На самому березі решта команди нарешті з'явилася. Смішно було бачити злегка потріпаних Робін і Намі з сумнівними обличчями. Як тільки вони вийшли, то швидко втекли... Хоча, на їхню думку звичайно було зрозуміло чим вони займалися.
Після з'явився Санджі, і досить мене здивувався...
❑ Капітан, щорт... Я так тебе поважаю! — Зі сльозами на очах Санджі обняв мене і похлопав по спині. Я звичайно від такого впав у легкий ступор.
Відразу після цього з'явилася Алія, а потім ми нарешті пришвартувались у одного із острівців. Якраз там я помітив її корабель... Імператриці Піратів.
Було звичайно великою несподіванкою, що вона сюди прибула, я взагалі не розумів, як вона змогла знайти сюди шлях. Здавалося, що мене хтось здав, ось тільки навіть я не знав куди ми прямуємо. Тому зробити щось подібне було важко ... Все ж ми скористалися Лог Посом і правильно прорахувати маршрут може тільки хтось дуже досвідчений в цих місцях. Хоча, у мене дивне відчуття, від неприємно корабелька поруч з судном Хенкок.
Це був маленький корабель з білим прапором. Просто маленький баркас, не більше. Але це ще більше змусило мене дивуватися, але в Новому Світі хтось на такому хліпці не зможе плавати. Це має бути хтось досить сильний і швидше за все не фруктовик. Хоча може й фруктовик, але дуже ризикований. Таких у Новому Світі небагато насправді... Я чув деякі чутки про Шанкса і його членів команди. Ніби серед них є фрукти, але не всі вони такі. До того ж, деякі чутки про Ельбафе були досить дивними. Рижеволосий був дуже підозрілою особою. Хоча, те що він злий, я б в це точно не повірив... Швидше він, якийсь нейтрал ...
З роздумів мене вивів голос Норта:
-Агов, кэп, ты идеш?
Корабель закріпився, і зрештою його відправляли на берег. Я спокійно кивнув і накинув свій плащ потопав до інших. Наси кидає на мене косі погляди, а Робін уважно оглядала острівок. А ось Санджі здається повністю переключив свою увагу на Алію, від чого дівчина постійно червоніла. Ну, майже що ідилія, залишилося тільки нажратися Норту, а Чарлі почати грати веселу мелодію...
❑ У цьому чудовому місці, на цій світлій острівці...
Почувши гарний спів, я тільки похитав головою:
- Звичайно. ❑ Озирнувшись о сторонах, я відразу зрозумів, що Саргон знову кудись подівся. Цей старий прямо як його кіт, вічно кудись дівається. Хоча, не все було як завжди, Зоро з Нортом не сварилися, а від чогось навіть сміялися.
❑ Ну, я піду, оглянуся, будь акуратною, → Робін поцілувала мене в губи і швидко втекла з Алією.
Ааа! А як же я? - Санджі помітив, що всі розходяться, а потім зітхнув і підійшов до мене.
я теж прогуляюся, поки ти і тут всіх жінок не розібрав.
❑ Ха, невже ти образився?
Санджі зітхнув:
◯ Ех, в коханні не варто дивитися по стороні... Тому, тепер я братиму з тебе приклад капітан!
- Э-э, ну ладно...
Санджі трохи кивнув мені і Намі:
- Ну, я пішов!
Вона підійшла до мене і тихо запитала:
А чим ми займемося?
Я опустив голову і подивився на це милий побагровіле личко. Очі дівчини так чудово блищать, а легкий рум'янець на щоках робив її такою чарівною.
Усміхнувшись, я відповів:
❑ Які у тебе плани?
❑ Може, влаштуємо побачення? - Зацікавлено і трохи збентежено запитала Намі.
Я похитав головою:
❑ Не варіант, на острові Хенкок, так що ...
- Що? Та сама Хенк? Імператриця Піратів і твоя перша...
- Так-так, це вона... ❑ Я не дуже боявся нашої з нею зустрічі, але ось її реакція на Намі було важко передбачити. Хоч вона і без розуму від мене, хто знає, як вона реагує в цій ситуації. Я вже пам'ятаю один конфлікт між двома дівчатами, а знаючи характер Хенкок ...
Але, Намі мав схоже зовсім інші думки:
❑ Чудово! Я хочу побачити її!
Я трохи спітнів і пішов у сторону:
❑ Е-е, ну, удачі... ❑ і тут же втік. Ні, я не втік, а швидше просто вирішив провітритися, так буде ясніше. Не те щоб мене це турбувало, просто жіночі сварки мене нервують, а ось порівнятися з Кайдо запитто. Може навіть тут знайти когось вартого...
Витервши холодний піт з лоба, я тихим кроком полегшив потопал куди очі дивляться.
Взагалі, цей архіпелаг був досить дивним через свої громіздкі дерева і форми островів. В іншому ж, це навіть чимось нагадувало Сабаді. Всі острівки були заселені і кругом повернулися туди-сюди люди, взагалі не звертаючи на мене уваги. Острів процвітав і всі, хто проходив повз мене виглядали досить добре. Навіть на місці, де ми зупинилися, була звичайна верфі.
Пройшовши повз кількох магазинчиків, я нарешті знайшов потрібне мені місце. З Хенкок я вирішив поговорити пізніше, а ось випити перед цим не завадило б. На моє здивування, коли я зайшов до бару, мені не зустрілися Зоро і Норт, а просто натовп піратів. Хоча, як тільки вони побачили моє обличчя...
◯ Чёрт! Морський диявол!
◯ Це ж морська диявол...
- Йдемо хлопці, поки не стало гірше...
За кілька хвилин бар майже все залишили. Ті, що залишилися, були або п’яні, щоб зрозуміти ситуацію, чи настільки сп’яніли, аби не встромити ноги. Мабуть, навіть ті, хто не знав про мене, вирішили піти з цілого натовпу на випадок.
Звичайно, був ще хтось, у кого вистачило духу залишитися. Простий з виду старичок у срібному плащі. Все б нічого, але він вже занадто привертав увагу. Не тільки його аура була жахливо спокійною, але я відчув ще більше. Його дух, його воля, це було щось небезпечне... Крім того, великий сокира на стільці по ліву руку від нього змушував відразу зрозуміти, що він небезпечний. Навіть я відчував від нього величезну силу, можливо навіть рівень Адмірала або й вище.
Топор був не особливо вишуканий і не виглядав заможно, просто величезна срібна секира, з деякими потертими та сколами на лезії. Але при всьому цьому, я точно відчував, що ця сокира не просто якась секіра, цей артефакт мав холодною і сильною аурою, наче жива зброя.
П'ятися довго я не став, мені був допитливий цей тип, але в Новому Світі подібних йому дуже мало. Так що відвівши погляд від його плаща, які закриває весь огляд, я спокійно підійшов до барної стійки і присів по праву руку від нього.
Поглянувши на усмішку бармена, я спокійно сказав:
✔ Будь ласка, налий мені рому... Дякую.
❑ Прийнято.
Через кілька секунд поруч зі мною виявився великий келих хорошого пойла.
« Свіжа рома не сплутає... Найнебезпечніша піратська випивка, та й валить на повал, ха-ха. Хоча спочатку було важко пристосуватися до неї..."
Саме в цей момент старий поруч зі мною вирішив завести розмову...