Я приїхав на Сабаоді досить швидко і перше що я зробив, це купив чорний плащ, щоб повністю сховатися. Зараз мені потрібно було знайти корабель піратів, які вирушають до Нового Світу і не хотілося б, щоб мене хтось помітив.
За інформацією я відправився в єдине розумне місце, до паб, а точніше до « Оддіраловки Сяккі».
Я зайшов всередину і оглянувся, тут було досить людно, але це не дивно, адже вже був пізній вечір, а в цей час завжди так у будь-якому барі або таверні.
Я підійшов до Сяккі і сказав:
- Доброго дня, Сяккі-сан, давно не бачилися.
Вона нахмурилась і подивилася на мене, потім здивовано проговорила:
- Ого, це ти, не очікувала тебе побачити. - Тоді я сказала, що за тобою відправили цілий Адмірала, як ти вибрався?
Я посміхнувся і сказав:
- Рейлі-сан допоміг, ну, і ще дехто.
- Зрозуміло, схоже тебе не так просто зловити. - Усміхнувся Сяккі, а потім запитала: - То навіщо ти тут?
- Я шукаю когось, ти випадково не знаєш нікого хто найближчим часом відправляється до Нового Світу?
Сопки замислилася, а потім сказала:
- Обернися. - Я обернувся і вона сказала: - Бачиш ту Трійцю у вікна? - Я кивнув.
- Той що посередині сьогодні шукав Рейлі, щоб покрити корабель смолою, але я зрозуміла справа сказала йому, що його немає на острові. Тому він пішов ні з чим, але на Сабаоді є ще кілька майстрів смоляного покриття, тому він затримається тут ненадовго. – Пояснила Сякки.
Я кивнув і встав зі словами:
- Дякую за допомогу, Сяккі-сан.
Вона посміхнулась і кивнула, а я пішов до столика того типу. Це був звичайний на вигляд чоловік у чорному смокінгу і в капелюсі. Поруч з ним сиділо ще двоє таких хлопців.
Я підійшов до них і сів навпроти.
- Ти ще хто? - Запитав один з них.
Я посміхнувся і спокійно сказав:
- Морський диявол.
Відразу після цього всі троє напружилися і той що посередині заговорив:
- Так це ви, я чутний про вас. Не очікував що ви ще на острові... Хтось навіть казав, що ви померли, але схоже це марні ...
- Мене не так-то просто вбити. - Посміючись сказав я, потім продовжив: - Але я дуже сподіваюся, що ви не будете надто перейматися язиком, ми можемо допомогти один одному.
Чоловік посередині здивувався і запитав:
- Допомогти? Чим я можу допомогти Морському дияволу?
- Все просто, мені потрібно потрапити в Новий світ і бажано без зупинок, і як можна швидше, а в замін я можу безпечно супроводжувати вас. - Я пояснив.
- Сопроводити? А з чого ти взяв, що нам потрібна твоя ...
*Бам* - Хлопець справа не встиг договорити, його голова вибухнула як арбуз. Кров і мозок розлетілися по всіх напрямках. Двоє інших були забризкані з ніг до голови, а весь паб впав у мовчання.
Я спокійно посміхнувся і сказав:
- Ви забуваєте, це не пропозиція — це наказ. Ви переправите мене на той бік або ви помрете, я зрозуміло пояснюю?
Двоє затремтіли і той, що був посередині закивав і почав говорити:
- Пане, ми все зробимо.
- Ось і відмінно... - Протягнув я, потім спитав: - Коли буде готове олійне покриття?
- З-завтра, нам сказали, що все буде готово завтра. - Протанервував він.
Я кивнув і встав:
- Чудово, як закінчите я чекатиму вас поруч з тринадцяти рощами, - І пронизливо подивився на них і холодно прого сказав: - Тільки спробуйте що-небудь викинути, вас навіть Адмірал не врятує.
Вони поїдалися і закидали.
Відразу після цього підійшов до Сякки і поклав пачку грошей зі словами:
- Перепрошую за безлад.
На мої слова вона тільки хминула і взяла біли. Потім я вийшов з паба, в якому багато поглядів.
Ну ось, корабель готовий. Ці виродки звичайно можуть настукати про мене дозору, але я вже перевірив острів на наявність сильних людей. Тут був максимум контр-адмірал не більше. Посильний Куми мені сказав, що Адмірал залишив острів, але все одно варто підстрашуватися і подивитися за цими типами.
Наступного дня прийшов непомітно, а мої попутники не збиралися мене здавати дозору. Ну, або я просто не помітив цього. Хоча, я думаю вони вирішили самі зі мною розібратися без дозорних.
Вчора я дізнався, що та Трійця в пабі були просто звичайними шістками, а я спочатку думав що той тип посередині був їх капітаном. Мені з самого початку здалося це дивним, хлопець з такими силами просто не міг плисти в Новий світ. Тому я вирішив уточнити деякі деталі і зібрати більше інформації. Виявилося, що це работорговці, і їхня основна справа була перевозити « товар» на Сабаді з острова риболовлюдей. Їхній капітан мав можливість плавати в ті місця, адже його нагорода була зовсім незвичайною — 254 мільйони. Для Нового світу це було звичайно нісенітниця, але він там особливо і не плавав, його основна діяльність була острів Риболюдей.
Тому мені здається, що їх капітан просто вирішив розібратися зі мною особисто. Хех, це його право, мені якраз не завадить розминка.
Їхній корабель опустив вітрила біля тринадцяти рощів. Я оглянув корабель волею спостереження і посміхнувся. Їхній капітан спокійно сидів у своїй каюті, мабуть вирішив здивувати мене своєю появою. Що ж, не буду йому заважати ...
Я повільно спустився на їхній корабель і сказав:
- Щось ви довго, я вже думав втекти.
У мою сторону вийшов той хлопець в смокінгу з паба, але зараз він був цілком розслаблений і зі спокійною посмішкою проговорив:
- Що ви, пане, ми ж обіцяли прийти за вами, як ми могли б втекти?
- Які чесні хлопці. - Я посміхнувся і продовжив: - Гаразд, піднімайте вітрила, у мене немає часу прохолоджуватись, вирушаємо до Нового Світу.
Але раптом почувся грубий хохот:
- Уха-хо, а ти сміливий, роздає накази на моєму кораблі, тобі жити набридло?
З капітанської каюти вийшов величезний перекачаний мужик метр три ростом, лисий і золотими зубами.
Як тільки він вийшов, мене оточила вся його шайка, і у кожного на обличчі грала смердюча посмішка. Особливо у цих двох типів смокінгів.
Я лише посміхнувся і сказав:
- Я думав ти не вийдеш і заб'єшся в куті своєї конури, але, схоже ти ще тупіше ніж говорять.
- Що ти сказав сука? Думаєш раз зміг вбити якогось слабака, то тепер непереможний? – Заричав здоровяк.
Я хмикнув:
- Ти так і будеш кричати? Може вже атакуєш? Мені вже час відпливати, так що або вали з мого корабля, або напасти і умрі.
- Ха, ти сам напросився малий, тепер ти труп! - Закричав здоровий, а потім сталося несподіване...