Коли вона трохи притиснулася до грудей Рувима, над її макушкою пролунав вибух сміху.
- Не хвилюйся. Я не буду їх торкатися.
Моллі глибоко зітхнула.
Ця ситуація була найзахопливішою, що тільки могла трапитися у світі. Її тіло, яке так виснажилося, не могло легко розслабитися.
Вона не була по-справжньому впевнена в цьому, але чекала дотик його великої руки, коли та раптово вторгнеться у її тіло. На відміну від її ідей про те, як він скоро схопить її, його руки насправді довго не рухалися. Рувим взагалі поклав руки на ванну замість того, щоб доторкнутися Моллі.
- Якщо ти так нервуєш, чи варто тоді взагалі сидіти ванні?
- Але...
Рувим відповів легкою посмішкою на загадкові, але туманні слова Моллі.
- Ти мені не віриш?
- Не те щоб я не вірю тобі... Насправді, я просто не вірю в себе.
- Тоді я - досить поганий чоловік.
- Це...
Ледве Моллі повернула голову, як Рувим вже поклав руку їй на плече.
Вона була вражена. Її безтурботне обличчя відразу спалахнуло. Потім Рувим м'яко опустив вниз її напружені плечі.
- Я просто не можу звинувачувати тебе у всьому цьому.
Він повільно притиснув її до грудей сильніше.
- Правда, Молли, - Голосно сказав він їй на вухо.
У ванній цей низький голос звучав зовсім інакше, ніж у спальні.
Кожного разу, як Моллі почувалась виснаженою, здавалося, що цей голос звучав ще скромніше.
Однак Рувим зовсім не брехав. Він ні на секунду не припиняв пестити її плечі, але не опускався ні до дюйм нижче.
Він занурив її у ванну навіть глибше.
Він поки нічого не робив, тільки сказав, що стає досить холодно. Вони просто відмокали у воді разом.
Її плечі, все ще напружені і поступово розслабилися. Тепло пом’якшило погляд Моллі.
Зрештою, коли її розум заспокоївся, Моллі почала досить сміливо поводитися.
Вона зігнувся на своїх стегнах, зухвало притиснулась до нього. Потім її розпухлі пряди волосся торкнулися широкої ванни.
Рувим обійняв її за розчавлені плечі, а голова Моллі притиснулася до його плеча.
- Молли?
- Хм, да?
- Хочеш, я тебе помою?
- Що?
Її очі, що потьмяніли від втоми, відразу відкрилися.
- Це може зробити покоївка.
- Ти не хочеш, щоб це робив я?
- Зовсім не так.
- Тоді і я можу це зробити, вірно?
Моллі втратила дар мови, коли Рувим усміхнувся їй одним оком.
Здавалося, ніби хтось, кому раніше ніколи не давали шансу таке почути, несподівано знайшов щось нове.
Якщо б знайомі бачили його таким, то вони були б здивовані й знепритомніли.
- Хіба ти тільки що говорив, що не будеш мене торкатися?
- А мити і торкатися - це одне й те ж?
- Одне й те ж. Адже ти торкаєшся.
Почувши її тверду відповідь, Рувим просто знизився плечима.
- То ти навіть не хочеш, щоб я помив тобі голову?
- Ну...
Моллі вважала, що волосся принаймні не вважається.
Як тільки вона кивнула, Рувим почав підніматися до верхньої частини тіла.
- Просто лежи.
- Ти збираєшся помити їх мені... Прямо зараз?
- Краще зробити це зараз, поки вода не охолола.
Рувим розплутав волосся Моллі, яке прилипло до ванни. Розпущені пряди відразу охолоджувалися в його руці з водою.
Зрештою, велика рука Рувима доторкнулася її голови.
Від цього дотику Моллі з рота вирвався тому сттон, коли його тверда рука нарешті опустилася до неї на маківку. Він почав поступово розсувати їй волосся, і це принесло їй досить дивні відчуття.
Рувим ретельно намилив її волосся, яке звисало із ванної кімнати. Від такої щирості, як щирість служниць, очі широко відчинилися.
- Звідки ти взагалі знаєш, як це робиться?
- Скажи мені, якщо буде боляче.
- Ну... Все в порядке.
Як тільки Рувим змив повністю піну, прибрав руки, Моллі розвернулась. Продовжуючи базікати руками у ванній, вона піднялася і тут же поцілувала його в щоку.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache