Рувим обережно увійшов до кімнати. Під ногами його лежав м'який килим. Він сів біля ліжка і почав розчісувати волосся Моллі. Вона щойно помила їх, тому її м’яке волосся швидко прилипло до його пальців, як нитки.
Можна сказати, що він довго зітхнув з полегшенням, коли торкнувся її лоба. Сьогодні її гарячка спала.
Рука Рубіма доторкнулася її щоки, перш ніж спуститися до шиї. Він просунув долоню в комірці піжами і перевірив, чи немає жара на шиї. Коли він зрозумів, що в порівнянні з її лобом особливого різниці немає, тільки тоді він піднявся.
- Подбай про мою дружину.
- Так.
Рувим взяв дещо одяг, перш ніж вийти з кімнати. Відразу після того, як Піллен почула тихий стук закриваних дверей, у кімнаті знову стало чути слабкий ритм дихання Моллі.
Лише через три дні вона повністю відновлювала свою енергію. Насправді, вона ще не могла рухатися після цього, оскільки температура то піднімалася, то опускалась. Іншими словами, вона хворіла десять днів. Тільки після того, як лікар оглянув її і оголосив, що вона повністю видужала, вона нарешті могла встати з ліжка.
Вона була безтурботна, але її близькі служниці дивилися на неї з великим занепокоєнням.
- Мадам! Втекти для вас надто небезпечно!
- Мадам! Ви знову застудитесь, якщо будете ходити в такій легкій одязі!
- Мадам, мадам!
Ці два чоловіки були вражені тим, як їх турбували Моллі. Вони, здавалося, няньчилися з новонародженим.
- Все в порядке. Тепер мені вже краще.
- Бути такого не може! У нас будуть великі неприємності, якщо ви знову захворієте.
Лілі не хотіла згадувати, яким було життя в герцогстві останнім часом. Ця неймовірна холодність нагадувала ту, яку вона відчула, коли вперше зустріла герцога Лінеріо, працюючи на його сім'ї.
- Лілі абсолютно права. Навіть якщо ви вже повністю відновилися, то все ще набагато слабші. Ось чому ви повинні бути обережні.
- Тоді, як щодо того, щоб одягатися менше одягу...
- Ні.
- У їдальні набагато холодніше, ніж тут.
Молли з наполягання рішучих служниць була змушена одягнути більш теплу одежу. Коли та залізла в речі, зовсім не відповідальні погоди, служниці виявилися задоволені. А вони були всередині будинку. Через поведінку служниць Моллі втратила дар мови.
Вони зізналися, що вперше працювали на аристократку. Моллі подумала: « Саме тому вони перегинають палицю ».
Тим не менш, це відношення залишалось незмінним протягом всього часу, поки вона виходила в обідній зал.
Стіл забитий різними стравами, хоча для двох він був і так досить великий. Для таких, як вона, хто погано їсть, м’ясна бульйон вже має бути доброю початком, щоб доповнити загублений білок. Тим не менш, на столі все одно вибудували різноманітні страви.
- А як щодо герцога?
- Герцог хотів пообідати з нами, але прислав повідомлення, в якому згадувалися, що він не може бути присутнім, так як у нього багато важливої роботи.
Останнім часом він був надто зайнятий доглядом за Моллі і пропустив роботу. Вона могла ніколи не дізнатися про цей факт. Моллі відразу ж тупо втупилася на стіл, як ніби вже була виснажена.
- Ти ж не хочеш сказати, що стільки їжі було приготовано тільки для мене...
- Так і є.
Молли ненадовго замовкла. Незрозумілою, вона потрапила в крісло обличчям до кімнати з харчами. Вона не могла стримати думки, що невдовзі у всьому це буде.
Спочатку вона з'їла суп, що було досить легко. Але через те що вона прийшла з порожнім шлунком, їй ніяк не вдавалося їсти багато за один присід.
Усе це було занадто, навіть якщо б вона прислухалася до щирості інших слуг. Хоч вона трохи поїла, на столі залишалося ще багато їжі.
- Мадам, вам не подобається їжа, яку вам подали?
Дворець, який з тривогою спостерігав за нею, швидко наблизився до неї.
- Ні, все зовсім не так.
- Може, ви хотіли б щось інше?
- Ні, просто я сита.
- Сыти?
Дворець ніяк не міг їй повірити. Він жив, спостерігаючи дикий апетит пана і лицарів, тому ніяк не міг змиритися з тим, що Моллі дуже мало їсть.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache