Коли зір прояснився, вона дістала пузире з ліками і ковтала його вміст. Коли гіркий присмак спустився по горлу, Моллі швидко ковтнула води. Розбавлені ліки можуть бути болісними. Тому, випивши воду, вона швидко взяла шоколадку.
У міру того, як таяла шоколадка, солодкість поширювалася по всьому роті і зморшки на лобі, хоча й поступово розгладжувалися. Як тільки заїла гіркі ліки солодкими, вона похитнулася і повернулася до ліжка та спокійно лягла.
Вона і без того була млявою та виснаженою, і врешті-решт заснула. Її ноги звисали з ліжка. Вона навіть не закрилася так добре, але просто не змогла протистояти спокусі і пропала в сон.
- Мадам, мадам!
Почувши, як хтось її будить, Моллі підняла повіки. Це Піллен легонька трясла її.
- Якщо будете ось так спати, ваша простуда точно посилиться.
Тільки коли Моллі відчула, як їй підносять ноги, вона зрозуміла, що заснула.
- Дякую, Піл...
Моллі не змогла договорити. На мить її бормотування затихло.
- Мадам?
Їй знову хотілося плакати, і вона відчула цю гірку воду. Їй здавалося, що її нутрощі пронизують гострим лезо і дряпають їх. Коли Моллі несподівано вигнулася, Піллен відразу здригнулася і поспішила на помошку.
- Мадам, з вами все гаразд? Мені викликати лікаря?
Моллі хотіла покачати головою, але тільки міцно зажмурилась, бо голова завмирала і все перед очима стало білим. Нагорі почало поширюватися відчуття жалю по всьому горлу.
В результаті, як тільки вона прибрала руку, у неї з рота, нарешті, хлинула альова кров.
- Мадам!
Піллен здивовано скрикнула, але Моллі не могла поворухнутися. Здається, що тиск на неї збився.
Голос Піллен, яка вже відразу звала лікаря звучав звідкись здалека.
"Рувім так розхвилюється".
Вона з усіх сил намагалася не закривати очей, але цього їй бракувало.
Наче її вдарили по затилку, вона повільно закривала очі і занурилась у цілковитий морок.
*
Новина про те, що Моллі знепритомніла, швидко дійшла до Рувима в імперському місті.
- Що?
- О... ну... ну... Її раптово вирвало кров’ю, і вона знепритомніла!
Рука Рубіма, яка заповнила документ, зупинилася відразу й мусила почути слова ледве посланого, що дихало. Потім, оскільки перо його застигло, чорнила розмазалися.
- Зараз...
Рувим несподівано запнувся.
Впала знепритомніла? Кто?
У родині герцога було дуже мало людей, які могли б впасти в непритомність. Вони й раніше приймали суворих лицарів і дуже обурилися. До того ж мало новин потрапляли до нього пряміком.
Звичайно, він відразу ж подумав про декого.
Можливо, вона хворіла, але не так вже й сильно, щоб впасти в знепритомність.
Крім того, хіба не вона хотіла, щоб він просто попрацював і повернувся додому?
- Що ти маєш на увазі?
- Це...
- Хто знепритомнів?
- Ну, мадам... герцогиня.
Хруст.
Перо безжалісно переломило в його руці.
Залишки пера одряпали йому шкіру, залишивши криваві сліди.
- Милорд!
Здивований Теренс негайно піднявся, але Рувим навіть поглядом його не удостоїв. Його слабі і тепер неживі очі дивилися на посильного.
- Говори прямо. Скажи мені, хто знепритомнів? Кого кров'ю вирвало?
- Це... це...
Ти впевнений, що герцогиня, про яку ти говориш зараз - це сама герцогина Лінеріо?
Посильний, не в змозі більше витримати тиск Рувима, нарешті опустився на підлогу. Коли він тремтів, як осиновий лист продовжував повторювати одне й те ж, Ліндон, не в силах більше це виносити, негайно вийшов.
- Милорд! Зараз не той час! Вам негайно потрібно повернутися в герцогство!
Він ледве почув слова Ліндона.
Коли, нарешті, його сумне пожвавлення вщухло, серце вісника знову забилося в грудях.
Коли він піднісся, то відразу вийшов. Хоча дехто, зустрівши його в коридорі, намагався привітатися з людиною, яка розчавила атмосферу, вони не могли вимовити ні звуку.
Насправді, всі намагалися сховатися.
Він повільно, почав з кількох швидких кроків і почав прискорюватися.
Коли він увійшов до вже безлюдного коридору, було очевидно, що він біжить швидше, ніж йде.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache