Коли Конан сказала це, вона раптово замовкла і її емоції почали передаватися навколо.
Все, що вона вимовила - було правдою.
З того моменту, як вона розповіла про "Історію вчителя Широ" у світі шінобі...
Зараз вона передавала свої власні емоції Мінато Намікадзе та Аобі, відтворюючи ту атмосферу зв'язку між вчителем і учнем, яку вони так довго не відчували.
Конан справді була ученицею Джіраї, і коли дівчина мала до нього прив’язаність, то вона відчувала таку ж ніжну.
Зазвичай ці відчуття злегка притуплювалися через присутність Наґато і Яхіко, оскільки більшість часу її увагу приділяли двом.
Але тільки що, поки вона локшина...
Самотня Конан поринула в хаотичні думки.
Особливо, коли вона подумала про те, що Наґато і Яхіко пішли зовсім іншим шляхом, ніж вона, а сама вона виявилася абсолютно одна в Деревні Скритого Ліста, де наткнулася на Мінато Намікадзе, який захотів прочитати її пам'ять.
У її серці з'явилось невимовне почуття самотності, навіть відчуття потреби в підтримці, якої у неї зараз не було.
Саме в цей момент її туга по Джіраї досягла свого піку.
Навіть якщо вона не задумувалась над цим раніше, спогади про його широкі та міцні плечі дали їй невимовне почуття безпеки. Вчитель Джірая завжди ставився до них як батько до своїх дітей, даючи їй зрозуміти, що вона не одна в цьому світі, яка все ще має близьких на яких можна покластися.
Для неї лише образ вчителя Джіраї був сильним відчуттям безпеки, яке ніхто не міг замінити.
Тому зараз, навіть якщо їй дозволили б просто піти, вона хотіла би зустрітися з вчителем Джарей ще раз. Хоча вона розуміла, що вчителя Джіраї немає в Деревні Скритого Ліста, він напевно мав повернутися для такої грандіозної події, як призначення Мінато Намікадзе Човтертим Хокаґе.
З цією думкою, по мірі зміни її емоційного стану вона відчула, що з'явилася нова можливість.
Ця можливість, по мірі подій, дозволила їй без проблем використовувати її як привід або керівництво до дії.
— Це...
Почувши пояснення Конан, Мінато Намікадзе завмер. Він відчував емоційну залежність, яку Конан відчувала до вчителя Джарія. І коли він згадав про всеохоплюючу турботу викладачя Джірая, то знову відчув резонанс у своєму серці.
Це відчуття резонансу було надзвичайно сильним.
Зрештою вчитель Джарія був дуже доброю людиною.
Мінато Намікадзе це чудово знав.
До цього моменту Мінато Намікадзе в глибині душі вже був готовий повірити Конан, і підсвідомо уже визнав у ній свою молодшу сестру-вченицю.
Навіть сам Мінато Намікадзе не міг пояснити, чому він відчував сильний крах почуттів і вважав їх проблемними.
Мінато Намікадзе добре розумів, що поява таких емоцій прямо зараз було дуже шкідливим для тверезих зауважень. Церемонія передачі титулу Хокаґе вже була на носі, і йому слід було підходити до всього з надзвичайною строгістю.
Будь-яка, навіть найменша проблема могла спровокувати тут непередбачені наслідки.
Зіткнувшись з подібною ситуацією...
Мінато Намікадзе продовжував подумки попереджати себе про необхідність бути обережним, інакше, якщо щось піде не так, його посада Хокаге може похитнути.
Мінато Намікадзе ще не став четвертим Хокаґе Деревні Скритого Листа.
Тому він постійно казав собі, що треба заздалегідь все обдумати, щоб уникнути будь - якої випадковості.
Мінато Намікадзе все це чудово розумів, але навіть зараз в ньому з'явилося таке відчуття співчуття, що побічно доводило: у цей момент його серце певною мірою резонувало з серцем Конан.
Це не означало, що все сказане Конан було правдою, але передані нею почуття ідеально співпали з його власними.
Мінато Намікадзе і Конан були учнями Джіраї, обидва отримували його турботу, а їхня повага до вчителя Джирейя була майже однаковою.
Крім того, Мінато Намікадзе також читав книжку про вчителя Букове і знав, що її справжнім автором був його добрий друг Аоб. Крім того, Аоба зараз стояв прямо поруч з ним, і зовсім недавно вони обговорювали питання про видавання Конохи.
Виходячи з усього цього.
Зараз Мінато Намікадзе в деякому розумінні повірив словам Конан.
З огляду на всі ці обставини.
Мінато Намікадзе не міг дати однозначну відповідь. Зрештою, Конан все ще залишалася підозрілою особою і він розумів, що не можна спиратися лише на свої почуття - потрібно зберігати розсудливість.
Після цих слів.
Мінато Намікадзе як і раніше нічого не відповів, тільки дивився на Конан, очікуючи її подальших реплік. На його обличчі відображалося лише легке здивування і той самий шок, який виникає внаслідок подібної ситуації.
Побачивши, як злегка змінилося обличчя Мінато Намікадзе, Конан зрозуміла, що її слова підніміли ефект. Вона усвідомлювала, що якщо продовжуватимемо в тому ж дусі, то може направити ситуацію на свою користь.
- Що стосується історії вчителя Широ...
- Я дійсно прочитала її в країні Дощу.
- Ця книжка позбавила мене сну.
Коли я тільки почала її читати, мені хотілося проковтнути його за один день. Я прагнула прочитати сторінку за сторінкою.
— Але коли я побачила, що залишилося зовсім мало...
— Мені стало шкода дочитувати. Я хотіла дізнатися, що далі, але було нестерпно розстатися з нею і все ж я не могла зупинитися.
— Но...
« Коли я перекинула останню сторінку, то відчула спустошення і навіть втратила мету в житті.
— Я хочу прочитати більше таких книжок.
- Я хочу знову відчути це відчуття.
— Я хочу познайомитися з автором.
— Я хочу прочитати більше його творів.
- І це пряма, а також найважливіша причина мого прибуття в Державу Скритого Листа.
Конан промовляла слова. Здавалося, вона говорить про зміст книги, але насправді через неї вона описувала свої враження про Ооцуцакі Тонері, адже відчуття, викликане ним, були майже ідентичними тим, що вона відчувала під час читання.
Саме тому, зустрівши Ооцуки Тонері, вона деякий час підозрювала, що саме він написав цей роман.
Але після її неодноразових розпитів...
Оцуки Тонері все заперечував!
Покладаючись на Оцукі Тонері, вона вирішила не розпитувати його слів.
Але це не завадило їй зливати ці два образи докупи.
Кожна фраза Конан вказувала на книгу, але вона мала на увазі Ооцукі Тонері.
— Фу-ух...
Почувши слова Конан, Мінато Намікадзе глибоко зітхнув. Коли він сам читав « історію вчителя Широ», то мав подібні почуття.
Спочатку здавалося, що книги занадто мало і хотів проковтнути її за один присід.
Але коли він дізнався, що залишилося всього кілька сторінок, в його серці зародилася жахлива паніка - ніби він не міг змиритися з тим, як швидко дійде до кінця.
Подумавши про це, він знову подивився на Конан.
Те, що вона щойно сказала, в точності описувало його власні емоції від прочитання.
Це їх дуже невибагливо зблизило.
Врешті-решт, взаємодія між любителями однієї і тієї ж книги до деякої міри може викликати взаємний відгук.
- І все це лише через книгу?
З сумнівами запитав Мінато Намікадзе. Йому здавалося, що воно того не варте. Піднімати стільки шуму, подолати величезний шлях до Деревні Скритого Ліста тільки заради книги... Невже це дійсно могло бути її первинним мотивом?
Чи людина дійсно може здійснити такий довгий шлях заради роману?
— Верно.
Конан кивнула майже без коливань. Як вона могла так легко відмовитись від такого тяжкого привіду? До того ж, заявивши про « історію вчителя Широ », вона вже відкинула всю свою внутрішню стриманість.
Тепер, коли слова були сказані, якщо б їй не вдалося зміцнити цей привід, вона би відчула нестерпну образу.
— Тому що, прочитавши цю книжку, я не знайшла інших творів цього автора.
- Я не думаю, що автор такого рівня напише лише одну книгу і зупиниться. Зрештою, у цьому виробі він виявив неймовірний талант і мабуть отримав багато похвали. У нього немає причин кидати писати.
— Тому я спеціально прибула в Деревню Скритого Ліста особисто, щоб поквапити його!
— Якщо доведеться...
- Я не проти особисто вручити йому леза!
Вираз обличчя Конан зовсім не змінився, адже вона завжди говорила саме так, але до моменту її останніх слів внутрішні коливання, які вона випробувала, були щиро викликані самим романом.
Це було дуже дивне відчуття.
Раніше вона мала на увазі Ооцукі Тонері.
Але зараз, продовжуючи говорити, її думки повернулися до сама новелла.
Справді.
Спираючись тільки на книгу.
Конан дійсно вважала, що автор випустив голови занадто повільно і йому треба було вже випустити нову книгу, так що вона й справді не відмовилася б особисто прийти до Держави Скритого Ліста та поквапити його.
— Крім того...
Конан не зупинилася, бо розуміла: в цей момент їй треба боротися з усіх сил, інакше вона ризикує опинитися у скрутному становищі.
Будь-яка мала помилка була величезною загрозою, і тепер, коли ситуація з такою працею почала схилитися на її користь, вона категорично не могла просто здатися.
— Я хочу побачити також вчителя Джираю!
Конан почала повільно говорити, знову згадавши вчителя Джарія.
Це був ключ!
Міст, що зв'язує її з Мінато Намікадзе!
І хоча Мінато Намікадзе відкинув їх трьох, тепер вона все ще вважала за необхідне підняти цю тему.
— Я вірю, що він обов'язково повернеться.
— Протягом цих кількох днів.
— І мені здається, що вчитель Джірайє теж би сподобався « Історії вчителя Широ ».
Конан говорила з цілковитою впевненістю, спираючись на свій попередній аналіз і знання характеру вчителя Джарія.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno