Ну, Сору це звичайно добре, але пора б випробувати силу тяжіння. Адже саме на другий етап фрукта я тепер буду копіювати окуляри розвитку, та й окуляри росту варто також підкопати.
*Хм*
Ооо, поле гравітації поширюється майже на сімдесят метрів, навіть не знаю як я можу це визначити, для мене це природно, як рухати рукою.
Ех, шкода тут немає нічого важкого, перевірю, наскільки важкі об'єкти можу підняти, вже на суходолі. Хоча, дещо я можу спробувати...
*Хмм*
Так! Виходить... Я піднімаюся в повітря, нарешті я можу підняти себе гравітацією, і до цього намагався, але мій контроль був занадто жахливий, підніматися у повітря - це не те саме, що підняти камінь. І тут потрібен контроль і концентрація, адже гравітація - це викривлення простору, а не піднімання різних предметів. Якби це було так, тоді не було б так важко, адже я не знімаю об'єкти силою думки, це ж не телекінез. Мені доводиться впливати на певний об'єкт у своєму полі, з певною силою. Гравітація надто тонка річ, якщо занадто сильно натиснути, об'єкт може буквально летіти в мене.
Я ж здатний літати не за рахунок того, що підняв себе повітря незнаною силою, тут все зрозуміло. Я, можна сказати, іскрую простір навколо себе так, щоб рухатися в певному напрямку. Саме тому, фрукт гравітації досить небезпечна штука, адже від тяжіння багато залежить в цьому світі, але при цьому його ніхто не контролює. Вона просто існує, як є простір і час. А що, коли ця сила керує? Тоді можна буде зробити багато, і дуже, дуже багато ... Звичайно про гравітацію я знаю не стільки всього, здебільшого у минулому світі я вивчав біологію, генну інженерію та хімію. В іншому я знав лише поверхово, як і з гравітацією... Напевно тому я і помер, не варто було лізти в те, у чому не розумівся, хоч я знав як робити вибухівку, але це була лише теорія, а що змінити, потрібні були гроші...
Звичайно, я можу літати тепер, проблема в тому, що це досить важко, навіть п'яти хвилин не пройшло, а я вже видохнувся, та і повільно якось треба потренуватися. Ну і звичайно підкачувати фрукт, нинішній політ у бою безполезен, хоча, якщо я оволодів би Геппо, можливо це було б корисним разом з гравітацією, потрібно буде спробувати...
Гаразд, щось я відволікся. Що там на порядку денного? Ах, да... Намі.
На відміну від Зоро, з нею буде набагато важче знайти спільну мову. Наприклад, ця угода, яку ми уклали, з Намі такого не прокатить, вона злодійка і в неї зовсім інший характер та поняття про честь. Вона ненавидить піратів. Але і у неї є свої слабкості, хе-хе. У мене вже є деякі ідеї, залишилося тільки припливти на Кономі.
Від роздумів мене відволікти Норт, коли підійшов до мене і сказав:
- Кеп, у мене питання.
Я повернувся до нього і запитав:
- Що за питання, щось про твої тренування?
Норт трохи напружився, а потім продовжив:
- Ее, ні, я не про це ... Чому ти не використовував меч, проти цього хлопця? Ти навіть його не взяв, хіба проти мечника не краще меча використовувати?
Ха, так він помітив, молодець. Я посміхнувся і сказав:
- Я не мечник, не хотів соромитися своїми навичками перед майбутнім найсильнішим фехтуванням. Хоча, думаю, мені варто трохи навчитися у володінні клинком. - Я подивився на Норта і додав: - І тобі б не завадило.
Нор відмахнувся і нервно посміявся:
- Ха-ха, кэп, мне і ваших тренувань вистачає, та й сокири я люблю, топоры... - І втік. Хах, схоже, мої тренування його здорово налякали. Ну, нічого. Скоро звикне. До того ж, тепер у нас є ще й Зоро, думаю, він оцінить їх, якщо згадати канон, то також воліє, важкі тренування. Потрібно буде купити де-небудь обладнання для тренування, а то спарінги і віджимання на одному пальці піднадояли.
***
Та вже, довго ми пливли, звичайно пару раз повернули не туди, без цього нікуди ... Але вони змогли дістатися туди, куди треба.
Ось вони, острови Кономі. Там було кілька островів, одні побільше, інші менші. Але нас цікавило тільки один, той на якому було село Кокояші.
Ми причалили на одному з берегів, і я повернувся до Зоро та Норту, й сказав:
- Будьте на кораблі, я недовго.
Вони обидва кивнули і продовжили пити ром. Хех, вони швидко поладили, обидва люблять випити і посидіти в тиші. Зора швидко змивався після нашого бою, залишилося лише кілька синців і ссадів.
Ну гаразд, піду, знайду главу села, треба з'ясувати, де зараз Намі, і найкращий спосіб це зробити, запитати у старого або її сестри. Звичайно він, мабуть не знає де вона, бо їй заборонено приходити в село, наскільки я пам'ятаю, але я хоча б дізнаюся, де живе її сестра.
У пошуках їжі місцеві жителі швидко показали мені дім шерифа, і я попрямував туди. Схоже, цього старого чоловіка тут дуже поважають, коли я питав про нього, мені майже всю підношну розповіли. Та й люди не схоже, що занадто страждають від піратів, принаймні, вони не показують як все погано. Цей мер заслуговує поваги, об'єднати людей і дати їм надію, нелегка справа.
О, а ось і його будинок.
*Тук*
Я постукав, і через двері почувся грубий голос:
- Іду, щас відкрию. - І почувся тихий: - А кого там знов принесло...
*Щолк*
Двері відчинилися, і переді мною з'явився старий в фуражці, на якій була прикріплена вертушка. Його обличчя і руки були всі в шрамах, і виглядав він досить суворо. Він сміявся з мене поглядом і обережно запитав:
- Хто ти хлопець?
- Мене звати Мор, я хотів поговорити з вами дещо ... І додав трохи тихіше: - Це стосується повстання.
Старик розширив очі, подивився по сторонах і сказав:
- Входи.
Ми зайшли до будинку, і старий привів мене в вітальню, запропонував сісти і налив чаю. Потім він подивився на мене і запитав:
- Звідки ти знаєш... Про повстання.
Я відхлебнув чаю і засудив:
- Так так, дізнався випадково. Не хвилюйтеся, я нікому не скажу, до того ж я тут, щоб допомогти вам з вашою проблемою.
Мер здивовано підняв очі і вимовив:
- Що ти маєш на увазі? Ти ж не хочеш сказати, що ти... - Я посміхнувся і додав: - Так, я прийшов прикінчити Арлонга.
Шериф замовк і дивився на мене секунд десять, я вирішив продовжити говорити:
- Насправді я тут, не тільки щоб позбутися Арлонгу, я прийшов сюди за Вашою знайомою... Намі.
Старик нахмурився і запитав:
- Намі? А чому тут ця дівчина?
Я посміхнувся і сказав:
- Я чув про її навігаторських здатностей, ось і вирішив запропонувати вступити в мою команду, але потім дізнався про Арлонгу та вашу ситуацію.
- То ти пірат?
Я кивнув.
- Хах, нам допомагає пірат позбавитися від пірата, у справи... - Зітхнув шериф.