Ох, щось я знову задумався. Поки що пускай тренуються, це все що мені приходить в голову.
Отже, чим би зайнятися?
Гм, до речі, я зовсім забув про скарби Арлонга, а знаючи його скупу натуру з канону, у нього їх повинно бути пристойно. Ну, підемо подивимося.
Коли я повернувся в Арлонг парк, тут було тихо як на кладовищі. На землі лежала пара трупів, Арлонг і ще якийсь риболюдина, бачити не пережив зустрічі з Зеро. Очевидно, ці риби забрали всі кораблі і попливли з поранених. І все ж у них є дуже розвинене почуття спільноти, хоча це не дивно, але з їх раси залишилося небагато риболюдей, та і можливо вони піклуються один про одного через якісь вроджені інстинкти. Але знову ж таки, не всі вони такі, якщо судити за каноном.
Ну, гаразд, щось я знову задумався. Піду, гляну, що там припас для мене Арлонг. Сподіваюся, вони нічого не забрали з собою, хоча я думаю, що їм було до цього.
Головна будівля Арлонґ парку була шестиповерховою.
Перший поверх був найбільш просторим, і тут, здається, по всьому жили рибини: ліжка, столи, стільці, це місце було чимось на зразок каюти для команди.
Другий поверх був меншим за перший, це була загальна їдальня. Я пірнув у холодильник і трохи перекусив, ну що? Не пропадати же добро? Та й я сьогодні навіть не снідав.
Третій поверх був заповнений будь - яким барахлом: вітрила, дошки, канати, ядра, книппелі, бомби. Ну, різні корабельні інвентари.
Четвертий поверх був оружженою, заповнена сокирами, мечами і катанами, мушкетами та пістолетами й порохом, великою кількістю пороху. Непогано, але сумніваюся, що нам це знадобиться, а зброя тут так собі.
На п’ятому поверсі було три кімнати і сходи, що ведуть на шосту. Я зайшов у крайній кімнату і застав жахливий бардак, хоча навіть серед цього бідолаха було одне дуже чисте місце, там стояв самотній срібний скриню. Я не почав вагатися і відкрив його всередині було: акуратно складені зливки золота, кілька пачок білизна та пару мішечків із дорогоцінним камінням, розкладені по кольорах. Так, коштовні скарби згорнуті в купу не порівнятися з багатством які акуратно розкладені. Навіть грабувати це рука не піднімається, мабуть, заберу разом з сундуком.
Не знайшовши нічого цікавого в кімнаті, я відтягнув скриню до сходів і пішов далі.
У наступній кімнаті було все зовсім не так як в першій, точніше, абсолютно не те ліжко і тумба, ось і все, що тут було. У тумбі було кілька пачок, які були білі та мішечки з різними камінцями. Ну, це теж непогано.
Кинувши все в скриню, я пішов до останньої кімнати, хоча і підозрював що там, але варто було подивитися.
Зайшовши всередину, я оглянувся, ну, нічого особливого: ліжко, стіл і стілець, гасова лампа, багато паперу, різних морських карт та різноманітних приналеж для їх малювання. І тут жила Намі? Тепер зрозуміло, чому Луффі розніс тут все. Жахлива атмосфера, я наче у в'язниці, так похмуро... Мені захотілося порівняти тут все з землею і витрошити Арлонга, але я все ж знайшов сили заспокоїтися. Вона більше не побачить це місце, тепер у неї новий будинок.
Я вийшов з кімнати і пішов на останній поверх. Тут була лише одна двері, за логікою, тут повинно бути житло боса. Побачимо...
Гм, ну непогано, звичайний кабінет, люба меблі. Арлонгу добрий смак, не очікував від нього. Хмм, а це що?
У кутку кімнати була сходи, що ведуть вгору до залізного люку. Це схованка? Навіть не потрудився сховати ... Думаю варто подивитися.
Я піднявся по сходах і намагався відкрити люк:
- Хмм, закрите, очікуємо... Ну, тоді по старій.
*Скриіп* ***
Люк відлетів вгору і приземлився десь там же.
Я заліз на цей чердак і оглянувся...
- Охтиж её... - Пробурмотів я, а потім вигукнув: - Та я багатий!
У цій кімнаті була ціла гора золота з мене ростом. Я продовжував оглядати все далі і знайшов кілька заповнених під зав'язку ящиків білизнами. Не впевнений, скільки тут, але точно не один десяток мільйонів. Якщо б Муґівари були трохи за розумом у каноні, то могли б добре розбагатіти. Можливо, Намі здогадалася про багатство Арлонгу, але не стала їх шукати і її можна зрозуміти, вона була рада не бачити це місце більше ніколи.
Хех, Арлонг був ще тимкрягою, він що, навіть з командою не ділився? Хоча, він начебто платив дозору ... Але зібрати стільки золота і грошей, неймовірно...
- Хмм, а це що? - У купі золота лежала незвичайна коробка, незвична вона була тим, що складалася не з золота, а з чогось схожого на залізо. Я спробував її підняти...
- Э?
*Бах*
Як тільки я трохи піднімав коробку, то відразу ослаб і мало не впав з нею. Як дивно... Чи може це бути...
Я ще раз торкнувся її, і знову відчув слабкість по всьому тілу.
Хмм, здається зрозуміло це схоже на кайросеки.
Яка жахлива річ, одне дотику, а я вже без сил, не дуже добре. Радіє тільки те, що більшість людей цього світу є фруктовими й відчувають таке саме.
Потрібно буде забрати її і дослідити. До речі, а що там всередині?
Я взяв біля золотоносних стравець і підняв їм кришку сірого ящичка, всередині був лише один предмет.
- Та ви жартуєте... - Пробурмотів я.
Що було всередині? Ну, нескладно здогадатися. Що можна покласти в коробку з кайросеки?
Так, там був він — диявольський фрукт.
Форма була дещо незвичною, схожа на кістку, розміром з долоню. Колір у нього був білий, а прожилки, як і його листя, були темно-червоними.
Хмм, ну непогано, не очікував тут знайти такий подарунок. І що мені з ним робити?
Гаразд, потім я покладу його назад. Спочатку треба винести все звідси, мабуть, варто наздогнати корабель, так буде простіше.