Наступне місце, куди я хотів би піти, це звичайно ж магазин мечів Іппон-Мацу. Як я можу пропустити це місце? Звичайно ж, я не збираюся купувати Сандай Кітцу чи інші катани. Мечі мені більше до душі, а краще, щоб вони були дворучні. Може куплю чого, якщо знайду.
Трохи побродивши в місті і попрохавши перехожим, я таки дістався магазинчика. Зайшовши всередину, я оглянувся.
Ммм, непогано, багато катан, різні мечі, але дворучних немає, шкода ... О! Це ж... Коли я нарешті звернув увагу на продавця, я також помітив досить підтягнені тіло, ох, воно було шикарним, км ... Я трохи відвівся...
Хмм, цей одяг... Жовта сорочка, рожеві квіти і ця стрижка... Тасиги? Я пройшов трохи в бік, і криєм очі дивився на неї. Так, це точно вона, рожеві окуляри і приємне личко, в реальності вона набагато красивіше ніж у мангі та анімі, хочу подивитися ближче... Схоже вона про щось сперечається зі старим.
- Ні, ні, ви серйозно вірите в прокляття? - Вона запитала дівчину, що сталося.
- Звичайно, у цьому світі все буває дівчинка. До того ж, як то ... - Старий помітив мене і полегшено видихнув. - Чим можу допомогти? Хочете купити клинок?
Та вже, схоже вона його дістала, он як повеселив. Я спитав:
- А у вас немає дворучних мечів?
- Ее, є пара, зараз принесу. - І кудись втік.
Я повернувся до дівчини і запитав:
- Привіт, ти з Дозору?
Вона подивилася на мене і відповіла:
- Так, як ти дізнався?
Чорт, вона дуже красива і ці окуляри, вони їй дуже йдуть. Хоча, їй б підійшли волосся підлине. Звичайно, вона зовсім відрізняється від Тасіґі, що була в анімі, яка чимось схожа на ту себе, яку була після Timekiпа, але набагато, красивіше і реалістичніше. Графіка цього світу набагато досконаліша, ніж була в манзі та анімі. Так, це не передати словами, якщо простіше, то люди тут виглядають, тому що виглядали після таймс, але набагато краще, значно реалістичніше.
- Гей, ау, ти заснув? - Вона підійшла до мене і помахала рукою.
Я посміхнувся і сказав:
- Вибач, трохи замислився, ти така гарна, що я забув як говорити.
Вона трохи заморгувала, а потім почервоніла:
- Эм, с-пасибо.
Я подав їй руку:
- Я Мор, Джеймс Д. Мор, а ти?
Вона зробила крок вперед і ...
*Бах* Запнулася... Я швидко зловив її і поставив на ноги, посміхнувся і сказав:
- Будь осторожна.
Вона почервоніла і сказала:
- Дякую, Море. Я-я, мене звуть Тасіґі. - І простягла мені руку.
- Приємно познайомитися.
Але не встиг ми розчавити руки, як вбіг якийсь хлопець і закричав:
- Ташіґі-сан, там, Там, Смокер-сане, шукає вас!
- Ой, точно! Пробачте Мор-сан, мені пора! - І втекла.
Ех, вона така мила, а адже я пірат може ну його і стати файним? А, так. Ти подумаєш наздоганяюче, хто знає, що вийде? Це варто, але не зараз, через пару років може бути в Новому Світі, а поки...
- Гей, хлопче, ти мене чуєш. - Почулось через спини.
- Вибачте, замислився. - Я посміхнувся.
- Хех, молодь. На ось, дивись, у мене всього три дворучних. - І розгорнув тканину на столі. Там було три дворучних меча, розміром приблизно однаково. На вигляд, звичайні мечі, ну, думаю варто купити, чим раніше почну тренуватися, тим краще.
- Я беру все, скільки з мене?
- Ха-ха, раз береш все, тоді тобі зроблю знижку. - Старик замислився і почухав підборіддя, а потім продовжив: - Хмм, ну, з тебе п'ятдесят тисяч, влаштовує?
Я кивнув і передав йому гроші:
- Спасибі старий.
- Тобі спасибі, заходь ще раз, може чого з'явитися через пару місяців.
- Якщо буду в місті, то загляну. - Я помахав йому і пішов.
Таак, і чим тепер зайнятися, більше цікавих місць я не знаю. Гаразд, пора б уже відпливати.
Підійшовши до пристані, я вже збирався сісти на корабель, як раптом почув десь вдалеці шум.
Ну, чому б не перевірити, все одно нудно.
Я швидко дістався до джерела шуму. І переді мною відкрилася цікава картина. Двоє б'ються, один з борців великий мужик з голим торсом і чорним хрестом на всі спину та груди, у нього навіть на обличчі був такий же чорний хрест. Друга ж, точніше друга бала мені вже знайома, Тасігі непогано захищалася, але, схоже, бугай давив її грубою силою. Та вже, жінки дійсно слабші за чоловіків фізично, хоча це так у світі Ван Піс? Візьмімо для прикладу « Більшу маму», у неї величезна сила, хоча вона велетень, так що все не так просто...
Ох, схоже Ташіґі потрібна допомога, багатьох дозорних вже прикінчили друзі цього хлопця з хрестами, думаю варто втрутитися. І де носить Смокера? Ну, я не проти, заодно вибираю меч і свої сили ...
*Свш* Я перемістився миттєво до здоров'я і вдарив ногою. *Бах* Бах *** ХОРОТ, схоже перестарався, його тушка пробила кілька будинків. Але судячи з ауре, він ще живий...
- Кха... Кха, ти хто, чорт візьми, такий? - Кашлячи кров'ю, запитав здоровяк, вибираючися з руїн будівлі.
- Та так, повз проходив, вирішив розмитися. - З посмішкою проговорив я.
Здоровяк роз'ярився і закричав:
- Та як ти мати твою посмів, ти знаєш хто я? Так я, чорний хрест! Щас я тебе порву паршивець! - І кинувся на мене.
Так повільно... Він намагався зачепити мене своїм тесаком, але все безрезультатно, він занадто слабкий. Я схибив і відхилявся, мені навіть не потрібно використовувати волю, занадто просто. Здається, з часом він зрозумів, що йому зі мною не тягатися і вирішив відступити, кинув у мене свій сокира і побіг.
- Хмм, хочеш втекти? Не вийде... - Я миттєво перемістився, і виявився перед ним, та одним рухом...
*Свшн*Пшуч* Голова з плечей і кров фонтаном, я пішов подалі, щоб мене не забризкало. Ну, думаю це непоганий результат, я можу тримати дворучний меч в одній руці завдяки своїй силі, хоча навички мічника мені не вистачає. Якщо десь навчиться.
[ *Біп*
Вбито пірата "Чорний хрест" Аксель, 12 000 тисяч білирів. Нагорода 1 очко розвитку, 20 балів росту ]
Ого, непогано, хоча очок росту маловато, напевно це тому, що він занадто дешевий, як би це дивно не звучало.
- Мор-сан, ви в порядку? - Почувся милий голосок, а потім підбігла до мене його власник.
Я посміхнувся і кивнув:
- Я то в порядку, а ти як, допомога потрібна?
Вона почервоніла і сказала:
- Ні, ні, все добре, це просто пара подряпин. - Ну, на ній не було особливих порізів, хіба що трохи руки, але це від того, що вона тримала катану, а здоровяк давив грубою силою.
- Тоді добре, радий що з тобою все гаразд, ну, раз ми тут закінчили, я піду, мені вже час відчалювати.
- А, почекайте Мор-Сан, ви ж вбили цього пірата, ти маєш отримати нагороду за його голову.
Ха-ха і тут мої очі заблискували яскравіше, ніж зазвичай.
Я здивовано запитав:
- Да? І яка буде нагорода? Невже поцілунок?
Ташігі почервоніла і почала шепотіти:
- Я-я н-н...
Раптом через спини почувся грубий бас:
- Кха... Кха... Я вам тут не заважаю? - Я повернувся і побачив... Так, Смокер, він досить високий. Волосся кольору диму і гора м’язів. Пхее, ну і димить...
- Хлопче, це ти його так? - Він показав убік трупа.
Я кивнув.
- Хе, непогано, підемо, нагорода отримаєш. - А потім додав голос. - Гей! Тасиги, хто тебе просив лізти сюди? Я ж сказав, чекати.
Вона винна опустила голову і сказала:
- Вибачте Смокер –сан.
- Аргх, гаразд, йдемо. - Через деякий час Смокер запитав. - Як тебе звати хлопець?
- Мор. - Коротко відповів я.
- Хм, зрозуміло.
Трохи пізніше, ми прийшли на базу дозору, і я отримав обіцяну нагороду цілих дванадцять лямів. Непогано. Шкода з Ташіґі не зміг побалакати, ну, думаю, в Новому Світі встигемо, хе-хе.
Гаразд, а тепер, пора змотати удочки.