Розділ 721. Фрагменти спогадів
*Вумм...*
У цей момент все тіло Аби здригнулося, і потік енергії хлинув у його свідомість.
Слідом за цим.
В розумі Аби почали завантажуватися фрагменти пам'яті. З’єднуючись між собою, ці фрагменти складалися у чіткі зображення, які збереглося в його голові.
Ці спогади були тим самим ніндзя-охоронцем.
Крім того.
Він отримав спеціальну порцію енергії.
Ця енергія втілилася у техніку Віртезії Огня, завантажену прямо в його свідомість, що знову підвищило рівень власності ніндзею цієї стихії, довівши її до дуже відомих висот.
Прочитавши пам’ять стількох людей нагороди, які виготовляється системою цякання Мыслі, Аобе видавався дещо неефективним і навіть непотрібним.
— Ты?
Ніндзя-охоронець, наляканий раптовим рухом Аби, відразу притиснув руку до своєї голови і миттєво відстрибнув назад, розриваючи дистанцію.
У той момент йому здалося, ніби його схопив привид.
Серце, яке тільки - но заспокоєне, знову шалено забилося.
Йому стало зовсім не по собі.
Він і думати не міг, що Аоба вирішиться на « раптовий напад» саме зараз.
Це занурило його в пучину тривоги.
Він був у повному замішанні.
Тепер він був у широкому проході від Аби і перелякався, а його серце було готове вистрибнути з грудей. Він не знав, чого чекати далі.
- Все гаразд. Идём.
Аоба злегка усміхнувся і махав рукою. Розуміючи, що немає сенсу питати цього чоловіка, він просто використав Систему мисли.
Саме завдяки цьому.
Йому більше не потрібно було віщувати.
Досить було просто "подивитися".
Охоронець з подивом подивився на хлопця; в його погляді все ще чигало бажання улизнути. Він не дуже повірив словам Аби і продовжував триматися на пристойній дистанції.
Однак.
Він не витрачав на це надто багато слів.
І просто пішов вперед, вказуючи дорогу.
Хоча для того, щоб дійти звідси до « Ічираку Рамен» провідник не вимагав - будь-який шинобі в селі знав цей шлях, він все ж пішов попереду, аби належним чином завершити призначену місію.
Аоба крок за кроком слідував за охоронцем.
Супутник мовчав, і сам Егуд не хотів заводити розмову. Він, як і раніше, повністю зосередився на іншому.
Він швидко прогортав пам'ять цього шінобі.
Процес читання спогадів став для Аби справою звичайним явищем. З того часу як він потрапив до Коноху, він проглянув пам'ять необчисленної кількості людей.
Він одразу перейшов до недавніх подій.
Так можна було швидше зрозуміти, що ж тут сталося.
Він знав, що навіть якщо не дізнається нічого зараз, то по приїзді до « Ічіраку Рамен» друзі все одно йому розкажуть.
Але він відчував, що в такому випадку опиниться у пасивній позиції.
Особливо Мінато, якщо ви передаєте інформацію несвідомо додаєте суб'єктивності.
Це Аоба помітив ще під час їхньої недавньої розмови в гуртожитку Анбу.
Мінато схильний приносити в розповідь свої унікальні здогадки.
Наприклад, Мінато був упевнений, що за всім цим стоїть третій Хокаґе.
І хоча Егуд свідомо підштовхував його до цієї думки, уява Мінато перевершила всі сподівання.
Тому в цій справі йому потрібно було спочатку дізнатися, що відбувається, а потім на основі слів Мінато робити висновки і вести діалог. Це дало б йому змогу зберегти інформаційну перевагу і з легкістю вирішити проблеми, що виникли.
Аоба добре розумів, що для того, аби мутати воду і покривати справи, потрібно мати повноту інформації.
На якийсь час.
Аоба перейшов у стан "автопілоту".
Він швидко переглядав пам’ять людини.
Сцени мили перед ним, як в кіно, кадр за кадром, поки не помітили на моменті зустрічі з Трійцею з Акацуки біля головних воріт Деревні Сукритого Листа.
...
Коноха, перед головними воротами.
Трійця з Акацуки наближалася до входу. Ця сцена врізалась у його очах і збереглася в пам’яті охоронця.
Ці спогади показали, що обличчя всіх трьох були напружені. Вони йшли не надто близько один до одного, ніби кожен мав власні думки. Звичайно, це було лише спостереження Аби при перегляді запису; самі охоронці не відчували у той момент нічого дивного.
Зрештою, неможливо оцінювати почуття людини тільки за її ходом, якщо не знаєте чи вона є ненормальною або сама собою.
Але Аоба міг.
Аоба відчував, що в стані цих трьох щось не так.
У його уяві ці люди були нерозлий вода.
Можна сказати, між ними не було ні найменшого тріщини.
У справах вони завжди виступали єдиним фронтом.
Їхні стосунки, мабуть, були ідеальними.
Навіть нагато колись казав, що єдиними, кого він хоче захищати - це Яхіко і Конан.
Але судячи з цього стану, між ними виникли деякі проблеми, суть яких поки що залишилася таємницею.
Спогади продовжувалися. Трійця підійшла впритул до охоронця.
— Ми - учні пана Джарія. Ми хочемо бачити Мінато Намікадзе! — Першим заговорив Наґато. Його слова швидко шокували всіх присутніх.
- Що?
- Що ти сказав?
- Повтори ще раз...
Ніндзя-охранник не повірив своїм вухам і відразу ж вимагав, щоб Наґато повторив слова.
Справа не в поганому слухі, а у тому, що почуте було настільки вражаючим, щоб воно вимагало негайного підтвердження.
Варто пам'ятати.
Джарія — це один з легендарної Трійці Саннінов Конохі.
Це була знакова фігура в селі.
Він був не тільки учнем третього Хокаґе, Сарутобі Хірузена, але й учителем який готувався стати Четвертого Гоказі, Мінато Намікадзе.
Такий статус був неймовірно високий.
Завдяки цьому Джірая займав дуже високе становище в Конохії.
Кожен житель виявляв глибоку повагу до нього.
Охоронці біля воріт не були винятком.
Ось чому, почувши, що ці троє шінобі з протекторами Скритого Хлака називають себе учнями пана Джарія, вони впали у стан надзвичайного здивування.
— Ми учні, яких пан Джірая взяв у країні Додя під час Другої світової війни ніндзя! - На цей раз заговорила Конан. Вона додала деталі про майстра Джірая, щоб викликати в співрозмовників більше довір’я.
— Пфф... — Охоронці роз шумно видихнули. Ніхто не міг повірити своїм вухам; вони вважали, що чують щось за запізнення.
Вони не могли в це повірити, але й не сміли ігнорувати.
Шинобі переглянулися.
Кожен з них мав глибокі сумніви.
- Ви серйозно? - Перший охоронець прийшов до себе з Акацуки. Він не був упевнений, чи це жарт, адже якщо вони говорили правду, то потрібна була ще інша стратегія.
- Ти думаєш, я схожий на жартівника? — Холодно кинув Наґато. На його обличчі, спокійному, як застигла гладка ставка, проминуло крижану байдужість. Здавалося, що на ньому була маска невимовної гордості, ніби він дивився на світ звисока і ці охоронці були для нього не більше ніж мурашками.
Це велич, насичена толикою холодного відчуження, Аоба чітко відчув навіть крізь шари чужої пам’яті.
"Що з Наґато?"
Коли ви подивитесь на цей фрагмент в голові Аби, виникає знак питання. Зараз Наґато все ще використовував своє власне тіло. Згідно з колишнім знанням Аби, коли Наґато діяв у своєму тілі, він не відрізнявся від такої упевненості. По-справжньому пафосним завжди був шлях Небеса, який мав обличчям Яхіко.
Але тепер він бачив, що Наґато став богом. Впевненість, що сяяла на його обличчі, була набагато сильнішою, ніж коли він приходив до Коноху « продавати рис ».
"Невже це бафф від клана Ооцуки?"
Аоба ніяк не сподівався, що вигадана ним легенда про походження Наґато викличе такі особливі зміни.
Його вигляд був набагато гірляндішим.
Мінато (у пам’яті охоронця) знову подивився на Конан і Яхіко. Він помітив, що їхні обличчя не сильно змінилися, але в вигині бровей і міміці відчувався ледь уловний розлад з Наґато.
« Невже це і є джерело дивностей у їхніх стосунках?» — думав Аоби все ще ставили собі питання.
Тим не менш, він продовжував дивитися.
Пам’ятаю, як охоронець обміняв свої погляди на товаришів і кивнув.
— Зачекайте тут, я негайно повідомлю пану Мінато!
Шинобі не наважився ризикувати. Він вирішив, що найкращим варіантом буде передати все як є Мінато Намікадзе і дозволити йому розібратися. Хоч би що трапилося, охоронець не повинен був би нести відповідальність і ситуація залишається під контролем.
З цією думкою.
Ніндзя негайно попрямував до будинку Мінато.
Але дістався до місця.
Він зустрів Кушину Удзумакі.
- Мінато ще не повернувся. Почекай його небагато. Судячи з часу, він має скоро бути! — Кушина не розкрила місця свого чоловіка, але дала зрозуміти, що варто почекати.
На цьому моменті.
Аоба зміг співставити час.
У цей конкретний проміжок часу Мінато Намікадзе не був десь ще - він перебував у гуртожитку Абу, де вони разом обговорювали справи третього.
- Ось що! — Аоба у думках кивнув. Він приблизно відновив початок подій і, продовжуючи шлях до « Ічіраку Рамен», почав викладати в голові наступний ланцюг.
Тільки знаючи все, що сталося до найменших деталей, він зможе витягти з ситуації вигод...
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno