Розділ 761. Нам не потрібно звертати увагу на пана Джарія
Весь цей час.
Мінато Намікадзе завжди здавалося, що Аоба знає неймовірно багато.
І справа не тільки в форматі третьої Світової Війни Шинобі, який вони обговорювали, або у тому, як уникнути цих проблем між Деревнею Скритого Каменя і Сухим Хмарою.
Справа також в тому, що на самому початку третьої світової війни Шінобі Аоба відправив його на гору Мюбоку для тренування.
Про таке він сам не додумався б ні за яких обставин.
Кінець кінцем.
Мінато Намікадзе був дуже емоційним і гарячим чоловіком, і згідно з його звичною думкою, коли вибухнула третя світова війна Шинобі, єдине що він хотів - це негайно кинутися на поле бою.
У той час.
Сили Мінато Намікадзе були дуже пристойними, він досяг рівня джоунина і вже захопив Технікою літаючого Бога Гріму - неймовірно потужним просторово-часним ніндзюцу.
На основі цих здібностей Мінато Намікадзе був глибоко переконаний у собі, що на полі бою він міг би розбивати ворогів і приносити користь Деревні Скритого Листа.
Будь то впевненість, що походить від його сили, почуття відповідальності або глибока любов до Дервени Схованого Листа...
Все це, злившись докупи, неминуче привело б до того, що Мінато Намікадзе ступив на полі битви третьої світової війни Шінобі, ставши в авангарді і віддаючи всі сили заради свого села.
Насправді, в цьому не було б нічого ганебного.
Мінато Намікадзе розумів, що якби йому дали можливість вибрати знову, він би зробив те ж саме.
І зовсім не шкодував би про це.
Будеш шінобі Деревні Скритого Листа.
Він був готовий піти на війну заради Деревні Скритого Ліста, навіть якщо це означало загинути там.
Але ось у чому заковика.
Саме через тодішню пораду Аби він вирушив на гору М'юбоку для тренування, щоб відточити свої навички.
Без поради Аби він би навіть не додумався такого, і вже тим більше не зробив б так, оскільки в його душі були сильні сумніви: чи підвищення сили принесе якусь користь саме тоді.
І що найважливіше, на той момент він вже був дуже сильний і не вірив, що за такий короткий час зможе досягти якісного стрибка.
Однак.
Факти довели протилежне.
Аоба был прав.
Переживши все це, рівень довіри Мінато Намікадзе до Аоби зріс до небачених висот.
За ті місяці на горі Мюбоку не тільки його власна сила збільшилася, дозволивши опанувати мистецтво відшельника, але й силу Кушіни Удзумакі досягла справді страхітливого рівня.
Насправді те, що Кушина Удзумакі змогла вступити в Анбу, теж було пов'язано з Аобою.
Якби не Аоба...
Мінато Намікадзе, мабуть, залишив би Кушину Удзумаки в Деревні Скритого Листа.
Озираючись назад, Кушине Удзумакі і не погрожував б смертельною небезпекою. І це природно, що вона не поїхала б на поле бою, але водночас втратила би можливості отримати свою власну судьбоносну удачу.
З огляду на все це Мінато Намікадзе був безмежно вдячний Аобі. Він знав, що Аоба відіграв ключову роль у тому, як все склалося саме так.
Ця роль була справді незамінною.
Ніхто інший не міг би надати йому такої великої допомоги, як Аоба.
У ті дні на горі Мюбоку він щодня роздумував про хід світової війни, але невдовзі зрозумів, що ці затяжні маневри не знаходили прямого відображення в лютих битвах світу шивобі; все це лише вигравало йому багато часу, дозволяючи не поспішаючи накопичувати свою силу.
І тільки коли він повністю навчився сендзюцу і зміг використати режим Мудреця, Деревня Скритого Ліста опинилася на грані катастрофи, тоді він раптово з'явився світові у вигляді рятівника.
Мінато Намікадзе чудово усвідомлював, що його поява в подібному величі і величезні заслуги та величезна любов до нього мешканці Деревні Скритого Листа - все це у своїй основі протіснило з того, як Аоба колись наказав йому спокійно тренуватися на горі М'юбоку.
Саме тому.
Мінато Намікадзе нагадував цю гру лісника, який, забувши про все на світі, спокійно фарміт у лісі: що б не відбувалося в зовнішньому житті, він не звертає уваги лише на свою справу, але в той день, коли він виходить з тіні зі повним комплектом спорядження, може витягнути всю команду.
Тепер, коли Мінато Намікадзе згадував ці події минулого, він розумів, що без Аби траєкторія його життя вже тоді змінилося б назавжди.
Він не думав, що загинув би.
Але й ситуація в Деревні Скритого Ліста навряд чи була б кращою.
Принаймні він вже бачив, що рішення третього перед лицем війни просто шокували мене.
Особливо це викликало в нього сильний гнів, коли він послав шінобі Абу на поле бою.
Якби Аобе не пощастило вижити, вони б вже ніколи не зустрілися.
При одній думці про те, що тоді він міг втратити такого доброго друга, можливо, найважливішої людини у своєму житті, Мінато Намікадзе переповнило обурення через рішення третього.
Саме це пережив Мінато Намікадзе, що постійно змінювався. Він зрозумів, що Аоби мали свої унікальні погляди на те, які можуть навіть не завжди бути повністю зрозумілими. Але якщо зробити все точно так як радив Егуд, то результати будуть вражаючі.
Особливо це стосувалося справи Конан: коли він отримав відповідь від Аби, то раптом зрозумів, що завдання, яке здавалося йому майже нерозв’язаним, розсипалося в порох у одну мить.
Скарб!
Це слово раптово спалахнуло в думках Мінато Намікадзе, він подумав, що Аоба і є найціннішим скарбом.
Поки Аоба поруч, будь-які неможливі речі стають можливими.
Хіба це не скарб?
Після всіх цих роздумів Мінато Намікадзе ще більше переконався в тому, що Аоба має унікальний склад розуму. Іноді вони думали лише про щось інше, іноді зовсім різні площини. Але він завжди відчував велику підтримку, допомагаючи йому поглянути на речі під іншим кутом і навіть приймав рішення там, де сам не міг знайти відповіді.
Як, наприклад, те, що Аоба тільки-но запропонував.
Списати особистість Конан на вчителя Джіраю.
Вчитель Джірая дуже скоро повинен був прибути в Дерню Скритого Листа.
Отже, до прибуття Конан можна було приписати його імені, а коли вчитель Джірая з'явиться, відповідальність за нього знову перейде.
Таким чином, що б Конан не наробила за цей час, і навіть те, щоб вона залишалася в Деревні Скритого Ліста як нукеніна, можна було тимчасово звалити на вчителя Джіраю.
— Аоба.
Погляд Мінато Намікадзе, навернений до Аоби, постійно змінювався. Він і так знав, що Аоба неймовірно хороший у плануванні, але після сьогоднішньої розмови тільки остаточно переконався в його талантах, зрозумівши, як він може впоратися з будь-якою посадою.
- А що як вчитель Джірая не прийде?
В очах Мінато Намікадзе мигнув легкий блиск. На його думку, невдовзі прибув учитель Джарійя у Дервню Скритого Ліста. Чи сказала вона правду? І чи це взагалі вирішить проблему? Він не був у цьому впевнений.
Він знав, що вчитель Джірая був вільнолюбним і вільним чоловіком, якого не міг контролювати навіть третій Хокаґе Сарутобі Хірузен. Можна сказати, що ніхто у світі не знав про рух вчителя Джіраї, окрім тих випадків, коли сам вчитель Джарія хотів дізнатися.
Іншими словами...
У глибині душі Мінато Намікадзе все-таки відчував крихітну краплю сумнівів у словах Конан; він не міг бути на всі сто відсотків впевнений в їх правдивості.
Завжди існувала ймовірність, що вчитель Джарія не з’явиться в Державі Скритого Ліста.
Коли він вперше почув про це.
Він не звернув на це особливої уваги.
Зрештою, якби вчитель Джірая не прийшов, це було б добре.
Мінато Намікадзе не поклав на це великих надій. Він знав, що коли вчитель Джарія прийде - це буде чудово, а якщо ні — нічого страшного не станеться.
Спочатку його це зовсім не турбувало.
Але як тільки ця справа виявилася пов'язана з Конан, він знову дістав цю проблему на світ.
Треба розуміти...
Якщо Конан залишиться тут під приводом зв'язку з вчителем Джіраєю, а вчитель Джарейя так і не прийде, то все їх попередню угоду перетвориться на жалюгідний жарт.
І тоді все наступне розвитку подій може стати тільки ще більш важким.
Як тільки Мінато поставив це запитання, Конан теж повернулася до Аоби. У її очах було таке ж нестерпне бажання дізнатися: якщо вчитель Джарійя так і не прийде, як все обернеться далі?
В одну мить погляди обох людей сфокусувалися на Аобі, сповненому непереборним передчуттям. Вони покладалися на Егуда, щоб отримати від нього ідеальну відповідь — цілковиту безпеку.
- Все просто...
Аоба зовсім не очікував, що Мінато Намікадзе поставить подібне запитання, але коли він зрозумів, як сильно вони тривожаться.
На його погляд, така дрібниця була настільки незначна, що про неї навіть не варто було згадувати.
Але оскільки вони обидва надавали цьому великого значення, він вважав необхідним прояснити ситуацію.
« Насправді, — повільно вимовив Егуда, і його голос чітко рознісся по кімнаті, досягнувши вух кожного.
— Нам не треба звертати увагу на пана Джарія!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno