Розділ 690. Хто першим наніс удар, той і переміг!
У цьому світі ніхто не знав, де знаходяться Орочимару і Данзо.
Причина була надзвичайно проста.
І Орочимару, і Данзо мертві.
Аоба був єдиним, хто знав правду, але він не збирався її розкривати. Це призвело до того, що про смерть Орочимара і Данзо ніхто не здогадувався; всі лише вважали, ніби ці двоє все ще живі.
У той час проблеми не могли виникнути.
Йому тільки хотілося, і він міг в будь-який момент « витягнути» цих двох та змусити їх знову з'явитися на сцені.
Тому Аобе прийшов в голову саме такий план.
- Досить змусити Орочимару і Данзо з'явитися знову та прояснити ситуацію.
- Під « поясненням» я маю на увазі повне і чітке викриття всього, що накоїв Третій.
— Таким чином...
- Третій буде назавжди прибитий до ганебного стовпа історії Девні Скритого Листа.
- У нього не залишиться жодного шансу на реабілітацію.
— Тоді ми зможемо з спокійною душею готуватися до церемонії передачі титулу Хокаґе.
Спокійно вимовив Егуда. Це було саме те, що він задумав і до чого давно підготувався. Подібний план почав складатися в його голові ще тоді, коли Мінато Намікадзе тільки заговорив про цю проблему.
Використовуючи на основі розуміння ситуації Мінато та власних думок про розвиток подій, він скеровував справу в потрібне русло.
Це був для нього цілком прийнятний результат.
Він спочатку так і планував.
Тепер, з цим доповненням план став максимально пропрацьованим.
Якщо все піде за вказаною дорогою, Мінато стане Хокаґе.
Ніхто більше не зможе поставити його під сумнів.
А сам Егуд може безжурно займатися тим, що хоче: проводити дослідження і роздумувати про « культурну експансію ».
- Зробити так, звичайно, можна, але ось тільки ...
Обличчя Мінато Намікадзе знову стало дуже серйозним. Він злегка підняв голову, дивлячись в темну стелю, і в його очах пром'яннула тінь сумніву.
Ця миттєва непевність Аоба зловила.
Насправді Аоба добре розумів Мінато. Навіть якщо зараз той намагався здаватися суворим і на словах обіцяв не виявляти милосердя до третього, його характер не був по-справжньому безпорадним. Іншими словами, багато речей він міг би вимовляти, але далеко не факт, що він втілив їх у життя.
На словах Мінато був готовий виступити проти третього.
Але на ділі він відчував велику тривогу.
Він не відчував себе повністю впевненим.
Особливо зараз, в цей критичний момент, його сумніви виявилися особливо чітко.
Весь його вигляд так і транслював нерішучість.
- Чи не занадто це...
- Я дійсно непридатну через дії третього.
— Але я думаю, якщо буду використовувати такі методи проти нього...
- То чим я тоді відрізнятимусь від самого третього?
У глибині душі Мінато все ще дотримувався своїх принципів. Він не хотів перетворюватися на того, кого зневажав. Йому здавалося, що його теперішні прагнення чистіше; він не хотів відповідати на укус собаки зустрічним вушком. Він все ще хотів стати Хокаґе, який має стабільність і бере на свої плечі відповідальність за село.
Мінато мав певні вимоги до себе, і він не хотів так просто піддатись іншим методам.
Саме тому, що третій вчинив так низько, Мінато розумів, наскільки важливо відповідати тим самим, але не хотів ставати таким же, як Сарутобі.
Це було дивне відчуття.
Навіть якщо тебе вдарили, твоє виховання твердить, що не варто бути таким як цей дикун і відповідати йому тим самим.
Інакше це нагадувало б суперечку з дурнем: він опустить тебе до свого рівня, а потім дасть багатий досвід.
Мінато Намікадзе не хотів стати такою людиною.
— Насправді, я тільки що думав, чи в нас немає іншого шляху?
Мінато підняв погляд на Аобу. У його серці все ще топилися сумніви; він не міг висловити це чітко, він ніколи не хотів, щоб усе було саме так, але в душі було багато неприємного. Він навіть не знав, як описати свій сьогоднішній стан.
Він все ж хотів вирішити проблему якимось іншим способом, не копіюючи методи третього.
Якщо б існував інший варіант, він би з радістю скористався ним.
Йому притиснилося діяти в стилі третього.
Це було його маленьке внутрішнє впертість.
Тепер Мінато дивився на Аобу. Він розумів, що його думки були висловлені, але не знав, як на це відреагує його співрозмовник.
— Нет.
Аоба похитав головою майже без коливань. Його погляд був твердим і різким.
- Мінато, ти маєш чітко розуміти, що в цій ситуації у тебе немає вибору. Ти - сторона захисника.
- Ти занадто добрий до інших.
« Але доброта між людьми не завжди йде на добро.
— Багато хто використовує цю рису.
— Якщо ти не вдариш по третьому, то тобі обов’язково буде боляче третій.
- І тоді те, що ти не станеш Хокаґе - це ще півбеди...
- Твоє ім'я може бути вкрите немиттєвим соромом на віки.
- Все це частина плану третього.
— Лише застосовуючи його методи, можна розірвати цей глухий кут.
- Якщо ти дійсно хочеш зламати ситуацію...
— То у тебе є тільки один цей шлях.
Аоба скакав фразу за виразом холодного тону. Він не залишав Мінато ні найменшого простору для маневру, бо чудово знав: оскільки події зайшли так далеко, потрібно йти напролом. Врешті-решт, все це було їм сфабриковано, нічого з цього не відбувалося насправді.
Включаючи ту історію про третього, яку вони « вияснили » разом з Мінато.
Вони обидва все обговорили і з усім погодилися!
Але головний герой цієї історії, третій, був ні сном ні духом.
Аоба діяв абсолютно самоконтрольним. Він робив те, що вважав за потрібне. Зараз він хотів, щоб третій пішов у минуле, а Мінато став новим Хокаґе, тому він і підбудував все це.
Звичайно, Мінато міг би успішно стати Хокаґе і без його інтриг.
Але це було не те, чого Егуд хотів насправді.
У нього не було настрою чекати, поки колесо історії автоматично дійде до потрібної точки. Це було занадто важко.
І до того ж...
Відтоді як він потрапив у світ шінобі, то став подібний до помаху крила метелика.
Світ почав змінюватися.
Тепер він не був упевнений, чи піде доля Мінато по нормальній колії і чи стане він Хокаґе під впливом цих найтепліших метеликів.
Опинившись у світі ніндзя по-справжньому і займаючи пост в Анбу, він зрозумів, що тут відбувається багато речей, на які раніше просто не звертав уваги.
Наприклад, зараз.
Він багато дізнався про стосунки третього і Данзо.
Це стало зрозумілим лише після того, як він вважав пам’ять Данзо.
Але ця інформація не була анімована в « Наруто», яке він дивився до переселення.
Цей світ переріс межі анімування і став повністю незалежним виміром.
Персонажі, які раніше були лише намальовані образами, стали живими людьми з плоті та крові.
Тому в цьому світі Аоба не наважувався ризикувати.
Якщо це була нагода, він зобов’язаний був нею скористатися.
Хто першим наніс удар, той і переміг.
Це не просто слова для Мінато, а Аоба сам жив за цим принципом. У будь-якій ситуації, якщо хочеш щось зробити - роби це першим.
Це можна було назвати правилом "синиці в руках".
Інакше все може затягнутися, з'явиться зайві проблеми і ти залишишся у розбитій корті.
Аобе зовсім не подобалося відчуття поразки.
— Фу-ух...
Мінато Намікадзе, вислухавши Егуду, глибоко зітхнув. Він уже збився зі рахунку, скільки разів зітхав відтоді, як прийшов сюди. Спочатку він був активним, оптимістичним чоловіком, але після шторму зіткнувся з темною стороною Конохи. Він зрозумів, що тінь завжди є тінню в місці світлового світла і ніколи не зникне назавжди.
— Невже це єдиний вихід?
Мінато потер віскі. У глибині душі він розумів, що тільки один спосіб — це не дурниця. Обміркувавши ситуацію, він перебрав безліч варіантів, але в кінцевому підсумку всі вони зводяться до цього. Він питав Аобу частково для того, щоб підтвердити свої думки, а частково з таємної надії - раптом він щось пропустив і є інший шлях.
— Іншого шляху немає.
Аоба знову рішуче похитав головою. Він розумів, що зараз зобов'язаний твердо переконати Мінато. Тільки якщо Мінато буде святе вірити в провину третього, третій врешті-решт справді « збудеться» винним.
— Прежний порядок в Конохе впав.
- Ми не можемо діяти за старими правилами.
— Так само, як Данзо послав шінобі Корня перехопити тебе.
« Коли все буде гаразд, нам потрібна не сердечна доброзичливість, а міцний кулак.
— Зараз Село Сукритого Ліста є невеличкою ділянкою, яку вирвали біля лісу.
— А ми третій, наче звірі, що живуть за законами джунглів.
— Ми не повинні співчувати йому або намагатися бути добрими. Ми повинні взяти зброю і усунути її. Тільки знищуючи загрозу, ми зможемо вижити.
— Не думай, що я перебільшую.
- Третій вже протрубив сигнал до атаки. Це означає, що війна між вами почалася. І тепер у тебе є вибір: або пасивно захищатися, або завдати покарання.
— Але мирне рішення вже неможливе.
Аоба говорив слова, описуючи Мінату жорстокість світу. Насправді, це було корисним для Конохі, адже Мінато до цих пір був занадто схильний до м'якості. Хоча на полі бою він безстрашно розбивав ворогів, в політиці та дипломатії не завжди потрібно виходити на фронтову лінію і побачити справжнє обличчя ворога. Перебуваючи в самому центрі села, він міг через свою доброту і милосердя допустити помилки, які призвели б до багатьох проблем.
Минати Мінато це було правильне рішення зараз.
Нехай казав Аоба, але справжнім вчителем для Мінато в даний момент виступав третій. Сарутобі ще не виявив відвертої образи, він завжди встромлявся у кокон чесноти. По суті, третій сам став жертвою цієї "добрості".
Якщо б третій у цей момент був рішучішим і по-справжньому атакував Мінато, не намагаючись зберегти видисть світу та не шукаючи м'яких способів вирішення питання, Мінітато дійсно не зміг би стати Хокаґою.
Ось чому третій — це третя, а не Данзо!
Якби на місці третього зараз сидів Данзо, ніяких проблем взагалі не виникло б.
Данзо, який би тримав пост Хокаґе, був набагато важчим.
Але історія не знає, як правильно поклонятись.
Те, що хтось міг контролювати Данзо, насправді було виявом його милосердя до нього. Він не був надто суворим до нього, він просто використовував його.
Але Данзо — це також жорстокість.
Адже мрія Данзо була стати Хокаґе, і він все життя до цього прагнув. А третій використав цю мрію, щоб прив'язати Данзо до себе.
Якщо клинок Данзо був подібний до гострого меча, який встромлюється у тіло і викликає миттєвий потік крові, то ніж третього був тупим. Він кромляв людину по шматку; він не вбивав відразу, але змушував відчувати біль раз за разом, при цьому не даючи приводу для відкритого бунту.
Тепер, коли Орочимару і Данзо мертві, а третій залишився один у повній ізоляції, Аоба міг дозволити йому на своїй шкурі відчути, що таке справжній закон джунглів.
— Я зрозумів.
Обличчя Мінато Намікадзе злегка поморжело, він немов раз подорослішав. Він зрозумів, що тепер може робити речі, які раніше були неприйнятними, і усвідомив, ніби деякі його ідеали залишаться в минулому.
Навіть ставши Хокаґе, він все одно не зможе робити те, що захоче.
У цьому полягала лють і неминучість дорослішання.
На цей момент Мінато остаточно зрозумів усю серйозність ситуації.
- Тоді у мене є ще одне питання...
Мінато знову глибоко зітхнув, змушуючи свої думки працювати швидше. Здавалося, він повністю готувався.
- Що саме я маю робити?
— Тепер я знаю, що треба бити першим і не можна сидіти склавши руки.
— Я не дозволю Третьому відібрати титул Хокаґе.
— Але я відчуваю, що все ще маю багато запитань.
- Як саме мені атакувати?
— Як мені діяти?
— Зараз у мене немає жодної зачіпки на цьому рахунку...
Ці слова, Мінато не шукав схвалення в Аоби — він дійсно не знав, з чого почати.
Це було схоже на відчуття, коли розумієш, що потрібно важко працювати, але не знаєш, в якому напрямку добитися зусиль...
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno