- Сядьте на край, будь ласка, - Сказав він, підходячи і викладаючи на столик все, що було в коробці. - Покладіть ноги сюди.
Моллі затемнилась, а потім сховала їх під вишукану спідницю. Кожна дівчина мріє, щоб чоловік милувався її гладкими ніжками, а не бачив цей тихий жах.
- Ноги, - Змусити його, насупившись. - Нічого страшного не станеться, якщо ви розслабтеся і дасте нарешті, вам допомогти.
- А може я са...
- Ноги!
При його рішучих словах Моллі поклала ноги йому на коліна і скрикнула, коли чоловік акуратно, але все-таки болісно зняв туфлі. Сам герцог теж був напружений, намагаючись не завдавати дружині болю, але зробити це не вдалося. Коли він обнажив її ступні, вкриті ранами, розглянув їх.
- Точно на вас ніхто не наступив?
- Ні.
Хто б наважився на наречену, навіть випадково? До того ж спідниця вишукана і зробити це було б проблематично. І щоб зробити це, потрібно було б підійти дуже близько. Однак сумніви герцога не вщухли.
- Справді? Ви ж не прикриваєте цю людину?
- Правда. Це просто мозолі, тому що я не поміряла нове взуття заздалегідь.
- Хіба вам не повинна була служниця принести туфлі для прикладу? - Він подивився на неї, а Моллі потиснула плечима і більше стиснула губи. У неї не було служниці, щоб хтось їй приносив речі. Вона завжди збиралася сама.
На щастя, герцог цього не помітив і замість відповіді потягнувся до якоїсь настійки та ватці. Коли герцог занурив її в рідину, яка виявилася дуже густою через подрібнені лікарських трав, він знайшов одну мозоль, благо це було не складно і, поводячи ваткою навколо неї, поклав на ранку. Настійка була зі спиртом або чимось подібним і Моллі зашипела, мало не віддервши ногу, але чоловік втримав.
- Якщо буде боляче, говоріть відразу, тому що я раніше нікого не лікував, - Він додав, акуратніше водя ваткою.
Моллі кивнула і затихла. Було трохи боляче, особливо, коли герцог сухим бинтом майже обмотав стопу, але цей рівень болю був їй знайомий, тому терпіла, видихаючи через рот. Вона тільки кілька разів здригнулася, але нічого не сказала, поки чоловік з зосередженим поглядом займався другою ногою. Він не накладав бинт сюди, просто поставив пов’язку з покладом і відразу прибрав. З зовнішнього боку вона була біла, як її шкіра, а з іншого зеленувата.
Коли він оглянув її, ноги вислизнули з його рук. Герцог дивився їй в очі, коли вона соромливо вигиналася, щоб це зробити. Якщо вона просто колінки зігнить, то він побачить її нижню білизну... Щеки Моллі спалахнули.
- Дуже дякую за лікування.
Його погляд перемістився назад на оголені стопи, щиколотки, трохи ікри ... Щоб не забруднити сукню під час лікування довелося трохи його зачепити. І це постійно відволікало чоловіка від своєї задачі.
Він завжди відчував, коли вона збентежена. Вперше зустрівши її, він думав, що її шкіра завжди така біла, і відчув відчуття задоволення, коли побачив, як вона приймає рожевий відтінок через збентеження.
Моллі була такою... З першої зустрічі він не міг відірвати від неї очей. Дівчина створювала ілюзію відчуття, що якщо на секунду відірвати від неї погляд, вона зникне. Тому ніколи не хотілося втрачати зір і дивитися тільки на неї.
"І ті відчуття, коли вриєшся у це прекрасне тіло..." - подумав він, і рефлекторно доторкнувшись до її ніжок, рушив вгору, лавка їх.
- Дюку? - Не розумію і з долею паніки, покликала Моллі.
- Як довго моя дружина буде звати мене « герцогом»?
- А як довго ви будете звертатися до мене на "ви"?
Чоловік весело посміхнувся і подивився на дівчину. Хоча його очі були темними, як ніч, щось в них було. Коли Моллі зустрілася з ним поглядом, він посміхнувся.
- Добре, я буду звертатися до тебе на "ти", - Сказав він, від чого Моллі зраділа. - Але і ти до мене на "ти".
"Нарешті! Хоча... А я зможу? Треба спробувати!"
- Ти хочеш зробити ставку?
- Ха-ха, - Моллі не втрималася, хихикнувши в кулак, і здивувала його раптовому реченні. - Пари?
- Так, пари, - кивнув він, ніжно масуючи її ноги.
- Що ми робимо?
- М-м ... Парі припиняється, коли ти назвеш мене по імені. Як думаєш, легко?
Її губи підтискали при його словах. Молили без вагань ніколи не звала когось на ім'я, навіть молодшого брата. Для людини, яка ніколи не мала справжнього друга, « емія» була надто незручною і особистою. І звати людину, навіть того, хто показав їй всіВона не зможе.
- А якщо я цього не зроблю?. - Моллі обережно запитала.
- Тоді я робитиму дещо, поки ти не покличеш мене.
- І що ви... Ти хочеш робити?
Молли замовкла, коли чиясь шалова рука залізла їй під спідницю, і пальці почали прасуватися, зігріваючи шкіру.
- Наприклад, це.
- Ми у вітальні. Це зовсім не та кімната, про яку я думала: - Набрався дівчина сміливості зупинити чоловіка, всередині тихо паніку.
Моллі звернула увагу на навколишнє середовище, а чоловік посміхнувся її словами.
- Тут рідко хто заходить, бував тут раніше. - Сказав герцог, заспокоюючи дівчину. - Принаймні, ніхто з тих, хто присутній на прийомі, не захоче прийти сюди.
Усі гості тепер, мабуть, зайняті тим, що чують про головну пару цього дня, яка потрапила з банкета. А граф герцога зовсім не хвилював.
- Але все одно це якось... - вона шукала виправдання, але кожного разу, коли його пальці торкалися її стегна, думки плуталися і, здавалося б, знайденое рішення влетилося.
- Тебе турбують інші люди? Ти також соромилася на цьому бенкеті.
Його рука доторкнулася внутрішньої сторони стегна, і дівчина відчула, як м'язи там напружувалися, та всередині зав"язується вузол. Але Моллі не хотіла здаватися так просто і запитала:
- А якщо мені не байдуже?
Як вона може не хвилюватися? Чорнило, яким підписано свідчення про шлюб, ще не висохло. Крім того, достатньо просто зняти кімнату і туди точно ніхто не увійде. А тут такої впевненості немає.
- Хіба ми тепер не пара? Секрет молодят полягає в тому, що іноді вони можуть займатися приємними речами не там, де лежить. - вкрадливим голосом сказав герцог, обіцяючи всі блаженстви світу.
"Ось, диявол ..."
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache