Слух перестав бути таким активним і зрештою помирав, коли про нього забули. Слухання можна розглядати як обосічний меч. Залежно від того, як вони використовують їх, вони могли або приносити користь, або завдати шкоди.
Тепер ситуація не була такою ж, як у ті часи, коли вона вважалася дочкою графа. У наш час Моллі була гордим членом родини герцога Лінерйо. Репутація герцога тепер залежала від її поведінки.
- Гілберт, не могли б ви дати мені список майбутніх салонних зустрічей? Я сама досить сором'язлива і значною мірою позбавлена жартів, тому хотіла б, щоб ви порадили мені, куди я можу піти. Якщо для мене там вже є запрошення, це буде ще краще.
- У вас є якісь конкретні вимоги?
- Гм... Чесно кажучи, я б найняла тиху вечірку бурною. Ну, адже я вперше приходжу туди, як герцогиня.
- Ладно.
- Тоді, будь ласка, не могли б ви знову проінструктувати мене щодо сьогоднішніх справ?
- Звичайно.
Дворецький посміхнувся і почав розповідати їй про те, що він робив раніше. Моллі, здавалося, була трохи незграбною, але вона швидко вчилася. Її знання, які вона отримала з усіх цих книжок у кабінеті графа, дуже допомогли їй.
Дворець, здавалося, був задоволений Моллі, чий розум нагадував губці, яка могла легко вбирати знання, поки вона займалася управлінням.
Тільки коли ніч затихла голубе небо, Рувим повернувся додому. Зрештою, його нагнав Терренс, який занадто довго терпів, поки Рувим не пішов.
Він був постовим, який пильно стежив не тільки за державою, але й за його підданими. Тим не менш, він був страшнішим, ніж будь-який інший з його помічників, коли вибухав. Щоразу, коли гнів заволодів ним, Рувима не мав іншого вибору, крім того, як відступити.
Коли він увійшов у свій кабінет, то відразу зменшив затягену краватку на шиї — вид був виснажений.
- Молли?
- Вона вже поїла і відразу лягла спати.
- Ось як?
Рувим мигцем глянув на двері. Його бажання повечеряти з нею, миттєво розвіялося.
Опустивши плечі, він неохоче передав накидку палацові.
- Пане.
- Що?
Дворецький коротко розповів про все, що сталося сьогодні. Він слухав план Моллі з управління справами герцогства. Про цей план він трохи чув, але, коли дізнався, що Моллі збирається піти на вечірку в салон, рука Рувима негайно зупинилася.
- Моллі попросила про це?
- Так, вона так сказала.
Насправді, справа була не в тому, що вона не отримала жодного запрошення. Місце герцогині Лінеріо, яке довгий час залишалося вакантним, тепер знову було зайняте. Це, звичайно, прикувало до неї цікавість благородних дам.
Але Рувим зробив усе можливе, щоб ці запрошення зникали без її рук. Спочатку це було пов'язано з її незграбністю, але тепер причина була зовсім в іншому. Він більше не хотів випускати її, оскільки здавалося, що вона знову захворіє.
Рувим деякий час мовчав. До цих пір він робив це тільки за її спиною, але більше не міг цього приховувати, адже вона хотіла піти на вечірку. Він не був в захваті, але, на жаль, він також не хотів обмежувати її.
- Тоді нехай робить, що хоче.
- Добре.
- Так що, поки не відкидай запрошення і не передавай їх їй.
Дворецький негайно вклонився у відповідь.
Рувима несподівано переповнила тугу по Моллі. Тим не менш, як тільки палаций повідомив, що в його кабінеті вже лежить купа роботи, у нього немає ніякого іншого вибору, крім як розбиратися з нею.
*
- Мадам, це список, який ви попросили.
- Дякую вам.
Моллі прийняла кілька запрошень. Вони всі були майже однакові, тільки деякі деталі наголошували унікальність саме цієї салонної зустрічі.
Поки Моллі з цікавістю читала запрошення, її руки раптово застигли.
- Прийом в салоні марки Нібейї...
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache