Глава 810. Уразливе місце Данзо?
Почувши слова Аби, третій на мить опритомнів і потім на його очах навернулися сльози.
Це було давно забуте визнання!
Третій завжди був людиною, якій не вистачало визнання.
Він прагнув отримати його!
Хоч би якою була причина, він відчайдушно прагнув отримати її.
Але весь цей час він його не отримував. Особливо після того, як він став на посаду Хокаґе, похвала від людей була набагато меншою, ніж йому хотілося б.
Через це в його душі завжди жила тяжкописувана тривога.
Особливо під час спілкування з Данзо.
Насправді, найбільше він прагнув визнання саме від Данзо, тому що, на його думку, оскільки вони з Данзо конкурували все життя, отримати це схвалення було рівнозначним визнанню всього світу.
Однак.
Хоча Данзо завжди мовчазно допомагав йому з тіні.
Але Данзо ніколи не схвалював його вчинків.
Данзо взагалі не було до нього справи; по-справжньому його хвилювала лише посада Хокаґе, і він допомагав Третьому, допомагаючи самому собі.
Третій це добре розумів.
Але нічого не міг з цим вдіяти.
Тепер він знав, що хоче і далі йти дорогою разом з Данзо в Девні Скритого Листа.
Стояти на вершині влади в Деревні Скритого Листа.
Так само, як у давні часи домовилися між собою перший Хокаґе, Хашірама Сенджу і Мадарара з клана Учиха.
Чоловіком, від якого третя завжди найбільше хотів бути визнаний, був Данзо. Вони боролися між собою майже все життя, починаючи з студентських часів: обидва постійно конкурували, кожен намагався перевершити одне одного, але жоден з них так і не зміг перемогти.
І хоча третій все ж вирвався на крок вперед, просунувши Данзо, розрив між ними був невеликий.
За таких обставин.
Третій завжди хотів знайти вихід.
Але йому це ніяк не вдавалося...
По суті, було бажання перемогти у конкуренції з Данзо і заслужити його визнання — чи то наполегливо вивчати ніндзюцу в студентські роки, або постійно докладати зусиль для зміцнення свого становища в селі Скритого Ліста. Але на даний момент, хоч він і здобув невелику перемогу, визнання від Данзо він так і не чекав.
Тільки тоді, коли Данзо замахнувся на нього, він зрозумів, що Данзо ніколи не довіряв йому і навіть більше не визнавав його; насправді Дансо хотів сам отримати посаду Хокаґе, а визнав тільки себе.
І саме тоді внутрішній світ третього в одну мить розвалився.
Що й призвело до цього.
Тепер, почувши слова Аби: « Я вірю в тебе» — лише кілька простих слів. Третій відчув уже давно забутий трепет у грудях.
Це було те саме визнання, до якого він завжди прагнув.
Хоч тепер це визнання не було від Данзо, воно походить від їхнього спільного вчителя — Другого Хокаґе (Тоби Сенджоу).
І це визнання було для третього не менш важливим.
Його серце переповнилося глибокою насолодою.
Сльози не могли стримати його щоки.
Він був на межі сильного емоційного шоку.
Аоба ошелешенно дивився на вираз обличчя третього, зовсім поспішав; бо він ще нічого не сказав і тільки подумки підбирав слова.
Але він виявив, що ця людина діє зовсім не так, як вона вважала. Кожен його крок викликав у Аби велике здивування і непорозуміння, разюче відрізняючись від того третього, якого він знав раніше.
"Що взагалі відбувається?"
В голові Аби виник один знак питання за іншим.
У цей момент.
Аоба збирався наговорити ще більше, щоб запудрити Третьому мізки, але зауважив, що той, здається, не особливо реагує на його хитрощі, а замість цього сам додумує безліч речей, про які Егуда навіть не мав чіткого уявлення.
— ??
Якийсь час Аоба просто нерозумно п'явся на Третьому. Він раптом зрозумів, що вся його попередня базікання у цей момент, схоже, перестала працювати, і з цим він змиритися не міг; він не повинен був дозволити ситуації з Третім вийти із-під контролю.
Він мусив відновити ініціативу.
Це було критично.
Зрештою, Аоба не був справжнім Тобірамою Сенджу і він аж ніяк не хотів щирого бажання знову стати Хокаґе. Все це було лише для того, щоб розпалити в третій бойовий дух і промалювати ґрунт для Мінато Намікадзе. Тому не можна було перегинати палицю: якщо у третього станеться думка, з якими вони не зможуть впоратися, все вийде із-під контролю.
- Мавпа, у тебе є якісь думки?
Аоба відразу поставив питання, тому що вже помітив, що у Третього, схоже, ззріла якась ідея. Можливо, ця ідея була пов'язана з посадою Хокаґе, і це дуже його заінтригувало.
— Нет.
Він відповів щиро, з цікавістю подивившись на Аобу. У його розумінні, хіба зараз вчитель Тобірама не повинен був дати йому пару порад? Чому ж він питає?
- Вчитель Тобірама, а у вас є якісь думки?
Третій знову переглянув погляд на Аобу; в глибині душі він більше схилявся до того, щоб Егуд запропонував варіанти, з яких йому вдалося б отримати відповідь.
На даний момент Третій розумів лише загальний напрям: потрібно було запустити чутки і змінити вектор суспільної думки, щоб люди перестали обговорювати справи, що стосуються особисто його. Але як саме це провернути, він поки що не знав.
- Ти що, пропустив мої слова мимо вуха?
У цю мить тон Аоби раптово став суворим. Він зрозумів, що Третій тільки-но дуже захопився своїми припущеннями і це означає,що він будував все на власних умозаключях. Аоба поняття не мав, про що той думає; навіть якби він доторкнувся до нього і прочитав його пам'ять, то побачив би лише їх недавній діалог, але так і не дізнався б, які думки роїлися в голові третього.
Запобігаючи людям, Аоба найбільше ненавидів, коли співрозмовник починав грати внутрішні драми, вирушав у самокопання або відволікав увагу на сторонні думки. Будь-які думки, які не звучать вголос, могли серйозно вплинути на його підсумкові судження.
І тепер третій починає виявляти ознаки такого надмірного самокопання.
Тому він мав негайно припинити це.
Для нього це було дуже серйозною проблемою.
Такого абсолютно не можна було допускати.
Він мусив повернути його думки у своє русло.
Говорити міг він сам.
Міг дозволити говорити Третьому.
Але хоч би хто з них говорив, хтось обов'язково повинен був це робити - висловлювати свої ідеї вголос. Тільки таким чином їхні думки могли спроторкнутись і викликати діалог.
Якщо ж ніхто не говоритиме, і все буде обмежено лише внутрішніми здогадами, ситуація стане надзвичайно дивною.
Прямо як зараз...
Третій накрутив собі в голові цілу купу всього, але що саме? Аоба не мав жодного уявлення. Коли ж людина лише роздумує про себе і не чує своїх думок, то вона не тільки розлітається з великою швидкістю, але й уникає думки інших; думка може минути за секунду або більше ніколи не бути вимовленою вголос.
Така поведінка дуже негативно впливала на його методи маніпуляції.
Адже, на думку Аби, це свідчило про втрату зосередженості уваги.
Якщо співрозмовник не зосереджений на ньому, то коли він намагається скерувати його думки до багатьох питань виникнуть диссонанс. Якраз зараз: він підштовхував третього до роздумів про посаду Хокаґе, а той раптом відключився і почав думати щось своє, і досі Аоба не знав, що саме той думає.
Якщо так піде і далі, це стане для нього сильним ударом.
— Я... Я... Я...
Коли Аба почув голос, який раптово став суворим, то відразу змінився і вже не смів поводитися як колись. Він повністю зосередив свою увагу на вчителі Тобірамі. Його лоб вже покритий дрібною іспанкою, незважаючи на те, що він був третім Гокаґе Дерені Скритого Листа, перед учителем Тобірамой все ще відчував себе дитиною.
Така зміна відразу викликала на обличчі Аби довольну усмішку.
- Тоді скажи мені, яке вразливе місце Данзо прийшло тобі в голову?
Аоба відразу поставив третє питання, розуміючи: якщо двоє людей лише обміняються твердженнями у розмові, один з них може втратити контакт через довгі монологи. Але коли співрозмовник ставить запитання і відповідає, йому важко думати над відповіддю.
Аоба добре знав, як використовувати потужні риторичні методи у розмові, щоб скеровувати інших. Раніше він не мав такого вміння, а навчився лише тоді, коли потрапив у світ шінобі. І головною причиною цього стало те, що він прочитав величезну кількість чужих спогадів; отриманий з них досвід перетворив його на справжнього майстра в цій справі.
— Це...
Почувши слова Егуда, третій знову опритомнів.
Він пам’ятав, що вчитель Тобірам щойно поставив йому це запитання.
Але як на нього відповісти?
Третій зараз взагалі не міг придумати вразливих місць Данзо. Тим більше, усі вчинки Данзо тільки що були віддані оплаттю і тепер йому не спадало на думку нічого іншого.
На мить.
Третього раптом охопила паніка.
Він дуже боявся, що через його люб'язність вчитель Тобірама буде їм незадоволений.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno