Розділ 768. Метод "Тут немає срібла, закопаного в землю"
Здавалося, що Аби знову критикували ідею оселити Конан у гуртожитку Анбу. Конан і краплі гідності не залишили без уваги.
Навіть сама Конан не знала чому, але коли вона почула слова Аби, то раптом подумала, що цей чоловік має рацію. Анбу здавалося дуже важливою частиною його життя, тим, що він не дозволить опоганити нікому.
Виходячи з цього принципу.
Конан була глибоко вражена.
Вона раптом згадала Яхіко.
Тоді Яхіко викликав у неї майже таке ж відчуття, як і зараз Аоба, ось тільки вони представляли собою дві абсолютно різні сторони: один стояв в променях світла, а інший перебував у темряві.
Яхіко, що має світло, сподівався принести мир у світ шінобі.
Тоді Яхіко створив Акацукі. Сповнений ентузіазму, він постійно вів цілеспрямованих людей, які разом надіялися зробити світ кращим. Вони сподівалися, що їхня революція зіпсує владу в країні Дощя і скине Ганзо Саламандри, який не принесе миру й стабільності.
У той час це було справою, сповненою високих ідеалів.
Не тільки Конан, але й будь-хто, почувши ці слова Яхіко, був би зачарований його ідеалами.
У той час Яхіко мав особливу зброю.
Коли він стояв у натовпі і широко посміхався, здавалося, весь світ сяяв заради нього. Особливо в дощову погоду країни Дощу він був немов яскраве сонце, яке зігріває серця інших.
У той час особисто яхіко виявляв прихильність до людей.
І це була сила любові до своєї справи.
Яхіко всім серцем любив Акацукі, він кохав це село, полюбив цю країну і світ.
Саме завдяки цій любові він заголосив увесь світ. Він постійно спалював своє власне сяйво, щоб виробити ще більшу обпалювальну силу.
Конан бачила Яхіко під час створення Акацуки. Це сліпе відчуття, що людина стоїть на вершині, а її дух і енергія досягли абсолютної межі... Саме це важливе відчуття змусило Конан трохи сп’яніти.
Звичайно, все це залишилося в минулому.
Але тепер, в цей самий момент.
Конан дивилася на Егуда, який тільки що красномовно і праведно міркував, а потім згадала про колишнього Яхіко. Силуети цих двох наче злились докупи. І хоча зовні вони не були схожі, та сила, що виходила від нього під час розмови мить тому, була неймовірно схожою.
Це була сила любові до своєї справи!
Жодна людина не могла б її проігнорувати!
І навіть Конан не була винятком!
Хоча Аоба сказав, що Конан - нукенін, і її присутність опоганить Анбу, Конен ні крапельки не розлютилася через ці слова, а навпаки, знехтувала людиною суворих принципів.
Навіть сама Конан не розуміла, чому відбулася така зміна, але це сталося просто.
— Фух...
Мінато глибоко зітхнув. Він уже відчув, наскільки сильно любить Анбу. Тому він зовсім розгубився і не знав, що робити.
Треба сказати, що він щойно почав думати про підвищення Аобу, але все це ґрунтувалося на повній повазі до нього.
Хоча Мінато незабаром мав стати четвертим Хокаґе Деревні Скритого Листа, він не був диктатором. Крім того, він добре розумів: якщо Аоба сам не захоче допомагати йому, то, навіть коли поряд, вона навряд чи дасть якісь конструктивні ідеї.
І навпаки...
Якщо Аоба захоче допомогти йому.
Тоді, навіть якщо Аба залишиться в Анбі, Мінато завжди зможе звернутися до нього за будь - яких обставин і він обов’язково йому допоможе.
Це було дуже чітке відчуття, яке він зрозумів завдяки недавньому словам Аоби. Він не хотів через власні егоїстичні бажання змусити Аобу робити те, чого він не хоче. Це не вчинок друга, і тим більше не той підхід до людей, які повинні використовувати Хокаґе.
Мінато зрозумів значення слів Аби, але не дав прямої відповіді. Зараз обговорювати ці теми було занадто рано: він ще не став Хокаґе Деревні Скритого Ліста і йому потрібно було пережити цей дуже неспокійний період.
Якщо він зможе стати Хокаґе, тоді про наступні справи буде легко домовитися. Але якщо він ще не став Хокаґе або зрештою зазнає невдачі, то все, що зараз так гарно розписує, залишиться лише порожньо балаканією.
Це викликало у Мінато таке відчуття, ніби він повний сил, але він б'є кулаком по вати. Він зовсім не знав, як це змінити, і все його тіло переповнило почуття безсилля.
Він навіть не міг дати Абе ніяких обіцянок.
Всі ці думки постійно кружляли в його голові, викликаючи крайню безпорадність, ніби весь світ був охоплений цією тривогою. Він навіть хотів, щоб час наближався швидше або щоб його мрії про ту посаду швидко закінчились. Кінець кінцем, ця темрява перед світанком була занадто холодною і болісною.
- Якщо в Аньбу...
Знову почувся голос Аби. Тільки що він зробив невелику паузу, щоб дати оппоненту час на роздуми. Адже те, що він хотів висловити, було не тільки в цих словах, але й у його любові до Абу.
Лише після того, як Мінато зрозумів його любов до Абу, він міг наважитися залишитися у своїх рядах. Це було неймовірно важливо, тому він повинен був дати Мінато час, щоб той зміг повністю проникнути в ці почуття.
І коли ці почуття нарешті виявилися.
Аоба тільки тоді продовжив перервану розмову.
Звичайно.
Насправді ця тема була для Аби лише основним способом показати свою любов до Анбу.
Тому що розмова на даному етапі вже цілком могла закінчитися.
Якби Мінато не запитав з власної ініціативи, що робити з Конан, Аоба б взагалі не звернув на це уваги. По суті, де б не оселили Конан - це не мало ніякого значення. Навіть якщо б її заховали, як пропонував Мінато, нічого страшного б не сталося.
Тому що.
На даний момент.
Третього зовсім не було сил і бажання стежити за Мінато.
Тому що слова Орочимара і Данзо були підписані не Третім, а особисто Аобою. І найголовніше, що вони говорили було абсолютною правдою. Третього ні в чому не звинуватили фальшиво.
Третій не виправдовувався перед усіма через те, що йому просто нічого сказати. Люди думали, що догляд Орочимару і Данзо позбавив третього шансу влаштувати собі зайву ставку, але насправді він був неймовірно радий, бо цього не потрібно.
Інакше з нього зірвали б навіть останній фіговий листочок.
Третього зовсім не було настрою піклуватися про те, чи успадкує Мінато посадку Хокаґе, оскільки він сам вже повністю втратив будь-яких амбіцій щодо титулу Гокаге. Це було дуже дивне відчуття.
Це було схоже на гру, в яку він вклав багато часу та сил. Але раптом люди, що грали з ним, почали йти масово. Сама гра зазнала постійних змін, і її було викинуто на решту нової версії. Через все це він відчув себе в повній ізоляції, і бажання продовжувати грати негайно відійшлося.
Саме це тепер і відчув третій.
Відсутність Орочимару ще можна було пережити.
Але після того як Данзо пішов, третій більше не міг знайти змісту в своєму житті на посту Хокаґе.
У багатьох випадках факт, що Третій зміг досягти теперішніх висот, був нерозривно пов’язаний з Данзо.
Данзо був не тільки найміцнішою опорою, але й головною фігурою в його серці.
Тепер Данзо відкрито розкрив усі попередні справи і заявив, що більше не повернеться в Державу Скритого Листа. Через це посада Хокаґе вміґ з'явилася Третьому абсолютно прісної. Він не хотів більше залишатися на цьому посту, тому нічого не пояснив і просто вирішив покинути посаду Хокаґе.
І саме з цієї причини...
Люди не могли повністю зрозуміти спонуки третього.
Це навіть змусило їх задуматись, чи не ховається за відходом третьої таємниці?
І саме тому.
Аоба добре розумів.
Ще з самого початку третій не використовував би ситуацію Конан для нападок на Мінато.
Ці питання спочатку були надто обережними.
Але саме завдяки цій обережності.
У нього з'явилася можливість виразити свою любов до Абу, і таким чином виблизившись навіть імовірно залишити її ряди.
Що ж стосується того, де буде жити Конан...
Зараз в Конохі всім було абсолютно плювати на такі речі.
Аоба просто навмисно нагнівляв атмосферу напруженості для Мінато і Конан.
Звичайно, ця атмосфера мала бути постійною.
Якщо він хоч на мить зупиниться, як все обернеться зовсім інакше.
- Якщо оселити Конан в Анбу, це буде рівнозначне тому, що у випадку її виявлення ціле село дізнається: це ти його ховав.
— І тоді все законно задумується: а навіщо тобі довелося ховати Конан?
- Навіть якщо ти назвеш причину...
— Причину, пов'язану з паном Джирей!
- У ній все одно знайдуться нестиковки.
— А для чого ховати?
- Якщо у нас вже є підстави залишити Конан тут, до чого тоді ризикувати і приховати її?
— Хіба це не те саме, що кинути камінь на власну ногу?
- І коли цей час прийде...
— Ми вже ніяк не зможемо виправдатися!
Аоба не просто локшину на вуха, а за допомогою своїх знань він намагався виправити ситуацію. І нехай це залишалося лише зіткненням у теорії, такий метод справді був на приказці: « Немає срібла, який закопаний в землю ».
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno