- Я просто сподіваюся на мудрість Арьян Клеменс.
Принаймні, продовжуючи лавувати за кулісами, вона відразу б це зрозуміла. Рувим обійняв її міцніше і кивнув.
- Раз ти так говориш... Тоді гаразд, я це зроблю. Але ніколи не забувай про своє завдання.
- Раз ти так говориш, значить, ти маєш на увазі ... Не надто напружено?
- Так.
У відповідь на ці теплі слова Моллі усміхнулася м’яко.
- Поняла.
- Що ж, міледі. Чи могли б ви, будь ласка, почекати з одягом? Як би там не було тепло, цього мало, щоб заспокоїти моє бажання.
- Що?
Ніщо подібне не могло зіпсувати їй настрій. Моллі дуже розслаблено подивилася на нього.
- А що? Ти сама це визнала. Твій чоловік просто неймовірно сильний.
- Чому зараз?
- Чому? Все так само, як і минулого разу, Моллі.
Рувим легко поцілував її в щоку. Його рука торкнулась її холодного тіла.
Моллі знеохочувалася від задоволення, яке розтінулося внизу живота. Слабий стимуляції вистачило, щоб у неї спалахнули щоки.
- Ты правда...
Моллі пильно подивилася на нього, і її погляд пом’якшився.
« Чи не здається тобі, що тільки сьогодні потурбуватися цілком нормально? »
Вона злегка ковтала рот і пробурмотіла:
- Не тут.
- Хочеш сказати, замість того, щоб перебувати тут, ми повинні піти в спальню?
Вона мила кліпнула.
- Але завтра я повинна бути у формі, так що тобі доведеться вночі з усіх сил тримати над собою контроль ... Рувим, почекай... Кья-я!
Рувим, не в змозі більше протистояти бажанню, негайно схопився на ноги.
Зітхнувши,Моллі інстинктивно обняла його за талію. Рувим швидко загорнув її в одяг і попрямував до спальні.
Моллі стиснула маленький кулачок і вдарила його по спині. Але він, швидко повернувшись в спальні, відразу закрив двері.
*
Повернення
Невдовзі після цього Моллі втупилася на лист у своїх руках запрошення, скріплене печаткою графа Клеменса, зрештою означало, що вони погоджуються.
- Нарешті, це станеться сьогодні.
Вона вже чекала цього. Ар’яна була змушена покинути герцогство, наче Моллі вигнала її звідти, і вона зовсім не могла поводитися спокійно.
Однак пропозиція батька Рувим ніколи не обговорювалася першою.
Вона лише відчайдушно стискувала зуби. Ар’ян була з тих похмурих людей, які хотіли заплатити за кожну свою поразку. Саме тому Моллі запропонувала Рувиму такий план дій.
- Я повинна бути більш обережною і ретельно підготуватися.
Моллі повільно поклала листа у скриньку письмового столу в правому куті. Піллен і Лілі тепер були куди зайняті.
- Хіба ми не повинні вийти заздалегідь?
Молли від душі сміялася над тривогою Лілі.
- У господині немає жодних причин приходити раніше часу, чи не так?
- Але зазвичай все так і є.
На звичайних чаєпіях це вважалося чеснотою.
Отже, вона не могла повірити, що Моллі виявила таку впертість щодо раннього приїзду. Лілі просто не могла стримати свою тривогу.
- Як тільки вони прибудуть, у них має бути деякий час, щоб принаймні, впоратися зі своїм занепокоєнням. До того ж, поки немає учасників бенкету, можна багато розповісти.
- Про що?
- Ну... - Випалила Моллі.
Покинувши очі у вікно, можна було побачити прекрасний сад. Він був чудово розбитий. Але якщо б садівники не дбали про неї старанно, то це було б дуже важко.
- Принаймні, ми зможемо вирішити, що нам робити далі, - Нарешті, пробурмотіла собі під ніс Моллі.
*
Минали часи, і гості на чаїпіття почали приходити один за одним.
Від імені Моллі, яка ще не з’явилася, вона ревно допомагала прислугу.
Вона навмисно приставила до кожного столу кілька слуг, щоб все необхідне можна було швидко приготувати, так що жодних вигод не виникало.
Гості почали задумуватись, чому господині ще не були потрібні, але в той же час вони просто не могли зрозуміти своєї цікавості.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache