Чим більше Ар’ян співчуватимуть, тим менше часу вона братиме участь у розмові з Моллі.
- Якщо ви не заперечуєте, можу я приєднатися до вас за цим столом? Я давно її не бачила, так що я б не хотіла розійтися з нею.
- Звичайно, леді Клеменс. Тут є кілька вільних місць, так що будь ласка, розташуйте зручніше.
Ар’ян навмисно влаштувалася поряд з Моллі. Вона жваво дивилася на сестру, яка спокійно і граціозно підносила свою чашку.
Коли вишукана маріза розсадки гостей згоріла, стає очевидним, що не вистачить приготованих закусок. Між жінками панувала дружня атмосфера. Тут хтось раптом потягнувся за цукром. Проте зробити це було досить важко, навіть якщо б вона і простягла руку через те, що дам поміняли місцями. Вона здивовано озирнулася і помітила, що всі інші були зайнятими обговоренням своїх цікавих історій.
- Леді Ніссер, вам мабуть незручно. Дозвольте мені подавати вам цукор.
Здивована окликуваним її голосом, баронесса Ніссер негайно підняла голову. Моллі тепло усміхнулася, перш ніж підняти цукорницю, яка стояла прямо навпроти.
- О... Ви мене впізнали?
- Звичайно, дізналася. Ви були на моєму весіллі.
- Ніколи б не подумала, що ви мене згадаєте,веди ми тоді так і не поговорили.
Крім того, вона була просто черговою баронесою з глушині. На весіллі було так багато присутніх, що не пам'ятати багатьох гостей — це не бути ввічливими. Дружина герцога Лінеріо - здогадається нинішнього спекотного обговорення, добре запам'ятала її. Саме це спонукало баронесу Ніссер звернути увагу на її доброту.
- Бути такого не може. Ви були для нас однією з безцінних гостей, які знайшли час прийти на важливе свято. Я почувалась дуже винною, адже через проблеми зі здоров’ям не змогла залишитися надовго.
Несподівано ситуація змінилася, коли баронесс Ніссер заговорила з герцогинею Лінеріо. Усі за столом раптово звернули увагу на саму Моллі.
- Мені доводилось чути, що тоді вас відніс назад герцог?
- Боже мій, правда? Дюку?
- Так, він ніс її так, ніби вона була для нього цінним всього на світі.
- Мені дуже соромно за себе... тільки тому, що я злегка пошкодила ногу, через яку мені було незручно ходити, йому довелося нести мене назад в особняку.
Моллі, сором’язливо червоніючи, наголосила те, що це було її весілля. Можна сказати, що всі дами, які стали свідками цієї сцени, зацікавилися.
- Мені здається, ви пофарбували ще більше, ніж в той день. Завжди чуєш, що жінка прекрасніша за все під час весілля, але схоже, герцогиня зараз набагато привабливіші, ніж на церемонії.
- Дякую за ваші люб'язні слова.
- Герцог, ваш чоловік, він добрий до вас?
- Мені доводилось чути, що графиня Лірит досить віддана дружина.
-О, до речі, невже про це досі говорять?
Леді, звичайно, обговорювали свої маленькі плітки. Крім того, коли під рукою вони ставили свіжу тему, їхні очі загорялися цікавістю.
Вони раптово втратили інтерес до простого, але сповненого співчуття історії Ар’ян. Важко було очікувати, що цим дамам доведеться до душі така нудна схема. Тому все негайно перейшли на Моллі, а не на Ар’ян і почали розмову.
« Що ж це...».
Ар’ян зазирнула у вічі. Моллі, яка ніколи не затемніла її, зараз привертала до себе увагу набагато більше, ніж будь-хто з присутніх за столом. Набагато більше, ніж сама Ар'ян Клеменс.
- Все.
Одне слово марки Нібейї відразу змусило шумний зал замовкнути. Вона озирнулась, відчуваючи задоволення від того, що ніхто більше не звенить чашками.
- Я вдячна всім, хто витратив свій дорогоцінний час щоб прикрасити мій прийом.
Потім марказа Нібейя подивилася прямо на Моллі.
- Особливо я вдячна герцогині Лінерйо, що прибув сьогодні.
Молили мудро, перш ніж звернутися до інших з теплим привітанням. Пані тихо похлопали їй.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache