- Справді? Більше, ніж сам герцог?
- Ну...
Моллі украдкою глянула на Рувима. Подивившись на нього, який зараз розмовляв з марксом, вона схилилася.
Чим довше вона шепотіла на вухо Робертові, тим веселіше ставало обличчя дитини. Коли Моллі випрямила спину, він вже сяяв.
- Що ти там казала?
Несподівано, почувши голос Рувима, вона повернула голову.
Рувим спочатку подумав, що вона може розмовляти з маркою і ненавмисно погладив Роберта.
- Ну, насправді я не можу тобі розповісти, адже це секрет.
- Так, це секрет сестри.
Роберт відпустив руку Рувима і сказав про це з гордістю.
Спочатку він не здригнувся, побачивши вираз обличчя Рувима, але незабаром подолав свій страх і вхопився за руку Моллі.
- Молодий пан, який ніколи не йшов слідом за леді Клеменс...
- Хіба ви не казали, що герцогиня Лінеріо щойно приїхала сюди? Дивно, що вони вже так зблизилися...
Вони обговорювали їх з хлопчиком особливих стосунків. Навіть Ар’яна, яка так довго тут гостювала, все ще не могла здобути схвалення Роберта і просто базікалася неподалік.
Тим часом, а головно Моллі й Роберта, почали ще більше контрастувати між собою.
Ар’ян міцно стиснула кулак, аж поки кінчики пальців її віяло не побіліли.
Моллі повільно почала потирати пульсуючі віскі. У такому великому натовпі було надзвичайно важко перебувати.
Вона повинна була розуміти значення всіх цих слів, що звучали монотонно позаду, тому вона не могла встати від цього напруження.
- З тобою все гаразд, Моллі?
- Так, я в порядку. Просто у мене якось злегка розболілася голова.
- Може, повернутися в кімнату?
Молли безпорадно похитала головою.
Сьогодні був вже останній день. Ця вечірка і так підходила б до кінця, затримайся вона тут ще трохи довше. Вона не хотіла покидати свято, організований маркером тільки тому, що просто трохи втомилася.
- Ні. Я впевнена, все буде в порядку, як тільки я трохи відпочину у вітальні.
- Я піду з тобою.
Рувим повільно поклав її голову до себе на плече. Його погляд, який прокидався щодо розуміння, коли він рухався вперед так акуратно, потім звернувся на Моллі - тільки на неї.
Гостіна знаходилася трохи далі місця вечірки.
Справа в тому, що відстань була досить великою? Адже тут більше нікого не було.
Завдяки покоївці, яка відчинила двері, повітря почало циркулювати по всій вітальні.
- Ого!
Легкий пар вирвався у неї з рота, поки вона сиділа в кутку. Завдяки тому, що холодний вітерець ледь зайшла, почав пощипувати її, розум трохи прояснився.
Через товсті віконні палиці не були видно навіть вузькі вікна і сама тераса, з'єднана із вітальні.
- Це нагадує мені про нашу першу зустріч.
- Хм.
Рувим прищурився, почувши загадково нерозбірливі слова Моллі.
- Пам'ятаєш, в перший раз, як ти мене побачила, ти попросила мене зайнятися з тобою коханням? Це шокувало - з багатьох поглядів.
- Тоді ми можемо більше цього не обговорювати.
Зрештою Моллі не могла стримувати сором, закривши щоки обома.
- Чому? Це було смішно, - Рувим підштовхнув її ліктем і розсміявся. - Коли ти необачно попросила мене переспати з тобою, я правда подумав, що ти знаєш: хто я, навіщо я там.
- Знай я про це, я вже втекла б, побачивши тебе.
- Шукати когось іншого?
- Ні за що. Впевнена, тоді я пішла б додому. Рувим, ти - єдиний підійшов до мене, навіть коли я на самоті тремтіла там. Всі інші були зайняті, насолоджуючись банкум.
Ніхто про неї не турбувався. Вона була дочкою графа Клеменса, але ніхто не підійшов до неї лише зі своїм слабким здоров’ям.
І цього вона і очікувала. Без Ар’ян вона була ніким іншою, як юна леді з простого графства.
І саме в цю мить поряд з'явився він.
Його погляд був лютим, але не таким холодним, коли він підійшов до неї з звичайним зауваженням, що вона виглядає замерзлою.
Невже він не бачив, що цього вже було достатньо?
- Додому... Ага. Ти дійсно думала, що я тебе відпущу?
Тоді Рувим сів поряд з Моллі. При цьому він знову згадав про їхнє перше зібрання.
Це вміння ховатися за такими сміливими і провокаційними зауваженнями було вишуканим.
Вона, яка була в змозі тоді тільки стояти, негайно подивилася йому в очі. Насправді, вона протистояла йому і не уникала цих холодних та чистих очей.
Можливо, це почалося з того дня, коли він уже зацікавився нею.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache