- Як ти можеш так багато їсти і при цьому рухатися?
- Справді... Це просто смачно! - Задоволено зауважив герцог.
Моллі неквапливо погладила себе по животу. Рувим відразу нахмурився, побачивши плоский живіт під елегантною рукою.
- Нет...
- Що?
- Їж більше.
- Я щойно сказала, що вже сита... - Трохи нервозно помітила Моллі.
- Бо ти будеш кусатися стільки ж, скільки і є, - З хижою ухмлилкою прошепотів Рувим.
Невдовзі після цих відвертого слова її обличчя стало червоним, як прекрасна троянда.
- Що ти таке говориш під час нашої вечері?
- Чому ти так дивуєшся? Я кажу правду. По-перше, хіба не моя дружина запропонувала спочатку поїсти, а потім вже продовжувати?
- Це був ти!.
Червоні губи Моллі збентежено підсмажувалися. Її фіолетові очі уникали погляду Рувима. Вона соромилася відреагувати.
- Якщо ти не пам'ятаєш, я можу особисто повторити тобі. Або ти хочеш, щоб я перестав чекати?
Він кинув погляд на неї. Вона все ще була повністю одягнена. Коли він згадав оголене тіло Моллі, його тіло миттєво напружилося від нестримної пристрасті.
- Я з'їм ще.
- Якщо хочеш.
Рувим злегка посміхнувся, перш ніж сунути в рот ще один шматок м'яса. Він як і раніше не зводив з неї очей, і тому вона рухалася досить повільно. Кажуть, годувати насильно - неправильно, але Моллі з'їла дуже мало. Він раптово нахмурився, згадавши її тонкі ніжні зап’ястки.
"Мені потрібно придумати іншу причину, щоб вона багато їла".
Він одразу ж зробив ще одну уявну нотатку: створити добавку, яка була б набагато більшою, ніж попередня.
- Отже, я чула, що саме ти забрав документи з будинку.
Коли тарілки майже спорожніли, Рувим вже витирав рот.
Спочатку вона думала, що вечеря ніколи не закінчиться. Через секунду Моллі здивовано подивилася на його живіт. Здається, у нього був бездонний шлунок.
- Абсолютно вірно.
- Це тому, що ти мені не довіряєш?
Рувим здивовано подивився на Моллі у відповідь на її невинне питання.
- Не зовсім. Я перевірив документи і побачив, що ти зробила дуже добру роботу. Я бачу, в чому проблема.
- Тоді навіщо ти їх узяв?
- Хіба ти нічого не чула від палацу?
- Щоб я більше відпочивала?
Повага Моллі швидко відвернулася від його несподіваних слів. Вона думала, що це було сказано ввічливим палацом тільки для того, щоб заспокоїти її розбите серце. Це була єдина причина, чому вона спробувала чесно усміхнутися.
- Так, це дуже добре - багато працювати, але в той же час ти повинна знати, як давати собі відпочинок.
- Але тоді мені зовсім нічого робити...
- А чому б і нічого не робити?
Прийом. Прошу, подаруйте мені такого чоловіка!.
Рувим схопився на ноги і швидко ступив до неї. На відміну від величезного столу в їдальні, у маленькій спальні він швидко міг дістатися до неї.
Чоловік нахилився і нічого не сказав. Тим не менш, його руки вже були на її спині, підтримуючи її мініатюрне тіло, а потім він схилився ще нижче, одночасно просовуючи руки під її стегна і постійно піднімаючи Моллі.
- Ру... Рувим?
- По-перше, ти чекала, щоб приєднатися до мене за вечерею.
- Звичайно, я була повинна.
- А потім ти вистелила мені смачне печиво.
Його губи м’яко торкнулися її лоба.
- Ти навіть приймаєш мене кожен божий день.
Після цих слів він ніжного торкнувся її вуха перш, як вона почула звабливий шепіт.
- Молли...
Пальці його спокусили під її спідницю, пробираючись до стегна.
Я хочу вставити його прямо зараз!.
Його відверті слова змусили її відразу висихнути. Здавалося, вона завжди сильно червоніла, коли вони були разом.
- Але... Но...
- Голодом більше не відмовишся.
- Тоді прибери...
- Ти не хочеш зробити це зі мною?
- О, все зовсім не так. Просто, якщо залишити ось так страви, вони будуть видавати різкий запах. Крім того, я подумала, що ми були б здивовані, якби слуги просто увійшли без попередження і почали прибирати, коли ми як раз зайняті цією справою...
Рувим вже очікував її виправдання, коли він почав рухатися. Потім він швидко сів на ліжко і притиснув Моллі до себе, а потім міцно обняв.
- Дворецький! - З'їдений збудженням вигукнув Рувим.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache