За кілька днів до прибуття Мора на корабель Білоуса.
Марінфорд, офіс Адмірала флоту Сенгоку.
У кабінеті було двоє людей. У того, що сидів за столом була довга чорна борода заплетена в косу і причіска у стилі афро. Тепер він сидів нахмурившись і дивився на людину перед собою. Цей чоловік був досить високий і носив жовтий смугастий костюм, він стояв цілком розслаблено, ніби його взагалі нічого не турбувало.
- Борсаліно, так що там з Кривавою зіркою? - Запитав сенат з похмурим поглядом.
- Все гаразд, Кума від них позбувся. Хоч це і було трохи дивно... - Розслаблено відповів Кідзару.
- Дивно? - Здивувався адмірал.
Борсаліно кивнув:
- Так, якось легко Кума переміг цього Джеймса Д. Мора, я думав він набагато сильніше. Похоже чутки врали.
Сенгоку хмикнув:
- Вралі? Він міг убити Джонатана, ти і сам знаєш наскільки той був сильний колись. Простої слабак не зміг би вбити його.
- Він уже був старий, будь-що можливо. Може цьому хлопцю просто допомогли... - Після цих слів Кідзара посміхнувся і додав: - Сільвер Рейлі наприклад.
- Що? Рэйли? - Вигукнув Сенгоку встав з стільця. Потім заспокоївся і сів назад зі словами:
- Що ти маєш на увазі? Навіщо тут він?
Кідзара хмикнув:
- Я зіткнувся з ним на Сабаді, він намагався допомогти цьому хлопцю втекти.
- И? - Запитав Сенгоку.
- Як я і сказав, Кума розібрався. - Відповів Борсаліно.
Сенгоку нахмурився:
- Я не про це, що там з Рейлі, де він зараз?
- Сбежал... - Протягнув Адмірал, а потім проговорив: - Смогу втекти в море, там я його переслідувати не міг.
Сенгоку видихнув і відкинувся на спинці стільця:
- Ясно... Не дивно, що він завжди вмів ховатися. Ну, принаймні цей « бурський диявол» більше не буде створювати проблем. - Потім Сенгоку посипався в папірах і дістав одну з них, простягнув Кізару та сказав:
- Ось, це твоя наступна справа.
Адмірал прийняв листок і вийшов з кабінету.
Сенгоку сидів довгий час задумавшись, а потім пробурмотів:
- Що ж тебе пов'язує з ним, Рейлі...
***
За кілька тижнів до цього. На білосніжному острові в будинку сидів чоловік з довгим каштановим волоссям. У нього були зелені окуляри і цигарка в роті. У даний момент він читав газету і посміхався:
- Хе-хе, молодець, не розчарував старого. 380 лямів, це рекорд серед новачків!
До чоловіка в окулярах підійшов білий хлопець у чорному циліндрі і запитав:
- Ротрет-сан, що ви читаєте?
Ротрет переглянув погляд на того, хто говорив і посміхнувся проговорив:
- Так, мій непутовий учень нарешті виповз з тіні, я вже думав що помру до того часу, ха-ха-хо.
- Учень? - Здивувався світловолосий.
Ротрет кивнув:
- Точно, "Морської диявол" мій учень! Ах-ха-Ха-хо. - Гордо засміялася чоловік.
***
Іст- Блю.
Логтаун. База морського дозору.
Гарна дівчина з темним волоссям і в окулярах із червоною оправою, вичитувалася у газету й не могла повірити своїм очам:
- Неможливо... Мор-сан, він ... Пірат? - Недовірно проговорила Ташіґі.
Біля неї сидів великий чоловік з волоссям кольору попелу і курив відразу три сигари, він посміхнувся і сказав:
- Так і знав, варто було його ще тоді зловити.
Ташіґі кинула газету на стіл і проговорила:
- Але чому? Я не розумію? Він був схожий на інших піратів...
Смокер видихнув дим і з усмішкою сказав:
- Найбільш небезпечні пірати завжди на них не схожі, він один з таких.
- І що нам робити? - Запитала дівчина.
Смокер знизав плечима:
- Що мені знати? Раз він прикінчив віце-адміра, то нам з ним не тягатися, будемо робити свою роботу тут.
Але ж... я хотіла сказати дівчині, але Смокер її перервав: - Ніяких але якщо хочеш дізнатися причину то стань сильніше.
На слова чоловіка дівчина кивнула, а потім встала і вийшла з кабінету начальника.
Смокер видихнув дим і пробурмотів:
- Чого це вона...
***
Справжній час.
Новий Світ. Високо над хмарами стояв синьолосий хлопець і тримав дивний фіолетовий фрукт в руці.
- Ну що, пора вже захопити силою темряви? - Проговорив я с усмішкою.
"Інтерфейс!" - Проніс я подумки.
І відразу перед очима з'явився вже знайоме мені дерево розвитку. Все тут було доступно крім одного - "Королеве хакі". Не впевнений як її розблокувати, можливо, мені взагалі не вдасться цього зробити ніколи. Хоча, це неважливо, у королівської волі небагато застосування, зараз мені ця здатність не до чого. Що зараз важливо, так це...
Я подивився на вкладку « Фукт » і побачив зелений напис:
[2-й Фрукт"] Ціна 3 очок розвитку]
Гаразд, була не...
Я вклав три окути у другий фрукт і нічого не відчув, все було як завжди, тільки вкладка « Фрукт» мала дві гілки, одна з яких була ще порожня.
Ну, думаю потрібно з'їсти фрукт...
Я зітхнув і почав їсти фіолетовий плід.
*Чавк*
- Брр, смак все так само жахливий... - Скрився я. Через кілька секунд я повністю з'їв фрукт і нічого не залишилося.
Зараз подивимось:
- Інтерфейс.
Інтерфейс трохи змінився, тепер друга вкладка фрукта не була порожньою і там було написано:
[Ями Ямі але Мі:
Сила поглинання від 0 до 100
Сила темного від 100 до 300
Сила Логії від 300 до 500
Хмм, цікаво... Мабуть, Тіч не міг повністю контролювати Логію. Він просто використовував силу фрукта і поглинав його. Ну, мені особливо прокачувати фрукт не потрібно, він мені потрібен не для бітів, а просто щоб перевірити його сили. Хоча, можливо в майбутньому я переоцінюю його користь, але поки я її не бачу. Мені не вистачає очок, а тут ще витрачати їх на другий фрукт, не дуже вигідно.
Навіть якщо я не зможу поглинути сил інших за допомогою логіки темряви, я принаймні зміг забрати цей фрукт і він тепер нікому не дістанеться. Адже навіть якщо він не може поглинути інших, то досить небезпечний для інших фруктів, бо повністю скасував їхню силу. У будь - якому разі варто перевірити його в дії, тому я повинен поїхати туди, куди думав з самого початку — на небесному острові.
Енель буде хорошим піддослідним, а його фрукт буде непоганим надбанням якщо у мене все вийде, тому почнемо з нього.
Білоус подав мені непогану ідею, коли відправив мене в політ. Я тільки зараз зрозумів, як поглиблював, я ж просто міг пролетіти небу до Нового Світу, а не під водою. Мда, хороші ідеї приходять не відразу... Гаразд, тепер хоч не доведеться шукати попутників, відразу відправлюся на місце, сподіваюся багато часу це не займе.