- Що нам робити? - Запитала дівчина з рожевою парасолькою.
- Може атакуємо всі разом? - Він зрадив хлопця з лев'ячою обличчям.
Хогбак хмикнув:
- Не дурні Абсалом, він легко вбив Морію, з нами буде ще простіше.
- І що, нам тепер сидіти і чекати смерті? - Проричав левиномордый.
Недалеко від усіх почувся безтурботний хрипкий голос:
- Йо-хо-го, смерть це не самое стра... е? - Зомбі не встиг домовитися, як з його рота вирвався чорний згусток енергії і почав відлетіти.
*Бам*
Відразу ж після цього Рюма захиталася.
- Що за... - Нервово проговорив Абсалом.
- Дивись. - Кивнула в бік чорної сфери рожеволоса дівчина.
У цей момент темрява почала розвіюватися і звідти з ухмилкою вийшов чоловік зі смаглявою шкірою та темно-синим волоссям. Він обернув усіх поглядом і проговорив:
- Ну що, приступимо?
***
Як тільки я забрав силу фрукта Морії, в моїх руках виявився темно-фіолетовий фрукт, він був навіть темнішим ніж фрукти Ямі, які я не так давно з'їв. Цей фрукт мав яскраво - фіолетові прожилки і маленькі рожеві пелюстки на верхівці.
Каге Кеге але Мі, досить непогана парамеція, хоча для мене вона не дуже популярна.
Як тільки фрукт був отриманий, останні життєві сили покинули тіло Сітібука і він помер. Відразу ж після цього, в моїй голові пролунав знайомий холодний голос:[*Бієп] Убитий особливий персонаж, Гекко Морія, "Ситібукай". Спеціальна нагорода: 1 очко розвитку, 100 очок росту.]
Та все ж нагороду дали, і досить гучну, а я сумнівався... Вбити його було простіше, а я ще за це нагороду отримав, у мене пряме свято якийсь.
Коли я закінчив, то відразу ж розвіяв купол з темряви і вийшов звідти. Переді мною постали троє чоловіків і один труп. Було не дивно, що Рюма повністю помер, оскільки тінь Брука покинула його відразу після того, як я забрав фрукти в Морії. Мабуть, всі зомбі в Трілер Барке так само втратили тіні і стали живими мерцями.
Я зупинився за 5 метрів від трійці і сказав:
- Ну що, приступимо?
- Що ти маєш на увазі? - Запитав нервовий Хогбак.
- Принеси мені Мейто Сюсуй, думаю Рьюма вже не буде проти. - Після моїх слів хірург кивнув і побіг до тіла мечника, а я повернувся до Абсалу й сказав:
- А що до тебе, то твій фрукт досить цікавий, так що ... - Я підняв руку і сказав: - Умрі.
*Бам*
Львіномордий намагався ухилитися, але він просто не міг заспівати за швидкістю кулі, тому його груди були миттєво пробоїта і впав на землю стихаючи кров'ю. Я відразу перемістився до нього і почав покривати його темрявою. Потім повернувся до переляканої дівчини і сказав:
- Можеш йти, мені потрібні були тільки ці двоє.
Після моїх слів дівчина полегшено випорожнюлася і почала швидко втікати. Я подивився в сторону Хогбака, який вже був поруч зі мною, простягнув руку і сказав:
- Давай катану сюди. - Хірург кивнув і передав мені клинок.
Я подивився на меч і посміхнувся.
Клібок був дуже красивий, у нього було чорне лезо з розливним червонувато-фіолетовий хамоном і цуба в формі квітки. Тепер було зрозуміло чому його називали - чорний меч. Його хамон був червонувато-фіолетовий і в стилі канемото, має вигляд пили або гострих зубів. На рукоятах немає аксесуарів, тільки обтягнуть чорним шовковиком. Касіра, цуба і кодзірки золоті, а ножини чорні, прикрашені темно-червоними колами, поділеними на рові третини.
"Так, цей маримоголовий буде задоволений" - я хмикнув і подивився на Хогбака, а потім сказав:
- Провалюй.
Хірург швидко закинув і почав утікати.
Я не звертав на нього уваги, а перевернув погляд на тіло вкрите темрявою яке лежало поруч зі мною.
- Пора і тебе випарувати. - Пробурмотів я, покривши себе чорним димом.
***
Я плавав у маленькій чодці і свистів веселу мелодію. Все пройшло як можна краще, дарунки роздягнув, нагороду отримав, і тепер перемагаю на зустріч з командою. Я б ще і пісню заспівав, та тільки боюся бачити чи мало що може статися, краще сильно не радіти.
У темряві я міг легко сховати човен всередині себе і в будь-який момент дістати його, щоб насолодитися морським вітерцем. Хоча звичайно на човні шлях був набагато повільніший ніж у польоті.
Навіть не віритися що я тепер можу спокійно розслабитися на найближчі кілька місяців, мирно потренуватися ... Ех, свобода...
У човні поряд зі мною лежало три фрукти і чорна катана. Фрукт Абсалу був сірим кольором з білими прожилками, лептесток був звичайного зеленого кольору, а його форма була трохи незвичною, нагадувала чимось банан. Це було дивно, адже я перемістив силу фрукта в яблуко, а він просто витягнувся і змінив форму, це було дуже несподівано. Хоч сила фрукта і змінює форму фруктів, але на таке я не очікував.
Фрукт Морії я планував віддати Рейлі, він мені дуже допоміг, а це буде така плата. Але він любить азартні ігри, а фрукти коштують досить дорого, особливо фрукт Морії. Він напевно буде дуже цінуватися.
Катану я звичайно віддам Зоро, понегліф Робін, золото Намі, випивку Норту. Ну а з іншими фруктами я ще не вирішив, розберемося при зустрічі і може вони самі виберуть...
Плити до острова Куваро було досить нудно, та й довго, тому я прибрав човен в простір темряви і вирішив літати, так повинно бути швидше. Я вже встиг насолодитися морським вітерцем, а потім поквапився.
***
Летел я не дуже довго, моя нинішня швидкість була на висоті, тому подорож сама була складною. Навіть якби я захотів полетіти в Іст Блю, багато часу на це б не знадобилося.
Зараз я стояв у повітрі над островом і був злегка здивований. Аур не відчувався, принаймні я не відчув Рейлі і хлопців, тільки маленьких звірів які були єдиними мешканцями острова. Навіть мого корабля не було, що мене трохи розлютило. Дуже сподіваюся що його не вигнали...
Я спустився на берег і оглянувся.
- Хмм? Це ж... Я помітив велику дерев'яну табличку, яка була прибита до пальми і відразу ж перемістилась.
На табличці були написані кілька великих слів чорними чорнилами — « Ми на Руукаїні. Вівр-карта в пляшці, посередині острова.
Я полегшено видихнув:
- Хуух, так старий вирішив їх потренувати в більш диких умовах. Пам'ятати Русукаїну досить небезпечний острів, важко їм доведеться ... Хмм, а як вони змогли пересунути корабель? Там же Калм-белт...
Гаразд, потім дізнаюся, піду спочатку знайду це вівр-карту у пляшці. Я можу задати всі питання, коли це станеться.