- Будь ласка, поки не їжте нічого крім того, що я вам дала. Сподіваюся, що ви будете їсти якомога легшу їжу або ж швидше те, чого легко перетравлюється.
- Чи слід прийняти будь-які інші заходи безпеки?
Коли Рувим тихо слухав, його губи здавалися такими солодкими. Якби тут було щось, що не пішло б їй на користь, він вважав би, ніби вона сама повинна про це знати.
- Ти досить слабка, ти завжди повинна бути дуже обережною. Останнім часом досить вітряно, так що не забудь сидіти в теплі.
- Я так і зроблю.
Перерахувавши інші запобіжні заходи, лікар нарешті вийшла. В руках вона вже була повна пляшка з ліками, взятими з того самого ящичка.
- Ти це чула?
Рідко двері зачинилися, як Моллі схилила голову у відповідь.
- Що?
- З цього моменту і не думай про прогулянки, навіть короткі.
- Я не збираюся нікуди виходити. До того ж, куди я взагалі можу піти в такому вигляді?
- Тобі й не може полегшити так швидко. Принаймні, нехай закутує холодний вітер.
Тільки на деякий час - так був план, але більше він не міг відкладати. З того часу, тільки холодніше буде ясно, що його вразлива дружина ніколи не витримає такого суворого холоду.
- Я теж деякий час не буду нікуди виходити, поки тобі не стане набагато краще. Я заспокоюся тільки тоді, коли ти зможеш витримати холодний вітер.
У Моллі, відганяючи щелепу, Рувима відразу ж зависла.
- А як же твоя робота?
- Я просто можу піти у відпустку.
- Але ж ще до вчорашнього дня ти був зайнятий.
- Все в порядке. Я ніколи раніше не брав відпустку, тому зможу використати цю нагоду, щоб виправити свою звичку.
Рувим ніжно забрав волосся з її обличчя. Порівняно з тим, як вона виглядала раніше, у неї досить сильна температура.
Коли він подумав, що їй слід швидко приймати ліки, то відразу наказав служниці приготувати їжу. Її погляд розгубився, перш ніж назавжди опустилися самі по собі.
- Ти дійсно впевнений, що зможеш взяти невелику відпустку?
- Звичайно.
- Якщо так сталося, що ти зайнятий, але робиш це спеціально, через мене, тоді тобі дійсно не потрібно ...
Незважаючи на такі слова, вона могла чути дуже слабку радість. Якщо вона захворіла, то, звичайно, і ослабла. Тому на руку її психічної стабільності бавилося те, що поруч з нею був хтось, кому вона могла довіряти і на кого можна покластися.
- Все в порядке.
Рувим повільно опустив її на ліжко і поцілував в лоб.
Але був ще один момент, який представляв для Рувима особистий інтерес.
Через кілька днів після відправлення односторонніх повідомлень, Терренс негайно прибув як посильного.
Моллі вже встигла швидко поправлятися. Вона вже могла встати з ліжка і тепер читала книжку у себе в кабінеті.
На той час Рувим постійно був з нею, так що Терренс, природно, теж пішов в її кабінет. Стояло двері відкритися, як він негайно вклонився.
- Милорд! Будь ласка, поверніться. В офісі панує хаос.
- Подивися, де ти зараз піднімаєш голос, Терренс.
- Простите... Вибачте.
Зрештою він зрозумів, що був занадто схвильований і тому дуже різко заговорив. Терренс миттєво прочистив горло і сказав тихіше:
- Зараз всі міністри шукають вас - герцога. І, звичайно, той, хто повинен був відповідати за основну роботу вже розчинився в повітрі.
- Хіба політичні справи не повинні бути простою тільки тому, що хтось несподівано зник безвісти?
- Так. Це абсолютно вірно, - Швидко відповів Терренс. Однак його гнів викликав у голосі вражаюче високу ноту. - Тим не менш, хіба ви не знаєте, що це завдання виявилася важка для рішення без дозволу самого відповідальної особи?
- Саме тому я і доручив це тобі, Терренс.
- Милорд...
Терренсу дуже хотілося вдарити себе по чолі. Його добре знана організованість була знищена. Це було наслідком багатьох обставин.
- Все ж є межа тому, що я дійсно можу зробити як заступник. Кожного разу, як з'являється голова іншої групи лицарів, я відчуваю себе дуже некомфортно.
- Це досить незвично для тих, хто зазвичай не відвідує.
- Ось якого значного прогресу ми насправді досягли.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache