Рувим без відома дружини, замовивши багато дитячого одягу, зрештою з гордим виглядом повернувся до неї.
- Ти нарешті визначилася з одягом?
- Так, вони швидко все підготують і пізніше відправлять в герцогство.
Нелегко говорила Моллі, як тістечка, що лежала біля неї. Рувим ніжно провів рукою по її щоці.
- Ладно, идем.
- В інше місце?
- Наступного разу я оглянуся. До того ж, мене і так довго не було.
- Що ж, непогано. Давай купимо чого-небудь смачного.
- Смачного? Що ти хотіла б з'їсти?
- Ну... Пироку!
Рувим схилив голову. Снаружи не було особливого пожвавлення. Очевидно було, що раз у герцогстві і так є видатний кухар, він, точно, приготує страви смачніші, ніж в більшості цих пекарів.
- Спочатку я накажу герцогству приготуватися.
- Ні, кухар у герцогстві дуже смачно готує, але мені сьогодні хотілося б ще пиріг. Той, що з'їсть тільки я, ти і наша дитина.
Коли вона доторкнулась до свого живота, то посміхнулася дуже тепло. Рувим злегка посміхнувся у відповідь на сяйво, яке розтануло в її очах.
- Добре.
Зрештою Рувим почав готуватись до від’їзду. У них була купа всього, щоб відправитися кудись ще до того, як сяде сонце.
Раптом Рувим зупинився, намагаючись змусити кучера підготувати екіпаж. Він вважав, що безпечніше було б у всьому переконатися самому, ніж довіряти іншим.
- Я підготую екіпаж. Просто почекай тут трохи.
- Поняла.
- Не біжіть коломи, поки мене немає і дивися під ноги...
- Я просто посиджу спокійно. Так буде непогано, вірно?
Коли Рувим замовк, він опустив на Моллі спантеличений погляд.
- Да...
Зрештою він перестав вагатися і відвернувся. Коли Рувим покинув магазин, Моллі відразу захопила.
- Малюк, твій батько такий нудний. Я навіть не знаю, як все буде жахливо після твого народження.
Пф-т...
Рицар, який стояв поряд з Моллі, щоб забезпечити її безпеку, швидко прикрила рот.
Пан - і зануда?
Холодний вираз обличчя цього чоловіка, який, здається, міг когось прикінчити, і щоб він бурчав на дитину - таке йому в житті не підійшло б.
Тим не менш, коли він звернув увагу на попередні збіги обставин, в його голові почала складатися дивна картина. Рицар знову стримав готовий прорватися сміх.
Відразу за межами роздягальні почувся кінський топот. Подивившись у вікно, лицар швидко переконався, що це герцогський екіпаж і повільно наблизився до Моллі.
- Схоже, лорд уже прибув, його карета стоїть прямо перед магазином.
- Тоді йдемо.
- Так.
Моллі піднялася, взявшись за руку лицаря. Її тіло стало важчим, ніж раніше.
- Будь ласка, акуратніше на сходах.
Сходи, вкриті пухнастим килимом, були абсолютно м'якою. Тоді Моллі, тримаючи лицаря за руку, пішла до сходів.
- А-а!
Раптом чоловік з чашкою гарячого чаю впав прямо на Моллі. Не встигла вона здивуватися, як лицар вже ступив вперед і перешкодив їй шлях.
Клінк!
Швидко розлетілася Чашка, і здійнявся різкий тріск.
- Вибачте, вибачте мене! Прошу вибачення!
Людина, нарешті, зауваживши, що гарячий чай пролився по всій одязі лицаря, відразу ж схилив голову, і його обличчя збледенло.
- Мадам, чи все з вами в порядку?
Навіть не придивившись до себе, лицар швидко попрямував до Моллі. Завдяки його швидкій реакції Моллі зовсім не постраждала.
- Да, я в порядке...
- Помри.
Раптом вона почула знайомий голос.
- Мадам!
Здивований лицар відразу простягнув руку, але Моллі вже повисла в повітрі.
Її очі широко відчинилися, коли вона відчула під кінчиками пальців небезпеку. Вона запозло простягла руки, здавалося, що зараз вона не зможе взятися за руку лицаря.
Наскільки високими були сходи? Наскільки вона була висока?
Вона не могла ні про що думати, бо її розум миттєво спорожнів. Замість цього Моллі просто інстинктивно обхопила свій живіт.
- А-а!
По пом’якшувальній грі розійшовся пронизливий крик. Дехто навіть заплющив очі, шоковані тим, як падає Моллі.
І Моллі теж це зробила. Коли вона в надії, що її живіт буде найменш пошкодженим, то міцно зажмурилась і готувалась до удару.
Але потім вона відчула тепліше, ніж планувала. Це було досить дивно: вона думала тільки про тверде дерев'яне поле. Сильні, що підтримують її руки і запах.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache