Розділ 784. Як гонитва за кумиром
До того як Егуд промовив ці слова.
Конан не так багато думала про це.
Конан просто знала, що повинна залишитися в Деревні Скритого Листа.
У той час найбільшою причиною було те, що в Деревні Скритого Ліста був Ооцукі Тонері.
Або, точніше, в Деревні Скритого Листа можна було знайти Ооцукі Тонері.
Це було найраніше відчуття в серці Конан, тоді вона хотіла лише одного — знайти Ооцукі Тонері.
Конан випробувала Ооцукі Тонері майже сліпе поклоніння.
Вона й сама не розуміла, що таке почуття.
Однак.
Тільки після того, як вона прибула в Дерню Скритого Листа.
І пережила так багато подій.
Коли Конан поставила собі це питання, в її серці поступово з'явилося інше відчуття, хоча вона знала, що все ще залишається у селі Скритого Листа заради Ооцуки Тонері.
Це була головна причина.
І причина, яку було важко приховати.
Конан зовсім не збиралася обманювати саму себе.
Саме через ці особливі почуття до Ооцуки Тонері вона залишила Яхіко і Нагато.
Або, точніше сказати, це не було зрадою.
Просто їх шляхи розійшлися.
При цьому.
Яхіко і Наґато мали особливі почуття до неї, тому вона сама це добре розуміла.
У той час серце Конан належало Яхіко.
Можливо, саме тому вона завжди тримала Наґато на певній дистанції - не надто близькою, але і не занадто далеко.
Конан добре розуміла, що ця дистанція не дозволить Наґато живити пусті ілюзії і таким чином убере його від болю.
У той же час.
Завдяки цьому Наґато зберігав відносне почуття власної гідності.
І завдяки цьому я теж.
Він не отримував занадто багато підстав для надії.
Конан також добре усвідомлювала це.
І Наґато це давно знав.
Вони обидва підтримували атмосферу відносної мовчазної згоди.
В цій атмосфері.
Нагато не збирався визнаватися Конан у своїх почуттях.
Тому що глибоко в душі Наґато розумів, що між ними нічого не може бути. Тож він робив таке рішення лише завдяки цьому.
Но.
Серце Наґато могло змиритись із цими відносно неоднозначними почуттями, які виникають тоді, коли Конан і Яхіко були разом.
Але воно не могло прийняти нікого іншого, крім Яхіко.
Особливо Оцукі Тонері.
Цей чоловік дуже роздратувався.
Зрештою, в розумінні Наґато Ооцуки Тонері не був чимось особливо добрим.
А можливо, навіть займав відносно низького становища в Клані Ооцукі.
Багато слів Ооцукі Тонері могли виявитися брехнею, і дуже ймовірно, що він взагалі не говорив правди.
Але в такій ситуації.
У нього не було можливості це перевірити.
Він знав, що він може зробити це якомога швидше пробудити силу Рінегана і спробувати вийти на контакт виключно з Кланом Ооцукі.
Тільки так він зможе пізнати свою справжню особистість і статус.
Треба визнати.
Насправді, стан Наґато вже став одержимим.
Немов він твердо вірив, що знаходиться в центрі всесвіту.
Йому хотілося, щоб весь світ обертався тільки навколо нього.
Тепер Наґато вважав себе не просто вибраним, а обраним Кланом Ооцукі; він вірив, що може зайняти дуже важливе становище в Клані Хуцесуки, можливо навіть належати до його королівської родини.
Ці думки постійно заповнили розум Наґато, змушуючи його думати про це все більше і більше.
У результаті цього в його серці з’явилася велика гординя.
Ця пиха...
Непомітно ранила також тих, хто був поруч з ним.
Це була одна з причин, чому Наґато так багато чого не розумів у Конан; він вважав себе членом Клана Ооцунки і його статус королівської крові повинен бути вищим від того, що мав Хузукі Тонері.
Крім того, вони мали багато років спільних випробувань і труднощів.
А що цей Ооцукі Тонері...
Він бачився з Конан лише другий раз.
Під час першої зустрічі Конан навіть змусив його відчути небезпеку, і це викликало в Наґато сильне незадоволення.
З погляду Наґато Конан не повинна була відчувати до Ооцуки Тонері ніякої симпатії, а швидше навпаки, мала бути незадоволена ним; але розвиток подій перевершив його сподівання.
Ось чому.
У душі Наґато виник сильний дисбаланс.
Він вважав, що Ооцукі Тонері її зовсім не вартий.
Але коли він побачив, що Конан готова поїхати до Деревні Скритого Ліста заради Ооцуки Тонері, навіть ціною розриву з ним, його, як він думав, палить кров Клана Хузунки не дозволили йому і далі залишатися Послуханим псом, ніж це було раніше.
Тому.
Наґато вибрав вихід.
Він покинув Акацуки.
Залишив Конан.
Покинувши ці місця, вони приносили йому лише біль.
І вирішив піти своїм власним, новим життям шляхом.
У той момент, коли Наґато розвернувся і пішов у глибині душі він все ще чекав, що Конан піде за ним; він уже вирішив собі: якщо Конен побіжить за нею, то пробачить її.
Але він виявив, що все пішло не так, як він собі уявляв.
Не тільки Конан не пішла за ним.
Навіть Яхіко не пішов.
Ці двоє чоловіків, яких він вважав своїми друзями, хоча сам належав до Клану Ооцукі.
Можна сказати, що вони обоє зробили йому те, чого він зраджував.
Тоді Нагато крок за кроком йшов вперед.
Він встановив для себе певну межу.
Він вирішив, що якщо досягне цієї риси, Конан і Яхіко все ще не задумуються.
Тоді він почне нове життя.
Поки він робив крок за кроком.
Коли він дійсно перемістив цю межу.
У його серці не було ні краплі розчарування, але він відчув неймовірну свободу, ніби скинув з себе два кайдани.
Принаймні, в цей момент.
Він відчував, що вже став членом Клана Ооцукі.
Що він має шляхетний родовід.
Його майбутнє безмежне.
І що, можливо, люди з Клана Ооцуки навіть знайдуть його.
Тому.
Яхіко і Конан були певною мірою тягарем, що тягнеться за ним.
Тепер він успішно скинув з себе цей вантаж.
І на душі стало тільки полегшення.
Ось так Нагато пішов.
Яхіко також відчув зміни настрою Конан, але його реакція відрізнялася від обурення Наґато; у нього з’явилася відчай і очікування майбутнього без світла.
Для Яхіко...
Наґато, який вже вважав себе частиною Клану Ооцукі (Отсуцуки Тонері), продемонстрував вражаючу силу.
Він не міг конкурувати з жодним із них.
Звичайно.
Конан був головним фактором у цьому.
Якби Конан все ще хотіла бути з ним, він би ні за що не відступив навіть під страхом смерті; але він бачив, що її серце вже віддане Ооцукі Тонері.
Це відчуття було чітким.
Тому він розумів.
Що тепер у нього більше немає жодного шансу.
Продовжувати наполягати було безглуздо.
Це лише призвело б до ще більшого приниження в майбутньому.
Краще було відступити прямо зараз.
Щоб зберегти хоча б краплю гідності.
Тому.
Яхіко пішов, навіть не озирнувся.
Він знав, що Конан хоче залишитися в Деревні Скритого Ліста, тому він розвернувся і попрямував до Країна Дощу; так вони опинилися у різних місцях, і з плином часу поступово забули б один одного.
Насправді.
Якби він бачив хоч якусь надію на те, щоб бути з Конан, він би теж вирішив залишитися в Дерені Скритого Листа.
Яхіко не відчував якогось неймовірно сильного почуття приналежності до країни Дощу; хоча це і була його батьківщина, то це зовсім не означало, що він збирався там зістарітися й померти. Якби Конан захотіла знайти краще життя, він би також спробував вхопитись за таку чудову можливість.
Просто...
Для нього.
Ці зміни відбулися так раптово.
Він і сам не міг сказати чому.
Але він розумів.
Серце Конан вже не належало йому.
Раз так, краще було просто відпустити.
Саме тому Яхіко повернувся в країну Дощу, де він не пішов з Наґато і не залишився жити з Конан, а знову повернувся до старого забутого стану самотності.
Конан знала, що Наґато і Яхіко вже покинули її і вони більше не повернуться.
Вона усвідомлювала, що двоє хлопців відчували до неї почуття.
Зрештою, вона була вже не маленькою дитиною і могла розгадати їхні думки.
Але іноді речі відбуваються найбільш абсурдним чином...
Коли вона відчувала, що навіть їй здавалося нелогічним - як у той день, коли Ооцуцукі Тонері відпустив її, її розум був наповнений лише силоюетою цієї людини.
Вона не могла обманювати сама себе.
Це було відчуття в глибині її серця.
Хоч би яким абсурдним воно здавалося, воно було дуже реальним.
Головною причиною прибуття Конан в Деревню Скритого Ліста був Ооцукі Тонері, але зараз вона не була впевнена, що він взагалі перебував у селі, оскільки, враховуючи його силу, він міг знаходитися де завгодно, тільки б відчувати її присутність.
Йому було достатньо лише знати, що вона знаходиться в Ічіраку Рамен у Деревні Скритого Листа.
Зрештою, з силою Ооцуки Тонері він міг в будь-який момент використовувати просторово-часні ніндзюцю, щоб прибути сюди і йому зовсім не обов'язково було постійно жити у Дерені Скритого Листа.
Конан вже відчула на собі просторово-часові ніндзюцу Оозуцукі Тонері.
Або, точніше кажучи...
Це взагалі не було просторово-часовим ніндзюцу.
Це була якась здатність Клана Ооцукі.
Після того як обставини змусили Конан чітко усвідомити свої внутрішні бажання, вона зробила два рішення.
Першим вибором було залишитися, тому що тут був Ооцукі Тонері.
Але такий вибір був занадто ілюзорним, все одно що приїхати до міста свого кумира, але не мати можливості жити разом з ним.
Другий вибір - це залишитися заради самої Дерені Скритого Ліста, її оточення, звичаїв та людей - і стати жителькою села.
Конан був компромісним, але саме він підходив їй найбільше.
Хоча обидва варіанти припускали її перебування в Деревні Скритого Ліста.
За цими самими рішеннями було розкрито багато різних мотивів.
Саме цей мотив повинен був стати первісною рушійною силою для того, щоб Конан залишилася тут.
Це було вкрай важливо.
Обміркувавши все це, Конан відразу ж зрозуміла, що її мотивація змінилася - вона дійсно хотіла залишитися в селі Скритого Листа.
Тільки так, виконавши свою місію в селі, вона зможе відчути максимальну радість і ентузіазм.
І в той же час не втратить сенсу життя через холод Ооцукі Тонері.
Подумавши про це.
Бажання Конан залишитися в Деревні Скритого Ліста раптово стало ще твердішим.
Їй дійсно подобалося це село.
Це було заради її власного життя.
А погоню за кумиром і поклонінням ідолові.
Вони були лише приємним доповненням.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno