Розділ 714. Я... з'їла дві порції

Розділ 714. Я... з'їла дві порції

Тепер у Мінато Намікадзе з’явився психологічний стан, подібний до маніпуляції переслідування.

Це не означало, що у нього були якісь проблеми з психікою.

Просто в цій особливій ситуації з’явилися певні емоції.

Зрештою, останнім часом він дійсно зазнав багато нападів і інтриг.

Спочатку він тренувався на горі Мубоку. Коли він відчув наближення третьої світової війни ніндзя, то вирішив, що Дерівня Скритого Ліста виграє для нього час і повинен наполегливо тренуватися, щоб максимально збільшити свої сили та допомогти Конохі подолати кризу.

У відповідний момент він з'явився на полі бою третьої світової війни ніндзя. Коли він зіткнувся з армією ніндзя Деревні Скрито - Каменя, то успішно переміг ворога і здобув перемогу у цій війні.

Але ці заслуги не принесли йому по-справжньому сприятливого результату. Навіть тепер у нього не було спокою.

Як прославлений ніндзя, що повернувся з тріумфом, він не отримав належного ставлення; навпаки, всюди натикався на розрахунки козні.

Корена причина полягала в тому, що його поява дала йому можливість успадкувати титул Четвертого Хокаґе, яке похитнуло б становище третього Гокага Сарутобі Хірузена.

Хокаге може бути тільки один.

Коли заклики зробити його четвертим Хокаґе стали гучними...

Коли народна підтримка і єдність сердець кинулися до нього...

Саме тоді третій Хокаґе, Сарутобі Хірузену, став для мене найбільшим ударом. Адже вступ Четвертого означав, що третій повинен покинути політичну арену і передати владу.

Для них це було дуже важко.

Саме тому Третій Хокаґе об’єднався з Данзо, щоб разом спланувати наступні події.

Тепер, коли Мінато оглядав минуле третьої світової війни ніндзя, він не знав, чи отримав Деревні Скритого Песка і прихованого Хмари на їхньому шляху без жодного схвалення третього.

Все це виходило за межі його очікувань.

Але до певної міри це було в рамках логіки.

Оскільки ці два села містили інформацію та повідомлення, то Коноха поступилася в битві з Каменем і була близькою до бою.

На основі цих відомостей, бажання інших сіл урвати шматок пирога цілком обґрунтоване і в цьому він не бачив нічого поганого.

Зрештою, у світовій війні ніндзя всі покладаються на свої здібності: сильна сторона перемагає, а слабка зазнає грабежу. Це не дитячі ігри, тут немає місця для співчуття чи прощення; це закон джунглів, де розмір кулака визначає правду, а сильний вважається вищим за все.

Мінато Намікадзе міг прийняти таке становище, але він не міг погодитися з заходами і розрахунками, що походили зсередини. Це було за межами його розуміння.

Принаймні, наскільки він розумів ситуацію, Дерівня Скритого Тумана не повинна була брати участь у цій війні. Хоч би що там було, це не мало нічого спільного з Туманом.

Але саме в цей момент Сім Ніндзя-Мечників Скритого Тумана, ніби заздалегідь володіє інформацією, перешкодили їм при поверненні до Коноху, збудивши засідку і виплати.

Звичайно.

Мінато Намікадзе повірив словам Джузо Біви з Семи мечників.

Причина була надзвичайно проста.

Прибуття цієї семерки відрізнялося від двох попередніх груп ворогів: вони не намагалися завдати болю жодному ніндзя Конохі.

Більше того, щоб напасти на нього, вони навмисно вигадали привід і виманили його подалі, аби випадково не вбити когось з жителів Ліста.

Це була одна з причин, чому Мінато Намікадзе був готовий довіряти Джузо Біве.

Джузо Біва своїми діями дав Мінато зрозуміти, що вони мали лише одне завдання — вбити Міні - Намікадзе. Крім того, їм нічого не потрібно було робити. Тільки так вони могли природним і « очистим» налагодити співпрацю з Конохою.

Мінато вже ясно зрозумів: звичайною метою Семи Ніндзя-Мечників була співпраця з Конохою, і все інше ними служило лише зміцнення могутності Деревні Скритого Тумана.

Після глибокої розмови з Джузо Бівою і розуміння прихованого змісту подій Мінато зрозумів, що все це було підлаштоване Дансто і мало безпосередній зв'язок із ним. А за спиною Данзо стояв не хто інший, як третій Хокаґе Сарутобі Хірузен.

Коли він доходив згоди з Джузо Бівою і повернувся в село, то відразу побачив, що третій вже підготував для нього мантію Хокаґе, щоб підвести межу під його заслугами та назавжди позбавити його можливості реально успадкувати титул.

Раніше в лісі він сумнівався, чи Сакумо Хатаке перебільшує проблему. Тож його не затягнуло до довгих розмов і тому слід було уважно зустрітись з ним.

У той момент Аоба не знав, ворог йому Сакумо Хатаке або друг; він вважав, що як кандидати на пост Четверго Хокаґе вони є прямими конкурентами.

Але пізніше він зрозумів, що помилявся. Його конкурентами були не однолітки, а попередники. Справа не в тому, хто з них виграє і стане четвертим, а в тім, що Третій хотів потрапити у місце Хокаґе і не хоче передавати його наступному поколінню.

Саме це призвело до наступних подій, змусивши його побачити справжнє обличчя третього.

Коли Мінато Намікадзе ускладнювало чітке розуміння ситуації, в Конохі відбулося ще кілька великих подій. Орочимару і Данзо разом розкривали масу компромата, який підсмучно вказував на третього, змусивши його піти у відставку. Ця серія подій змусила його відчути підвоє.

Якби за цим не стояв якийсь ляльковод, який допомагає йому, такий шанс навряд чи представився б. Однак він вважав, що не може бути ніякого кукловода.

Тільки він сам був єдиним, хто здобув усієї цієї історії.

Він сам.

Тобто, якби він сам не був навики, ніхто б такого не робив. Зрештою, будь - яка поведінка вимагає спонук і приносить користь. Але навіщо комусь докладати таких зусиль заради справи, в якій немає жодних очевидних причин чи особистого інтересу?

Мінато відчував, що в цій справі криється якась дивність. Він вірив, що за незвичайними явищами завжди стоїть прихована сила, і безкоштовний сир буває тільки в мишевці. Добро не могло звалитися на нього просто так, а отже, тут була проблема, і дуже серйозна.

З такими думками Мінато знайшов Аобу. Після розмови з ним він зрозумів, що в усьому є вади. У цей час траплялося багато підозрілих речей, і, можливо, за ними стояв третій, намагаючись створити хаос, щоб врешті виправдатися та виключити Мінато з черги на успадкування титулу.

На цьому етапі Мінато Намікадзе не наважувався виявляти найменшу недбалість. Він не знав, чи стоїть Третій за будь-яким несподіваним випадком.

Особливо його насторожила Трійця з організації Акацукі, яку він щойно зустрів. Він не знав, що це за організація.

Але все це здавалося йому вкрай дивним. Хоча ці троє були учнями вчителя Джіраї, вони завжди жили в країні Дощу. Чому вони раптом з'явилися в Коноху саме зараз? Чи їхня мета справді просте проживання тут?

А може, як тільки Конан сказала, вони прийшли лише заради миски рамена в Ічіраку?

Несподівано у голові Мінато Намікадзе виникло безліч запитань.

Усі ці запитання були скеровані на Конан, що стоїть перед ним.

Він задав своє запитання і, чекаючи на відповідь, впав поглядом у Конан. Особливо його цікавило, де лежить Наґато і Яхіко.

- Їх немає в селі.

Конан похитала головою. Вона чітко відчувала пильність в очах Мінато Намікадзе і розуміла, що він вже сприймає її як потенційну загрозу.

— Тільки я увійшла в Деревню Скритого Листа, і правда лише за тим, щоб поїсти рамену.

- Це може підтвердити ніндзя на воротах. Він завжди був поруч зі мною, я нікуди не бігала і не відвідувала інших місць.

— Звичайно, є один момент, якого я не планувала і про який не повідомила йому заздалегідь.

— Рамен виявився занадто смачним, і я... З'їла дві порції.

Конан, одна з трьох лідерів Акацуки, раніше відповідала за управління кадрами в організації. Вона була досвідченою людиною, яка вміє спілкуватися з людьми, а не простодушною дівчиною, котра не знала, як розмовляти з незнайомцями. Тому вона добре розуміла, що на такі запитання не можна відповідати нерозумно і в лоб.

Навіть найрозумніші речі, сказані не до місця, можуть здаватися беззмістовними. Тому у відповідь вона відкинула свою сутність, повністю відхиливши питання Мінато про Джірая і переключившись на те, що його найбільше турбувало: Яхіко та Наґато.

— Правда?

Мінато Намікадзе нахмурився ще сильніше. Така відповідь справді була несподіванкою для нього.

Якби Конан сказала, що після входу в село вони розійшлися і вона не знає їх місце проведення, він би ще міг це прийняти, відчувши деяку визначеність.

Виходячи зі своїх побоювання, він очікував, що ці двоє можуть відправитися до третього, щоб замислити щось проти нього.

Але насправді ці двоє взагалі не приходили до Коноху. Це дуже розходжувалося з його прогнозами. Більше того, дивлячись на пусту миску перед Конан і ті півпорції, які вона доїдала, здавалося, що вона говорить чисту правду без тіні брехні.

Але він все одно відчував, що тут щось не так ...

— Брат Теучи.

Мінато Намікадзе раптово перевів погляд на Теву, який варив лапшу. У порівнянні з Конан чи вартом, що приїхав сюди, він більше довіряв саме Теучі.

— Це правда? — запитав Мінато у Теучі.

Він чудово знав.

Теучі не буде його обманювати.

До того ж, скільки часу цей чоловік провів тут, поїдаючи локшину, і чи належала йому та пуста миска - на все це можна було отримати відповідь у Теучі.

На мить зависла тиша.

Теучі не відповідав відразу, він лише з прищуром дивився на Мінато.

Все та ж надійна усмішка.

Однак Теучі також поставив багато запитань.

Він весь цей час спостерігав за тим, що відбувається.

Спочатку він помітив, що Мінато Намікадзе ніби знайомий з цією дівчиною, потім побачив, як їхні стосунки здаються дивними, а тепер і взагалі йдуть на ворожі. Така поведінка була несприйнятливою Мінато, навіть рідко для нього.

Течі варіл тут вже дуже давно, і тільки одного разу бачив, як Мінато Намікадзе виявляв негативні емоції та ускладнював душевну рівновагу під час зіткнення з труднощами.

А в інші часи Мінато завжди був втіленням сонячного світла, подібно до сонця.

https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno