Приблизно через десять хвилин ми наблизились до незвичайного острова. Якщо подивитись далеко, то можна подумати, що це гігантські кактуси. Але якщо придивитися уважніше, ви зрозумієте, наскільки вони незвичайні форми надгробних гір. Здається, що пірати багато кого тут прикінчили. А в анімі все виглядало цілком нешкідливо. Хто б міг подумати, що тут гори вкриті трупами.
Ми пливли через маленьку протоку і пришвартувалися недалеко від міста.
- Йдемо, запитаємо дорогу. - Сказав я команді.
- Дорогу? Куда? - Поцікавилася Намі.
Я посміхнувся і сказав:
- На інший острів.
Намі підняла брову і запитала:
- А хіба ми не повинні просто почекати, щоб Лог Пос настроївся?
Я похитав головою:
Ми можемо, але я не впевнений чи приведе нас Лог Пос.
- Ем, куди нам треба? - Запитав Норт.
Я загадково посміхнувся і відповів:
- Впізнаєте. Там тепло і досить багато піску, а ще... - Я повернувся до Зоро з Санджі: - Там є хороші противники і красиві жінки.
Після того як я сказала, у них засяяли очі і вони були сповнені ентузіазму.
- А золото там є? - Чекаюче запитала, єдина дівчина в команді.
Я посміхнувся і поплескав Норта по плечу:
- І золото, і хороша випивка. - Після моїх слів і ці двоє розлилися в усмішку.
Я хмикнув:
- Гаразд, йдемо, спочатку треба знайти дорогу.
Ми прибули в маленьке містечко і почали оглядатися. Багато будинків, що підвищували перехожих, нічого особливого. Якщо я правильно пам'ятаю, то тут всіловно мисливці на піратів, але ми не пірати, поки що, тому невідомо чи атакують вони. Думаю, це малоймовірно, якби вони нападали на всіх припливаючих, вони б довго не простягнули, та і Крокодайлу це було б неприємно він же Шичібукай. Звичайно, це не дуже добре для нас, якби вони атакували нас було б набагато простіше, а так, доведеться шукати місцевого лідера самому і витрушувати інформацію. Я вирішив зайнятися цим, поки хлопці пішли оглядати місцеві пам'ятки.
Через кілька хвилин двадцять пошуків мені таки посміхнулася удача і я зустрів не їх лідера, але того, хто можливо навіть вище за звання, не очікував тут побачити його, хоча якщо подумати, то з його силами, йому тільки тут командувати. Цей хрін був одягнений в рожеве пальто, а його волосся були білі як крейда, і зачіска нагадувала шолом. Це точно він - Містер 7. Неважко здогадатися, весь в семук обліплений. Поруч з ним була його напарниця, яка виглядає ще більш безглуздо, в костюмі жаби або ропухи, хрина її знає, але скажу одне, її верхні округлості були дуже навіть непогані.
Трохи полюбившись цими двома клоунами, я крикнув їм:
- Гей, ідіоти, що за чортів прикид?
Після мого крику, все навколо затихло, всі перехожі зупинилися і подивилися на мене, потім почулося:
- Ти нам це? - Заговорив містер сім.
Я хмикнув:
- А кому ще ідіот?
Після моїх слів брови "Смерки" згорнулися і його голос похолодив:
- Ты труп. - Він підняв пістолет і направив на мене.
- Геєе-ро-ге-рос, тобі кінець пацан, варто стежити за мовою, чи знаєш. - Противно засміялася його напарниця і теж попрямувала в мій бік гармату.
Потім навколо почулися щілини, і лязкання метала, а через кілька секунд я був оточений купою стовбурів та мечей. Це мене взагалі не напружувало, я посміхнувся і проговорив:
- І що далі?
Семітка підвів брову і запитав:
- Хто ти?
Я посміхнувся і сильно перемістився йому за спину. Схопив його голову і вражав у землю.
*Бабах*
Кістки багнюки розлетілися по всьому боці, і почувся крик.
- Кх-аа...!
Його партнерка швидко зреагувала і вистрелила в мене, я витягнув руку і проговорив:
- Лежати.
*Бабах*
Її сильно припечатало до землі гравітації, і почулося черговий крик.
Всі навколо замерли. Я змінив на них погляд і сказав:
- Звали!
Довго чекати не довелося, після моєї команди вони рвали з усіх ніг, куди очі дивляться.
Я прибрав руку з голови білолосого і наступив на неї ногою, а потім спитав:
- Як мені потрапити в Алабасту?
- Аа, відпусти! Ти знаєш хто ми? Тебе конец! Тебе конец! - Почав верещати семурка.
Я надачив ногою і сказав:
- Мені насрати хто ти, мені на Крокодайла, я хочу в Алабаста, і якщо ти не скажеш, як туди потрапити я засуну твою голову тобі до дупи, ти мене зрозумів?
Після моїх слів про Крокодайлу, і його п'ятої точки, його голос затремтів і він сказав:
- Я... Я ска-скажу.
Я ще сильніше надачив ногою на його голову і проричав:
- Ну так кажи!
- Ааа... О-вони, тобто ми, ми... У... у нас, є Етерал Пос, в мене в кишені. - Проскул белолосый.
Я прибрав ногу і сказав:
- Давай сюди.
- Кхе- Бхеэ.. - Він встав і виплюнув купу бруду та кілька зубів. Потім тремтячими руками почав риватися в кишенях і панікувати. - Де ж, де .. - А потім вигукнув: - Ось! В-ось він!
Я підійшов до нього і схопив Етерал Пос з його рук:
- Хмм, сподіваюся це він. - Пробурмотів я розглядаючи предмет. На ньому було написано "Алабаста", а судячи з очей « Сім" не наважувався мене обманути. Я кивнув і сказав:
- Гаразд, можете провалювати. - Потім прибрав гравітаційне поле і відпустив "дівчинку-лябочки" і потихенькою потопав у таверну, де ми повинні були зустрітися з хлопцями.
Коли я підійшов до таверні, перед моїми очима з'явилася цікава картина, моя команда мутузит місцевих « мільйонників», а ті у свою чергу відхоплюють по повній. Я не став їм заважати і просто спостерігав. Через хвилин десять, останній мисливець був повалений, і Зоро скинув мечі.
Я підійшов до хлопців і кивнув:
- Непогано ви їх, вони що, за піратів вас прийняли?
- Міг би і допомогти – Пробурчала Намі, а потім відповів: - Це все через нього! - Указала Намі на Зоро.
Мечник хмикнув і відповів:
- Нехрен було лізти, самі винні.
Норт закинув:
- О, зовсім береги попутали.
Я посміхнувся і сказав:
- Гаразд, пора нам відпливати вже.
- Знайшов що шукав? - Запитав Санджі.
Я кивнув і дістав Етерал Пос, потім кинув його Намі:
- Лови. - Вона зловила, а я продовжив: - У нас є все необхідне для відплиття?
Дівчина кивнула:
- Так, ще з Логтауна.
- Ну, тоді поплили, там буде жарко.
З ранку ми були готові і почали відчалювати, але в цей момент, не так далеко, я відчув дві цікаві аури, і перевернув на них погляд. Це була чорна пташка, очевидно з усього, стерв'ятник, а на її спині сиділа білка або беронер, у сонячних окулярах. Вони не в наш бік, а швидше у напрямку Вікі Пік, так що, ймовірно, дуже скоро про нас дізнаються. Ну, це вже їм не допоможе.