Видавництво Конохі
Аоба повинен був з'ясувати, навіщо прийшов Мінато Намікадзе. Це було дуже важливо, бо він не розумів причини своєї мети.
Аоба повинен був спочатку переконатися, що Мінато не знає про їх зв'язок, точніше, його роль у зупинці Мініо Хокаґе.
Адже на людях вони були добрими друзями, і цього було достатньо. Не варто було примішувати сюди нічого зайвого.
Якби його друг дізнався про те, що він зробив на шляху до посту Хокаґе, то не міг би бути впевнений, як Мінато відреагує.
Судячи з його розуміння Мінато, він мав великі сподівання на пост Хокаґе і не хотів, щоб інші втручалися в це. Він хотів, щоб пост Хокаґе залишався таким, яким він був спочатку.
Мінато хотів сам домогтися поста Хокаґе. Якби цей пост був йому кимось подарен, його ставлення до цього сильно змінилося б.
У цьому Аоба був упевнений.
Аоба добре знав про одержимість і захоплення Мінато посадою Хокаґе. Він знав, що Мінато хоче отримати цей піст власними силами і не бажає втручатись у це. Не те щоб Мінато був примхливим, просто у нього була власна внутрішня мета.
Якби все йшло своїм рядом, то Мінато не дізнався би, що за цим стоїть. Він би чітко розумів, що Орочимару і Данзо не робили б так просто.
Слід сказати, що викриття Орочимару і Данзо виглядало дуже ненадійно.
Будь-хто, хто не був дурнем, міг зрозуміти, що за всім цим стоїть чиєсь темна рука.
Просто Орочимару і Данзо вже зникли, і знайти цього закулісного кукловода було неможливо.
Аоба зовсім не турбувався, що хтось вийде на нього, тому що вважав, ніби все зробив бездоганно. І Орочимару, і Данзо були створені їм за допомогою Техніки Бумажного Клона. Після використання достатньо було просто розвіяти цих клонів, і ніхто б його не знайшов.
Але невідомо чому, Мінато Намікадзе з'явився перед ним, особливо в той момент, коли він не повинен був з"являтися. Це змусило його трохи нервувати, він не знав, як себе вести, не розумів, навіщо той прийшов.
На мить.
Серце Аби забилося від хвилювання.
Він дуже хотів дізнатися справжню причину візиту Мінато, щоб заспокоїтись, але розумів, що зараз не час розслаблятися.
Незалежно від того, чи прийшов Мінато сюди випадково або з підозрою, він не міг видати себе. Він був упевнений в одному: у Мінато не було жодних доказів.
Навіть якщо Мінато дійсно підозрював його і вважав, що причетний до цього, він не міг цього сказати.
Якщо він буде все заперечувати.
То Мінато не зможе з повною впевненістю стверджувати, що це зробив він. Максимум - це будуть лише підозри, причому бездоказальні.
— Здається, тобі не вистачає видавництва!
На обличчі Мінато все ще була тепла усмішка. Він зухвало кинув цю просту фразу.
Він добре зрозумів, що мав на увазі Аоба.
Хіба не через проблеми з видавництвом ці чудові книги не були опубліковані? І з слів Аби було видно, що пошуки видавництва можуть затягнутися.
Якщо не знайти видавництво, то ці книги не будуть опубліковані.
І йому, щоб їх побачити або подарувати Кушені, доведеться чекати дуже довго.
Насправді, він не квапився з цим. Він навіть не знав, що в історії про вчителя Шіроу є друга частина.
Але люди часто бувають такими: коли ти не знаєш, то й не думаєш, а як дізнаєшся, тоді починаєш поспішати.
Побачивши це, він наче знайшов скарб.
Він хотів поділитися з Кушиною якомога швидше, щоб вони могли обговорити цей сюжет і після цього поглибити свої стосунки.
Якщо не буде видавництва, ці книги будуть опубліковані або їх надруковано дуже швидко. Тоді його прагнення затягнеться надовго. Адже він бачив рукопис. Якщо б не рукопис, то він би не затопив Аобу з написанням.
Але коли готовий рукопис застрелює на етапі видавництва, це дуже засмучує.
— Я думаю, що в Конохі дійсно можна створити видавництво, - серйозно сказав Мінато. Його тон був серйозним, не гуморичним. Було видно, що він говорить про серйозну справу.
Очевидно, у нього вже були такі думки.
З слів Аби він також зрозумів, що Моріно Ібіки хотів створити видавництво в Конохе.
Але якщо Моріно Ібіки захоче створити видавництво, йому все одно доведеться його схвалення.
Адже зовсім недавно він дізнався від Кохара Утатані і Хомури Мітокадо, що його обрали Четвертим Гокаге Конохі.
Отримавши цю добру новину, він першим захотів поділитися нею з кимось. І крім брата Теучи з "Ічіраку Рамен" він подумав про Аоба.
Тому він і прийшов в гуртожитку до Абе.
Він просто не очікував, що Аоба буде автором тієї найпопулярнішої книги — тим самим Фугаку.
« Якщо у Конохі буде видавництво, я матиму більше стимулу писати », — з усмішкою сказав Аоба. Він успішно перепровадив розмову на свої зошиті тетраді. Хоча він і не хотів так просто визнавати себе у своїй авторстві, але оскільки вже Мінато дізнався, то приховувати далі не було сенсу, можна було все розповісти.
Він сподівався, що це відверне увагу Мінато.
Тому що він знав, що навіть якщо Мінато і підозрював його в тому, ніби стоїть за всім цим, то міг змінити свою думку.
Тому Аоба постійно скеровував розмову в сторону письменності.
Адже це могло в якийсь момент викликати інші почуття і призвести до несподіваного результату.
Вислухавши Абу, Мінато повільно кивнув.
— Якщо так, то давай створимо видавництво, — відразу ж вирішив Мінато. Він був дуже рішучим.
— Колись у Конохі не було письменників, і створення видавництво не мало сенсу. Але тепер, коли є ти і вчитель Джірая, я думаю, що створення видавництва Конохі буде дуже корисним.
— Правда? - Аоба зробив здивоване обличчя. Насправді, він знав, що для Мінато це дрібниця, але все одно повинен був так відреагувати.
Тільки так він міг дати зрозуміти Мінато, що він повністю поглинений письменником. І якщо Мінато підтримає його мрію, то він зможе спокійно займатися письменництвом щодня.
Його не тільки будуть турбувати, але і все що він напише буде публікується. Це було просто казкове життя, яке дало б йому змогу постійно використовувати культурний експорт у світ ніндзя.
— Звичайно, що ні. Він тільки що дізнався, що стане новим Хокаґе і в Конохі буде найбільша влада.
Хоча він не збирався зловживати владою і використовувати її розумно, щоб захищати село та приносити їй користь.
Але використати свою владу для створення видавництва, на його думку, не було чимось непростимим. Крім того, він вважав, що доступ видавництва в Конохі буде дуже корисним і хорошою справою для села.
— Видавництво Конохи? — Аоба раптом подумав, що ця назва досить добра. Він також хотів, щоб його книжки передавалися під маркою "Іздитель Конохи" і розповсюджувались по всьому світу ніндзя. Таким чином він зможе спокійно займатися тим самим щодня.
Якщо його не турбуватимуть будь - які дрібниці, він вважав, що багато чого можна прийняти.
Зараз був слушний момент, щоб висловити своє ставлення до життя Мінато!
- Якщо мої твори будуть опубліковані в видавництві Конохі, то для мене це буде просто чудово. Мені не доведеться більше дивитися на інших видавців, і я зможу публікуватися так, як мені зручно. Просто...
Сказавши це, Аоба навмисно розтягнув слова, потім відвернув погляд від Мінато і зосередився на щойно написаних тетрадах, роблячи вигляд, що про щось задумався.
Треба сказати, що зараз його акторська майстерність була бездоганною.
У ньому не було нічого переможеного.
Ніхто б не здогадався, що він грає. Здавалося, ніби він і так збирався це зробити, все йшло само собою.
Аоба деякий час мовчки дивився на свої зошиті тетраді, так і не закінчуючи свою фразу. Натомість, після паузи він зітхнув.
- Брат Ібікі сказав, що видавництво не скоро буде готове. Можливо, заявка ще не подана, а коли її схвалить, невідомо. А поки його збудують і введуть у експлуатацію, пройде ще багато часу.
Аоба зробив вигляд, що не зрозумів що мав на увазі Мінато. Адже Мінато говорив, що хоче побудувати видавництво в Конохі. Він висловився так, ніби вони з Мітато просто обговорюють, як було б добре, якби у Кономе була видавничка.
Цей уривок Аоба викликав щире почуття, повністю з погляду автора, який обговорює видавництво. Він не виказав ніякої радості від того, що Мінато може побудувати видавництво, а навпаки, виглядав так, ніби вони з ним просто розмовляють.
Ця сцена відобразилася в очах Мінато.
Посмішка на обличчі Мінато трохи здригнулася. Він думав, що Аоба зрозуміє його думку про це, але схоже, він все ще обговорював з ним будівництво видавництва.
- Аоба, ти не зрозумів мене. Я хочу сказати, що ми можемо побудувати видавництво Конохі! — Знову заговорив Мінато.
- Для видавництва Конохі не потрібно ніякого схвалення. Досить мого слова. Можливо, воно скоро почне працювати. За моїм відчуттям, не більше місяця.
Мінато прямо пообіцяв Аобе. Його слова були не просто розумінням думок Аби, він дійсно збирався створити для нього видавництво. Він вважав, що це чудовий спосіб виправити ситуацію, додати в Коноху нову розвагу і дати жителям села можливість першими читати кращі книжки.
— Я прийшов сказати тобі дещо, - знову повільно заговорив Мінато. Його голос розстався по кімнаті і донісся до вух Аби.
Ось воно.
Аоба тут же напружився.
Він знав, що настав найважливіший момент.
Мінато нарешті збирався сказати, навіщо він насправді прийшов.
Це було дуже важливо.
Адже.
Від цього залежало його підготовка.
Аоба не хотів, щоб Міната дізнався про його роль у постанові Хокаґе. Якщо справа була не в цьому, то все інше мало значення.
На мить.
Аоба затамував подих.
Його очі були прикуті до Мінато. У цей момент він вже не намагався ухилитися. Він знав, що Мінато збирається говорити начистоту.
— Я тільки що з кабінету Хокаґе, — повільно почав Мінато. Його тон був таким спокійним, ніби він говорив про щось незначне.
Він свідомо контролював свій тон, щоб виглядати більш мирним, наче просто розмовляв з другом. Він не хотів, щоб він неправильно зрозумів почуття Егуда і думав, що його досягнення — це зарозумілість.
Спокійний тон і теплий усмішка робили його дуже привітним. Мінато так і дивився на Аобу, його голос був м'яким, ніби він базікав зі старим другом.
- Я отримав повідомлення зверху. Я стану четвертим Хокаґе Конохі. Через півмісячного відбудеться церемонія вступу в посаду. На той час я стану Хокаґе Конохі.
Мінато як можна спокійніше сказав це Аобе. Сказавши це, він не зводив очей з Аби, щоб побачити його реакцію і переконатися, що той не був шокований.
Треба сказати, що хоча він і знав що Аоба розуміє його бажання стати Хокаґе, але коли цей момент настав, він все одно був обережним, тому що дійсно вважав Егуду другом і дуже цінував цю дружбу. Якби, розповідаючи цій радісній новині, він подумав, що хвалився б, то все було б даремно.
Но...
У той момент, коли Мінато став Хокаґе.
Серед тих, кому він хотів повідомити про це в першу чергу, був Аоба, причому серед перших. Тому він прийшов сюди, щоб поділитися з Аобою цією радістю.
- Аоба, я прийшов поділитися з тобою. Я сподіваюся, ти розумієш мене. Моя мрія нарешті збулася, я став Хокаґе Конохі.
Тільки в цьому фразі Мінато виявилися емоції. Нарешті збулася багаторічна мрія. У його голубих очах забиті сльози. У цей момент він нарешті перестав стримувати себе і по-справжньому визнав свої почуття. Він хотів випробувати це піднесення.
— Я такий щасливий!
На обличчі Мінато була усмішка, а в очах блищили сльози. Він бачив, що Егуд усміхався за свого сина. Побачивши такий вираз обличчя Аби, він відчув, що більше нічого не шкодує.
— Мінато, поздоровляю!
На обличчі Аоби з’явилася широка усмішка. Він підняв руки і похлеснув Мінато з плечей, привітавши та бажаючи йому всього найкращого.
У цей момент камінь, який лежав у нього на серці, впав.
Він зрозумів, що Мінато прийшов не для того, щоб запитати, чи він за всім цим стоїть, а щоб поділитися радістю з тим, як став Хокаґе. Це дуже задовольняло його, він відчував, що все було не даремно.
Мінато дійсно вважав його другом, причому дуже хорошим другом. І цього було достатньо.
Аоба не вимагав жодної нагороди за свої дії, тому що він і не говорив Міната про це, а Мінато й не просив його ні про що. Він просто вважав, що у них з Мінато хороші стосунки і що Мітато дуже підходить на цю роль. До того ж, коли він раніше дивився « Наруто», у нього залишився деякий осад. Все, що він робив було для того, щоб виправити ті жаль, які у нього залишилися після перегляду.
Він не хотів, щоб інцидент з Дев'ятихвостим повторився, і не бажав, аби Мінато так рано пішов із життя. Він дуже хотів знати, яким буде майбутнє, якщо Мінато житиме нормальне життя.
Тепер, здавалося, все ось-ось здійсниться.
Аоба подумав, що те, чого Мінато спеціально прийшов сюди, щоб поділитися з ним радістю від того що став Хокаґе - це дуже рідкісна подія. У його серці було сильне почуття задоволення.
На його думку, Мінато міг би і не приходити й говорити йому про це. Той вже, можна сказати, добився успіху, стояв на вершині ніндзя Конохі, став Хокаґе, міг робити все що хотів, і не повинен був спеціально повідомити його. Коли почнеться церемонія вступу, ціле село дізнається, що він - Четвертий Хокаґе Конохі.
Но.
Мінато спеціально прийшов, щоб сказати йому про це.
Було видно, що Мінато дуже цінує його і їхні стосунки були надзвичайно добрими. Це не тільки думка Аби, але й їхня загальна позиція.
Це покращило настрій Аби. Не те щоб у нього було поганий настрій, просто він відчував, що Мінато ставиться до нього з ще більшою повагою. Це змусило його відчувати, що все було не даремно. Хоча все, що він робив, було його власною ідеєю, але через особливий зв'язок Мінато він відчував, ніби це не даремно.
- Дякую!
Мінато з усмішкою, своїми блакитними очима, пильно дивився на Аобу і щиро подякував йому. Він не хвалився тим, що став Хокаґе. Він просто хотів поділитися своїми думками з друзями, висловити радість від того, що став Хокаґе. Це було найщиріше почуття.
Він не вважав себе вищим від інших через те, що став Хокаґе, і не думав, ніби це дає йому якусь перевагу. Він не вважав, що Хокаґе є головним у селі і навіть більше не вважає себе верховним правителем Конохі.
І це саме те, що Мінато вважав Аобу другом.
- Якщо вже ти Гокаґе, то питання з видавництвом я понучу тобі!
Аоба з усмішкою похлопав Мінато по плечу. Його настрій у цей момент покращився, і камінь з душі впав.
Найбільше він боявся, що Мінато прийде і запитає, чи не він за цим стоїть, хіба він той самий покулісний кукловод, який стоїть за викриттями Орочимару та Данзо.
Якби таке питання було поставлено, це означало б, що Мінато вже підозрює його. І тоді, що б він не робив, це могло б викликати у Мінато сумніви і все стало б дуже складно.
Тепер, знаючи, що Мінато прийшов лише для того, щоб поділитися з ним новиною про те, як він став Хокаго.
Його серце наповнилось полегшенням, і він зрозумів, що Мінато — дуже надійна людина. Він доклав чимало зусиль.
Звичайно, коли Мінато дізнався про те, що став Хокагогом, він без жодних церемоній відразу заговорив про видавництво, подавши цю справу йому.
- Покладися на мене! - Почувши слова Аби, Мінато почувався ще краще. Він зовсім не образився на те, що Аоба так вчинив. Навпаки, це означало, що він вважає його другом.
Крім того, тільки в присутності друзів він міг по-справжньому розслабитися. Якби хтось інший попросив його про таке, він би ще подумав. Ставши Хокаґе, йому доведеться брати до уваги інтереси різних сторін. Тільки зараз, на самому початку, до офіційного оголошення, він міг приймати рішення на свою користь.
Але в глибині душі він все одно не хотів зловживати владою. Але для Аоби був виняток.
Він був готовий допомогти Абе побудувати це видавництво.
Звичайно, як офіційна причина він скаже, що це має велике значення для Конохи і буде сприяти її розвитку.
— Назвемо його "Іздительство Конохи". Мені здається, це хороша назва!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno