- Як пройшла весільна церемонія?
- Все було в порядку, - Рувим стримано відповів.
- Герцогиня...
Терренс, ти теж сумуєш за запахом поля?
- Ні, сер... - одразу ж Чоловік зрозумів нам.
На щастя, Терренс виявився набагато більш стриманим, ніж Ліндон, і швидко закрив рот. Потім єдиним звуком, який можна було почути в кабінеті - лицаря пера Рувима, м’який пурхаючий по папері.
Звичайно, після того як він випробував нову солодкість, то знову поклав руку в кошик. Потім взяв у рот печиво і пробурмотів:
- Я наказав їй відпочивати...
- Да?
- Ні, нічого особливого.
Рувим кинув в рот ще одне печиво. Солодка наповнила його у всьому своєму роді.
*
Слабкий стукіт копит скачучих коней розносився по тихому і приємному саду, поки палаций чекав, щоб привітати герцога. Як тільки він увійшов, підлеглий без зайвих слів привітав його.
Рувим оглянув своїх слуг, перш ніж відкрити рот і запитати:
- Де моя дружина?
- Зараз вона відпочиває у своїй спальні.
Лілі не могла розбудити Моллі, вона спала так міцно. Коли дівчина відчула, що на неї пильно дивляться, то опустила голову в страх.
- Я... Я не могла розбудити мадам, тому що вона щойно заснула.
- І правильно. Не будіть її. Я піду до неї.
Рувим швидко зняв рукавички і простягнув їх слузі.
- Вечеря буде поданий відразу ж, як тільки його попросять, - Трохи в поспіху простягнув палаций.
- Зрозумів.
Чоловік трохи заїжджий перед кімнатою Моллі, а потім вагався постукати у двері. Після довгих роздумів він обережно повернув дверну ручку, згадавши, що Моллі все ще спить, лежачи всередині.
Коли він повільно увійшов до спальні, його зустріла абсолютна тиша. Було дуже дивно, що він взагалі не чув ніяких звуків, крім періодичного шуршанія ковдри.
Рувим як можна обережніше пройшовся по кімнаті. Його кроки по м'якому килиму були ледь чутні.
-Хр-р...
Навіть коли він підійшов до ліжка, Моллі не показувала жодних ознак пробудження. Її спокійно опустелені повіки не торкнулися, за винятком миттєвості, коли вона тихо бормотала.
Вона все ще була в колишній позі, навіть після того, як він сміливо сів на край ліжка. Рувим занервував, побачивши, що вона злегка нахмурилася, але це було все. Потім дівчина повернулася калачиком, перш ніж повністю зануритися назад в країну солодких снів.
Рувима був трохи розчарований, бо хотів, щоб її фіолетові очі зустріли його ніжно.
Він дійсно хотів побачити, що вона радіє його поверненню, як і вчора.
Чоловік почувався би трохи винним, якби йому довелося розбудити її від приємного сну. Можливо, саме тому він не міг її доторкнутися. Рейвен слабо зітхнув, згадавши трохи збентежену служницю.
Нарешті, він сунув руки в кишені, розчарований думкою, що йому доведеться обідати на самоті.
- Эй, нет...
- Молли?
Рувим швидко змінив свій погляд на слабкий шепіт. Її очі все ще були щільно закриті, але до того часу щось було не так.
- Нет... Ні, вибачте... Вибачте...
Вона бормотала, наче її мучили кошмари. Коли Моллі ще більше з’їдала, її руки стискалися.
Він більше не міг цього виносити. Рувим негайно поклав руки їй на плечі.
- Моллі, прокинься.
Він легонько потряс її, коли вона нарешті підняла міцно закручені повіки. У її очах було заціпеніння, наче вона все ще блукала уві сні.
- Хм, герцог?
- Ти не спиш?
- Ах...
Рувимський голос проник у голову дівчини. Її повіки швидко затремтіли, коли розум повернувся до реальності.
- Г... герцог?
- Ти, мабуть, так міцно спала, що навіть не помітила, як я увійшов, - Сказав він, не згадуючи про її сон. Він не хотів поспішати з такими делікатними запитаннями. Тим не менш, її щоки миттєво порозовіли, коли вона почула слова Рувима.
- Це тому, що я втомилася...
- Все в порядке. Я не кажу, що це погано.
- Ну що, ти отримав мій подарунок?
- Ага...
Рувим рефлекторно облизав губи, оскільки все ще відчував солодкість у роті.
- Вони були дуже смачні. Дякую за них.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache