мішках лежали білі, іноді вкриті карієсом, зубки.
Мій дорогий друже, ти б програв свою справу. - Я пишався всім.
Раптом дитина відкрила очі.
-О? Зубна Фея? Дідусю Мороз? Великодняльний Кролик? І Песичний чоловік? - Він здивовано озирнувся четвертку.
-Вона бачить нас! - Джек заволав.
- Нет... Вона бачить їх... - Марно додав я.
- Я бачу і тебе... Ты... Такий страшний... - Дівчинка укрилася ковдрою, дивлячись на мене з тремтінням. - Ти бугімен?
-Верно. Ти дуже хоробра, інакше я б хотіла мене помітити... - Я простягав губи в усмішку.
- Не лякай дитину... - Хмикнув Зубна Фея.
-Да, дорогая... - Я закотив очі, і миттєво опинився в ліжку з маленькою, ля поруч із нею. Дівчинка здригнулася, а потім поглянула на те місце куди я вказав. - Там є ще хтось... Ти повинна була про нього чути. Він морозить ноги неслухняних дітей. Він посилає в'юги, через яких діти не можуть піти до школи. Він з’являється під час кожної гри в сніжки. Це Льодовий Джек. Джек, виявив себе!
Хлопець схвильовано махав палицею, і в кімнаті почали падати сніжинки.
-ВИЖУ! Я бачу його! - Дівчинка зраділа, повіривши в того, хто зробив чудо у неї на очах.
- Завжди добре одягайся, коли йдеш на вулицю, інакше він тебе заморозить. І завжди будь хороброю дитиною, навіть коли виростеш. А тепер Піснічник, вирубай її!
Золотий малюк вдарив кулачком об долоню.
- Він мав на увазі твого піском! - Кролик закотив очі.
Хижаль Снов кивнув, після чого кинув горбість золотого піску в обличчя дитини, і вона відразу ж впала на ліжечко, закинувши.
Я опинився біля Крижаного Джека і похлопав його по спині.
- Вітаю, з'явився той, хто повірив в тебе.
- Дякую... - Хрипно сказав він. - Це багато... Дуже багато для мене значить.
- Ух... Ти виявляється такий милий! - Фея налетіла ззаду, обіймаючи мене. - Ти допоміг дитині повірити в Джека. Ти такий сумний, але дуже уважний до інших! - Вона потерлася про мою спину обличчям.
- Не соромся мене... Я морок... Я страх, я темрява... Я зовсім не зважаю на інших... - Награно нервово заявив я, змушуючи інших розсміятися, а дівчину ще сильніше притиснутися до мене.
-Ех... Ми так багато зібрали зубиків, а належить зібрати ще більше. - Несподівано побачив Північнийянин.
- Так, так і є! - Феєчка відлипла від мене, і запорхала по кімнаті. - Вау! Так багато зубиків! Бигимен ти зібрав навіть більше мене... - Зубна Фея захватила, облітаючи мішки та розглядаючи їх вміст і після чого радісно заявила. - От діти зрадіють, коли прокинуться і виявлять на місці зниклих зубиків монети!
Обличчя, які зібралися якось дивно перекосило, а ті, хто міг, поблудили.
Фея підозріло всіх озирнулася, після чого уточнила.
- Ви ж поклали замість забраного зубика монетку?
-Д-да... Звичайно... - Джек почухав затилиць, інші невпевнено спробували кинути, після чого здалися почали качати головою, а озорник-криокінітик, зітхнувши додав. - Взагалі-то ні... Я забув про це.
-А я поклав. - У моїй руці з'явилася золота монета.
-Ем... Окрім, а що це за монетка? - Уточнив підозріло кролик.
-Ацтекське золото з затонулих кораблів, що везли його до Європи. Прекрасні і дуже дорогі монети... - Гордо заявив я, після чого додав. - Я всюдисущий, і знаю про розташування всіх сховищ на цій планеті!
-Ееэ... Це добре, але зазвичай ми кладемо монети з маленьким номіналом. - Помітила Зубна Фея.
- Ну так я не дурень, не злиток же золото поклав, а маленьку монету. - Я пограв бровами і домагав монетку між пальцями.
-Ну... Я вважаю багато не мало ... - Збоченно пробурмотувала зубна Фея, потиснувши плечима, після чого подивилася на місце, де були інші охороняли і льодяна Джек. Але їх і слід простил. Вони побігли до банкоматів розміняти банкноти на монетки.
-Кстаті, а звідки у тебе гроші, щоб роздавати їх дітям? - Уточнил я.
-Це магія фей... Ми зовсім не підбираємо у людей з кишень гроші... - Зубна Фея ніяк не розсміялася.
-Ладно... Не будемо щодо питань звідки гроші, просто зійдемо на силу магії. - Я розумію, що я кивнув і зникав у темряві та повертався до роботи.
***
***
***
З пам’ятного збору зубиків пройшло кілька місяців. За цей час, я встиг вирвати Зубну Фею з лап її робочого графіка всього тринадцять разів.
Водночас, у світі стоматологи чомусь виявили, що їх стали боятися куди більше, ніж будь-яких інших лікарів. (Але наші стосунки з нею ймовірно не і, скоріше це вина високих цін).
- І так, сьогоднішня ніч буде Нового вечора... Мабуть, роботи майже не передбачаються. Тому ми могли б піти подивитися на Ніагарський водоспад або хочеш поїсти в ресторані, я краду пару страв, але залишу гроші, які втричі перевищують ціну за їжу. Хе-хе ... Це ймовірно багатьох може налякати.
- Ти все менше стаєш втіленням страху, і все більше зразком якихось розграшею. Ти занадто багато почав спілкуватися з Джеком.
- Він створив на Північному полюсі коток для гри в хокей, і йому був потрібен хтось, щоб його випробувати. Хочеш піти і зіграти з ним?
-Може бути після нашого побачення. - Вона закотила очі, і посперечалася на мене, подарувавши поцілунок. - Сьогодні я хочу присвятити день лише найгарячшому хлопцю в світі.
- І хто ж це? Скажи мені, хто це! Я просто зобов'язаний лякати його цілий рік, за те, що він вирішив забрати мій час з тобою! - Награно заворушився я.
-Це ти, дурний! - Вона з'їсила моє волосся і мила посміхнулася. – И так... Яким же буде наше сьогодні побачення?
Раптом дівчина обвила мене, немов коала, і вона оглянулася в даль на північне сяйво.
-Це Северянин, він скликає всіх захисників. - Збудливо заявила вона.
- Я не один з вас, але якщо хочеш піти з вами...
-Так, будь ласка. І Джека поклич.
Кивнувши, я прибрав дівчину за талію і віз її прямо в фортецю Північногона, після чого відшукав Джека, що лущить сніговика з дітками, і, не кажучи ні слова, забрав його із собою.
Опинившись у фортеці, де Єтія виробляла іграшки, на нас відразу вказав пальцем Великоднього Кенгура.
-А ці що тут забули! Вони не охороняли!
-Я покликала свого хлопця і його друга. З Буґіменом все буде простіше. - Зубна Фея захолола резонничками.
-Дожили! Окрім того, що кличемо на допомогу! Що далі? Сурка з Дня Сурки зватимемо будемо, щоб все встигати? - Кролик погано заспівав.
А Песковий чоловік поглянув на нього кілька зацікавлених, його погляд так і говорив: « Це не погана ідея!»
-Нет! Ми не будемо його кликати! Не дивись на мене так! - Великодняльний Кролик використав жест « обличчя».
-Кхм! - Северянин привернув увагу. - Я зібрав вас усіх, тому що сталася катастрофа! Частина подарунків, яку було загорнуто в золоті упаковки, була вкрадена Лепреконом! Дітям бракує подарунків. Де Лепрекон я не знаю! А найгірше те, що мої олені, здається, щось не так з'їли і не можуть летіти.
-Справді? Ти що, зовсім не стежиш за здоров'ям власних оленів? - Я закотив очі, після чого зі подихом махнув рукою і перед нами з'явилося багато маленьких коробок. - На щастя для тебе, у мене є запасні подарунки для дітей. - Я так і думав. - "Звичайно я міг би знайти і повернути пропажу, адже я всюдисущий та дуже крутий, але це буде не так весело..."
- Ти знав, що таке станеться? - Великодняльний Кролик взяв одну з коробочок і виявив її із цікавістю. З коробочки вилетів іграшковий, плюшевий, змієвидний дракончик.
Відкинений пружиною всередині коробочки, він полетів прямо в Пасхальний Кенгуру.
Погляд Великодня на секунду нагадав погляд оленячого фари автомобіля, а потім він з визгом обронив коробочку і відстрибнув куди подалі.
Я ж розсміявся, разом з Джеком і Зубною Фей. Пісковий чоловік посміхнувся, і непомітно для кролика показав мені великий палець.
- У тебе досить кумедний страх, з приналком Зайчатини, що доволі дивно для Кролика. - Я підібрав плюшевого дракона на підлогу і посміхнувся самодовольно.
-Я Кенгуру! ТИ ТУТ! Я КРОЛІК! КРОЛІК! — Великодняльний зовсім заплутався з нашими підколками про його родовод, на його обличчі відобразилася суміш обурення, збентеження та роздратування. Здавалося ще трохи і він почне кидатися пасхальними яйцями.
- Хмм... То навіщо тобі стільки подарунків? - Уточнив Северянин, береш одну з коробочок.
Ми з Джеком і Зубною Феєю хотіли влаштувати прикол на Новий рік, щоб подарувати кожному із дітей по такій дрібничці. Це було б хорошим доповненням до твоїх подарунках, бородач, але зробити іграшки на всіх ми не встигли, так що вирішили відкласти ідею наступного року.
-Хе-хе... Це повинно було бути смішно! - Джек виставив кулак вперед, і я вдарив по ньому.
-ЕТО НЕ ЗАБАВНО! - Взгнув Великодняльний Кролик.
- Ні, це смішно. - Фея показала йому язик і полізла обійматися зі мною.
- Ну в цілому це іграшки, так що їх можна подарувати. Але не лізьте зі своїми іграми у моє свято. - Щоб запобігти проворозі Півночі, почав гратися з коробками м'яких іграшок. – Эх... Хотів би я повернути те, що вкрав Ліприкон, але це немає часу. Тож візьмемо те, що приніс нам Бугімен. Эм... - Він дивився на нас. - Ви ж допоможете мені розносити подарунки дітям?
-А може мені використати коробку з подвійним дном, оригінальний подарунок засунути під друге дно а на нього покласти вугілля? - Не втримався я від питання. - Уявіть собі, як дитина злякається, коли побачить вугілля замість іграшки, він відкине коробку і випаде моя коробочка сюрприз. Він візьме коробку, відкриє її і з неї вилетить ДРАКОН! - Я розтягнув губи в усмішку з злодієм.
-Тобі треба менше спілкуватися з Джеком. А то ти вже стаєш не втіленням страху, а уособленнямзорства... Северянин похитав головою, і поплескав мене по плечу та вручив печиво.
-Тц... Один інший не заважає. - Я показав усім свій язик і відкусив ласощі. - О! З шоколадною крихтою.
-Дай-ка... - Зубна Фея скрумкала залишки печива, після чого обблизала мої пальці. - Ммм... Справді смачно.
-Ще б... - Хмикнув здоровяк в червоному одязі. - Гаразд! Давайте приступимо і влаштуємо найкращий Новий рік з усіх!
Всі дружно підняли кулачки і закричали: « Так! » Ну все крім Піскової Людини, він просто залишив з золотого піску знак у вигляді пальця вгору.
***
І незабаром я вже розносив подарунки під єлки, з'являються в кожному будинку. Коли я зупинився в одному з них, то подивився на ясно світлий місяць і сам не стримався від усмішки, коли побачив її світло нового вечора зі сніжинками.
- Дякую, друже! Я дійсно знайшов щастя в тому, що став Бугіменом.
місячне світло здавалось, що я захворію на дзвін дзвоників і мені здається, ніби Лунолікий бажає щастя Нового року.
Усміхнувшись, я від усієї душі захотів щастя і йому! І в цей момент у небо запустили феєрверки, що розфарбував небеса новими фарбами, передбачуючи прихід Нового року, ще щасливішим і веселішим Нового Року!
___ назва_
Від автора: З Новим роком, мої дорогі читачі!
