Глава перша. Хробрість.
Интерлюдия.
Крижаний Джек ошелехнув на своїх рук і обмірковував слова Буґімана. Він ніколи б не очікував, що саме Одержник, хлопець з найгіршою репутацією з усіх, заподіє йому шкоду для людей.
Джек був озорником, але не злодієм. Він ніколи не хотів завдавати шкоди іншим. І тому дуже засмутився через те, що трапилося. Водночас, роздумуючи над багатьма своїми колишніми вчинками під новим кутом, він дійшов висновку, що не раз занедбавши інших, навіть не помічаючи цього.
Коли Джек був у зимовому місті і повністю захоплений думками, то несподівано відчув на собі небезпеку! З’явившись, він побачив пасхального кролика, з яким вже давно погано ладив.
-Ееэ? Тобі чого? - Джек уточнив.
-Так, так... Справа до тебе є, у них ... - Кролик кивнув на двох Єті, що опинилися за спиною озорника. Потім вони запхали його в мішок. Один з єті кинув снігову кулю, створюючи портал, після чого він разом із мішеком пройшов через нього!
Другий єті глянув спочатку на портал, потім на кролика. Тот фыркнув.
-Ідти через нього? Хмпф... Ні вже... Я пройду через нору, так надійніше. - Він взяв лапку по землі і встромив у неї свою енергію, створив діру в ґрунті куди й пірнув.
***
Джек вийшов з мішка і зрозумів, що він перебуває в оточенні цілої армії єті та ельфів, а навпроти нього стоять охороняли.
-Северянин? А може, вас називати Дід Морозом? Або ж...
-Просто Северянин. - Чоловік посміхнувся в білу бороду, і кивнув на інших. - Мене ти знаєш. Зубну Фею, Пісокого чоловіка і Великохального Кролика ти теж повинен знати.
-Так і є. - Джек стиснув свою палицю, і подумав про те, що здається він перевищив терпіння Вартових а зі списку озорів він перемістився у список злочинців, яких вони ймовірно хотіли замкнути або взагалі знищити, щоб ті не перешкоджали світу. - І так, чия це була геніальна ідея запхати мене в мішок і кинути у портал?
-О! Тобі сподобалося! Це була моя ідея. - Северянин досить поплескав себе по животу. - У будь-якому разі, головне що ти тут і ми можемо почати церемонію прийняття в Вартові!
Заграла музика, дідусь Мороз почав щось бубнити зачитуючи книгу, але Джеку все це не сподобалося, а тому він обдав тих людей холодним вітром.
- Хто вам сказав, що я хочу до вас примкнути? Та і навіщо я вам взагалі?
Пісковий чоловік підняв руку, і над його головою почали мелювати образи, але вони мили так швидко й в різнобі, що було нічого не зрозуміло.
-Ееэ? Дякую за спробу... - Озорник криокінітик, все ж його подякував, а потім подивився на тих, хто міг нормально розмовляти.
Найнижчий з цих зберігачів міг тільки топнути ніжкою, і надутися.
Невдовзі вони розповіли рекруту, що Лунолікий вибрав його! Крім того, вони розповіли йому про те, що Буґімен став сильнішим і поганим.
- Він псує сни дітей! Він породжує Кошмари! Ми повинні зупинити його! - Заявив Северянин, почав махати рукою.
- Хмм... Я тільки недавно з ним говорив, і... - Джек призадумався. - Він не здавався мені поганим хлопцем. Швидше ...
- Швидкіше? - Зубна Фея підлетіла до нього уважно слухаючи.
- Емм... Швидше, мені він видався самотнім і сумним. Але не поганий. - Вічний хлопець намагався передати своє враження від цієї зустрічі. Все ж Бугімен показав йому свою помилку, за що він був вдячний. Якби той був злим, то чи повівся б так? Та і в цілому, він відчував, що Окрімшник був дуже спокійним та умудрим старшим, нехай він і любив з'являтися за спиною і лякати, але в загальному, самому Джеку він ніколи не шкодив.
- Він псує сни дітей! - Северянин схрестив руки на грудях. - Він ЗЛО! Наш обов'язок, його зупинити!
- Я не один з вас! І це не мій борг. - Джек, також схрестивши руки на грудях і вперто піднявши підборіддя.
- Емм... Може він правий. Мої феї розповідали, що він не насилає кошмари на тих деток, чиї зуби лежать під подушкою. Та і його Кошмари не чіпають всіх-всіх... Може він не такий вже й поганий? - Уточнила Фея схвильованим тоном, після чого додала. - А ще у нього така білосніжна усмішка... Всі його зубки дуже чисті, чи хтось з такими зубами може бути поганим.
Очі Пескового чоловіка почали підриватися. Він тримав руки в боках, і незадоволеним поглядом озирнувся Зубну Фею. Їй було легко виправдати Окрім того, що вона не завадив роботі. А як бути йому, коли цей блідий хлопець, що любить одягатися в готичному стилі, краде його золотий пісок і псує його роботу?
-Ха-ха... Ти серйозно судиш інших по білизні їх зубів? - Великодняльний Кролик схрестив руки над грудей, після чого роздратований фиркнув. - Те, що Джек не хоче до нас приєднуватися це спасіння всіх нас від великої помилки! З нього такий же захисник який і з Буґімена. Вони тільки й роблять те, що шкодять іншим!
Крижаний Джек відкрив було рот, щоб відшукуватися, але згадавши про нещодавній інцидент, закрив його, після чого спокійно пішов геть. Температура навколо нього дуже знизилась. У той же час він занурився в невагомі думи.
-Ех... Я с ним поговорю. - Северянин похитав головою, і пішов за білим волоссям, щоб допомогти тому розібратися в собі та своїй долі.
Кінець інтерлюдини.
Продовження глав.
Я помітив, що останнім часом мої кошмари часто почали вмирати від рук захисників. Не те щоб я був прив'язаний до досить злобних коней, але моя автоматизація роботи через них страждає.
Я зітхнув, самолично сплю чергової дитини, після чого покосився на місяць.
-Луноликий, не міг би ти попросити їх перестати мені заважати? Їхні дії трохи дратують.
Місяць мовчав, коли я попросив його про це. Але коли я вилетів у вікно, мене помітив Лежаючий Джек.
-Эй! Чим займаєшся, дитя? - Я опинився поруч з ним.
- Чому ти називаєш мене дитиною? - Він хмикнув, закинувши палицю на плече.
-Дивніше мене тільки Лунолікий. Для мене ви всі діти. - Я м'яко посміхнувся йому.
- Охоронці хочуть, щоб я до них приєднався. - Джек виглядав дещо загубленим.
- Не радив би я тобі приносити їх клятву. Їхня сила пов'язана з тим, як багато в них вірять діти. Без віри вони можуть навіть зникнути. А у тебе якраз проблема з тим, щоб діти в тебе вірили. Но... Ти ж і без клятви міг би з ними тусуватися та допомагати. - Я схрестив руки за спиною. - Тобі, на мою думку, не вистачає друзів і немає чого зайнятися. Допомога охоронникам могла б піти тобі на користь.
-Вони взагалі-то покликали мене зупинити тебе, Оключник. - Джек схрестив руки на грудях, і посміхнувся. - Ти змушуєш мене допомогти їм тебе вбити?
- Я підштовхую тебе знайти своє щастя, мій Крижаний Друг. І так, я знаю про цілі цих хлопців. Вони такі шалені... - Я роздратовано фиркнув. - Вони знищують мої жахи по всьому світу, з наполегливістю гідним кращого застосування. Тц... Кролик майже проминув свою пасху, ганятися за моїми кобилками з чорного піску. А тепер, Північний тариф може так собі впоратися з Новим роком.
- Не боїшся, що вони тебе знайдуть і знищать? - Собеседник підвів брову, і я відразу опинився на краю його зору. На самому кряшці, коли він міг мене бачити, але максимально не чітко. Він намагався зосередитись, як я зник, обернувся в одну велику тінь.
- Я тінь, що відкидає цей світ. Мене можна знищити тільки разом з усім цим світом. Страх основою інстинкт людей, поки будуть люди, буде і страх, а значить буду й я. Їм від мене не позбутися. Все що вони можуть це знищувати мої Кошмари. - Я знову з'явився за його спиною. - Але їхні дії нічого не змінюють. Окрім того, що вони заважають мені в моїй роботі.
- Навіщо тобі взагалі все це потрібно? - Задав хлопець питання.
- Хмм... - Я придумався, після чого все ж вирішив пояснити. - Що ти, що вони мабуть не правильно розуміють те, хто я.
-Ти – Бугімен, втілення страху людського.
-Верно! І саме я дав людям їх технології, допоміг їм, слабким і немічним, вижити в оточенні хижаків. Я тримаю цей світ стабільним, не даючи відбуватися катастрофам і трагедіями. Страх - це порядок, це спонука до розвитку. Це захист від самознищення. Однак зміни у світі призвели до того, що люди стали менше боятися. Змінився світ, повинен змінюватися і я.
-І як це пов'язано з тим, що ти лякаєш дітей у сні?
-Страх є батьком Кошмара, але я ж батько і Хоробрості. Тільки переборюючи страх, діти можуть заінтригувати у своєму серці мужність. Діти, які бояться дорослішати й адаптуватися до дорослого життя, швидше пристосовуються. Але коли ми пильнуємо, то можемо трохи зашкодити. Перемога ж його уві сні не має ніяких ризиків. Крім того, я не мучу дітей постійними кошмарами. Отже, раз у кілька місяців я насилю один, сподіваючись що дитина подолає свої страхи. І прокинувшись він вже буде крапельку хоробріше. Я вже допоміг багатьом людям. - Поклавши руку на плече Льодяного Джека, я миттєво перемістився з ним в іншу частину Зимового Шару. У місце, де дитина бавилася з собакою. - Він дуже боявся собак, і сусідський пес його сильно напружував. Але, подолавши страх до собаки, він зміг з ним подружитися. Багато речей, які нас лякають, насправді не такі вже й страшні. Іноді потрібно набратися сміливості і зробити пропозицію руки та серця, але подзвонити старому другові і дізнатися про його самочуття, а іноді треба набратись хоробрості, щоб просто повірити в чудо і в одного дивака, здатного викликати морози.
-Значит... Твоєю метою є народження в дітей хоробрості? Але чи ж мужність не є протилежністю страху?
- Ні, відвага лише її дитина. Хоробра людина не відчуває страху, а той, хто її долає. Я в будь-якому випадку отримаю свою енергію. Але коли я зароджу в дітях сміливість, то зроблю їхнє життя яскравішим і більш пристосованим до прийдешніх неприємностей.
-Це... Це реально круто. - Джек важко зітхнув і подивився на мене. - Ти повинен пояснити свою позицію хоронителям! Тоді вони перестануть тобі заважати. Зрештою, ви робите добре діло. Звичайно, я не думаю, що діти тебе подарують за нього, це досить благородно.
Я закотив очі.
- Хранителі дуже вузько думають. Навіть коли вони були простими смертними, то не підтримували чужих поглядів. Ну може за винятком Зубної Феї... Вона завжди була мишкою, якщо звичайно не заважати їй виконувати її роботу.
- Стой! Охоронці були людьми? - Хлопець виглядав злегка ошеледженим.
-Звичайно... Як і ти, мій Крижаний Друг. - Я м'яко, наче племіннику, посміхнувся йому.
-Я... У мене було минуле... Але я не пам'ятаю його...
-Хм... Це дивно. Але його можна згадати. Зубки, які збирають зубчасту Фею зберігають теплі дитячі спогади. У неї повинні бути і твої зубки. Ми можемо їх забрати, і ти побачиш своє минуле.
-Ееэ? Так! Пошли! Емм... Ти знаєш куди йти?
-Я всюдисущий хлопець. Я знаю все і про все... - Я хмикнув його прямо в цитадель Зубної Феї.
___ назва_
