- Клянусь. Махати не буду, - Заспокоїв її герцог.
- Ру... вим.
Дівчина прошепотіла це слово майже беззвучно, і якби не повна тиша чоловік би навіть не почув своє ім'я. Рувим стиснув зуби, щоб не накинутися на рожеві губки Моллі з поцілунком.
- Так, так і клич мене. Не треба більше титулів, - Він не міг стриматися і погладив її по щоці.
- Добре.
Коли в кімнаті знову стало тихо, а у дівчини затягнулося тіло, вона перекинулась на живіт. Пара продовжувала дивитися один одному в очі, ніби вела німий діалог, а потім герцог помітив, як очі Моллі стали закриватися.
- Засинаєш?
- Да... - Видихнула вона в подушку.
"Ні! Ні за що!" - Верещало тіло чоловіка. Йому все ще було мало! Ось чому він не продовжив, а чекав, поки вона засне?
Він не переставав думати про неї всі ці дні. І тільки мріяв швидко зустрітися з дівчиною знову. Зараз її тіло має слабкий аромат квітів, а він страждає від власної помилки і розчарування, що не може зараз знову увійти до своєї вузької дівчинки.
- М-м ... Знаєш, я хочу ще.
Він доторкнувся до рожевих губ і аж навіки Моллі затремтіли. Вона відкрила пурпурні очі і все-таки дозволила йому проникнути в ротик.
- А я дуже хочу спати...- Вона знайшла в собі сили прошепотіти це прямо до рота чоловіка.
До того ж, справа не тільки в утому. Вона вже отримала задоволення і зараз не збуджена. Так що задоволення могло перетворитися на болісний біль. Тому дівчина схрестила ноги, не даючи герцогу підібратися до головного. Чоловік, побачивши це, просто зітхнув і відчужився. Звичайно, він не хоче, щоб його дівчинка була незручною і навіть болісною.
- Добре, не буду. Замість цього я знову почну тебе досліджувати і збуджувати.
- Я ж сплю-ю... - Дівчина затрималася від розчарування. Невже її чоловік зовсім не втомився?
Чоловікська рука доторкнулася її ліктя, і дівчина заскушувала, намагаючись переповзти на інший кінець ліжка. Але було легше зупинити коня, ніж скинути руку Рувима. Вона не змогла виконати маневр, і це допомогло їй повернутися додому.
- Молли... - Прошепотів герцог і перекотив її на спину.
Його рука огладила груди дівчини, а потім спустилася до пупку. Герцогиня вже забила на все і вирішила поспати так. Ну і відповідно герцог не почув від неї жодного зітхання, хоча до цього вона від будь-якого дотику була готова скликати в голос. Коли Рувим зрозумів, що в кімнаті підозріло тихо, то подивився у обличчя дівчини і побачив, як та мило пускає слинки на подушку і точно бачить вже другий сон.
Він зупинився і сів на ліжку, задаючись питанням, чи зможе він взагалі заснути цій ще такою довгою вночі?
***
Моллі повільно відкриває повіки, коли промені сонця впали на очі. Вона трохи проморгалась, щоб звикнути до світла і сіла на ліжку, озираючись по сторонах.
- Оу... - застовала вона, коли спробувала зповзти з ліжка. Бола як зазвичай нижня частина тіла, але вже не так сильно, толерантно.
Її руки тремтіли за спиною, бо вона опиралася на них. Вирішивши, що вона нічого не доб’ється, то пустила назад на ліжко і перекотилася до краю. У відчому будинку ліжко у неї була вузька і покотитися на ліжку було неможливо, тому знову оглянувши кімнату і не знайшовши в ній герцога, вона знову перекаталася до іншого краю, і знов назад.
Вирішивши, що вистачить, все-таки вона вже не дитина, Моллі сперлася про спинку ложа і оглянула себе. Коли вона побачила, що весільна сукня більше не вкрита великою ганчіркою на підлозі, її одягли слуги.
Щеки дівчини почервоніли від сорому. Вони бачили її голою, побачили червоні плями по всьому тілу. Як їй тепер вийти з кімнати? Зрозуміло, що чутки про їхні ліжка вже поширилися по всьому особняку. Буде просто дивно, якщо вона не почують за спиною шепотки.
Вона намагалася заспокоїтися і перемкнулась на інші думки - герцога!
"Він сказав, що в той раз просто не міг залишитися. Що ж видерло його з ліжка на цей раз?"
Моллі надулася і нахмурилась. Це був не їх перший раз, але це була перша шлюбна ніч! Хоча б заради ввічливості міг чекати, поки вона прокинеться! Це ж їхній перший ранок разом! Могло бути, якби він не пішов!
"Знання з книжок абсолютно марні. Вони і раніше не допомагали, а тепер тим більше. В основному там говорилося, що треба бути терпимішим до чоловіка. А ось фіг йому! Я образилась!"
Платня побачила на вузькому столику біля ліжка. Гаразд, хоча він не зовсім про манери забув і наказав підготувати їй одяг, адже речі дівчата залишилися в будинку графа. Вона навіть не знає, чи варто їх забирати.
Як тільки Моллі пристала і зробила крок, то ледь не скрикнула від пронизуючого болю. Кожного разу, коли м’язи рухалися вперед, вони вкорочувалися, немели і за секунду їх уже кивнули голкою. Нарешті вона оперлася об стіл, взяла сукню і повернулася до ліжка.
Прийнявши рішення найближчим часом більше не вставати, вона дещо натягнула і застегнулась сукню.
Стук-тук.
- Хто?. - Моллі, намагаючись гарно сісти на розволодженому ліжку.
- Гілберт, я ваш палац. Відчинено через двері.
О, вчасно. Перед тим як з’явитись перед чоловіком Моллі, він дивився у дзеркало і поправив волосся.
- Заходьте!
Господар голосу увійшов до кімнати і ввічливо схилився. Він виходив привітати їх вчора.
- Доброго ранку. Ви добре спали, міледі?
- Так, дякую. - Моллі відповіла, намагаючись зрозуміти, чи знає чоловік щось.
- Я прийшов сказати, що ваша кімната готова.
- Я не очікувала, що її підготують так швидко... Дякую.
Моллі знала, що у впливових сім’ях прийнято мати спільну спальню і роздрібні кімнати. Оскільки більшість шлюбів були домовленими, то це був плюс сімейного життя - не бачити партнера, як можна довше. Але вона сподівалася, що у них буде тільки одна спальня, де вони разом будуть ночувати. Помилувалась, тільки особливо не засмутилася, вона ж може побачити герцога в будь-який момент ... А враховуючи, як їм добре разом, ніч в цьому ліжку явно буде не останньою.
- Це прохання господаря. Я тут ні до чого, - Усміхнувся палацовий і знову впав уклоні.
- Навіть так...
Вона думала, що Рувиму такі речі зовсім нецікаві, бо про будинок більше піклується палацовий і натовп слуг.
- Я прийшов привітати вас, хоч і з запізненням, бо не думав, що вчора це буде доречно, - Я кивнула, і чоловік продовжив: - Я Ґілберт, палаций, що відповідає за цей маєток. Будь ласка, подбайте про мене, герцогиня.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache