Він з радістю відгукнувся на її дотик. Дівчина зняла його одяг, пильно дивлячись на чуттєвий торс.
- А що там, внизу? - З хижою посмішкою запитав Рувим.
- Що?
- Ти не збираєшся це знімати?
- І штани теж? - скрикнула Моллі, відірвавшись і злегка пофарбувавши від представлених в її голові фантазій.
- Хіба ти не казала, що збираєшся зняти з мене весь одяг?
Через його прямолінійність, яку він собі дозволив, фіолетові очі Моллі сяяли спраги легкого інтиму.
Але й не пройшло і минання, як її заінтригований погляд раптово перейшовся збентеженим. Було непогано спостерігати за цією різкою зміною.
Злегка прикусивши губу від збудження, герцог акуратно поклав руки на її плечі, поступово вклавши Моллі на ліжко. Вона була так невинної милі в цій позі, що Рувим не стримався, щоб не погладити її за оксамитовим животіком, який сильно тремтів від його дотиків.
- Але знай, наступного разу я такого не витримую і ти роздягнеш мене повністю! - продовжував чоловік.
У Моллі затремтіли руки, але Рувим постійно розстежив усе відразу, не звертаючи уваги на її збентеження. Слегка прикриваючи очі, дівчина побачила його напружений фаллос, вже давно готовий встромитися в неї.
Моллі трохи б’ється, коли він розсунув її стегна і почав ласувати ягодами. Це виглядало інакше, ніж в той раз, коли вона розстебнула йому ширинку з цікавості. Герцог мілином подивився на її стривожене обличчя і прибрав руку.
- Ах, Рувим... - її нервовий голос тихо покликав його на ім'я, а чудові фіолетові очі невинно блищили.
Як-би трохи дрижня її, він трошки побув біля входу в її лоно і тільки після цього повільно проштовхнувся всередину, коли кінчик став вже злегка вологим.
Дивне відчуття пружних складок, що рухаються всередині Моллі під його напором, змусило її почервоніти до кінчиків пальців.
- Не нервуйся... - обережно погладивши її по голові і поцілувавши в лобик, прошепотів герцог.
Широко розсунувши її ноги, він штовхнувся ще трохи. Теслота її лона приводила його в екстезі:
- Ах... Я не заподію тобі шкоди. Будь ласка, розслабся.
Палкий дух наповненості змусив Моллі здригнутися. Вона відразу відчула, як її захопило біль, який залишився з вчорашнього дня.
Тим не менш, вона все ще відчувала себе краще, ніж вчора. Його щирість викликала захоплення в глибині душі, і він почав тремтіти.
- Ах!.
Він штовхнувся до упору і видав слабкий скрик. Те, як вона прилягала до його пенні, викликало у Рувима запаморочення.
Його обіцянка не дати їй захворіти - було забуто. Незважаючи на свої впевнені рухи, Рувим був так само схвильований, як і вона. Через це його самоконтроль кожен раз випробовував.
- Ах! М-м- м, - Стонала Молли.
З раптовим збільшенням швидкості талія дівчини піднялася, і її м’яке тіло закачувалося в такт його рухах. Моллі вже не стримуючись, міцно обійняли його за шию.
Коли шкіра цих тварин торкалася один одного, їхній запах змішувався і ставав інтенсивнішим. Рувим посмоктав її губи, жадібно вчепившись у поцілунку, ніби намагався вдихнути до залишка.
Його рух тривав навіть після того, як її стегна розсунулися до межі. Щоразу, коли він проникав у нього руки Моллі на плечі.
Чоловік поцілував її, облизавши губи. Якби Рувим відкусив від неї шматочок, то був би впевнений, що відчув би солодкість, яка походить від нього.
Чи це було її тіло або його запах, він думав, що буде відчувати ці почуття захоплення завжди, поки вона з ним.
-Ах! Рувим!
Чим більше вона плакала від ейфорії та болю, голосно кричала його ім’я, тим сильніше Рувим мучила її зсередини. У нього була садистська схильність - обожати дивитися в її повні сліз очі.
Якщо згадати, то він ніколи не зупинявся.
У той момент, коли пальці Моллі впилися у його плече, він кончив всередині її самої прихованої частини. У повітрі зависла тиша, наповнена жаром захитання.
***
Наступного дня Моллі мучилася від болю.
Він сказав, що не завдасть їй шкоди. Зрештою, дівчині довелося покласти цьому край. Вона бурчала, тримаючись за талію, але це було марно.
Пиллен стурбовано глянула на талію Молли, скаржившись:
- З вами все гаразд, пані?
- Напевно...
Моллі не була впевнена в цьому, бо їй потрібна допомога навіть для того, щоб піти до ванної.
- Може, мені викликати лікаря?
- Ні, дякую. Мені не так і погано.
Вона безконтрольно червоніла, навіть коли розмовляла зі служницями, а тепер їй потрібно ще зустрітися з лікарем? Можна вважати, що Моллі пощастило, вона не згоріла із сорому.
- Де б ви хотіли поснідати, пані?
- Будь ласка, віднеси сніданок до мене в ліжко. Стілова знаходиться занадто далеко.
Серце Лілі стискувалося, коли мадам була слабкою усмішка. До того ж вони були жадібними до своїх коханих стонів, сліди яких власник залишив на своєму тілі вчора. Лілі щиро співчувала паніці.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache