Сила Кушини!
Слова Мінато чітко донеслися до вух кожного. Обличчя присутніх помаранчели. Усі вони добре розуміли, що коли Мінато сказав це, то зробив остаточне рішення і не підлікував. Зрештою, вони вже старались відмовити його, і подальші догани були даремні.
Присутні ніндзя не знали, як описати свої почуття. Вони були вдячні Мінато за те, що він для них зробив, але в той же час, як товариші по зброї, які пройшли разом через битви, кожен з них був людиною честі. Вони не могли терпіти і прийняти те, що Мінато жертвує собою заради їхнього порятунку.
Але зараз...
Мінато не давав такого наказу!
А самі вони не могли послухатися його волі, особливо коли Сакумо Гатаке мовчав. Це робило їх безсилими. Майже кожен зтиснув кулаки, почуття безсилості захололо їх і їм було дуже не по собі.
Хто-небудь міг би подати знак...
І вони б пішли за Мінато у вогонь і в воду, щоб битися до останнього!
— Звичайно!
Джузо Біва кивнув, на його обличчі розплилася усмішка. Він добре розумів, що в такій ситуації можна вважати справою майже зробленою!
Решта шістьох членів Семи мечників також усміхалися. Вони не очікували, що місія буде виконана так швидко, і вже тим більше не думали, ніби всі вирішаться без єдиної краплі крові. Це допомогло їм уникнути багатьох труднощів.
— Тоді чи можна їм уже йти?
Мінато Намікадзе спокійно стояв на місці. Він озирнувся на ніндзя Конохі за своєю спиною. Як тільки вони підуть, він зможе розв'язати собі руки і вступити в бій.
На перший погляд Мінато, заложник, якого вони захопили, а ніндзя Конохі хотіли його врятувати. Але насправді, з іншого боку, справжніми заручниками були ніндзя Конохі. Як тільки вони підуть, йому не про що буде турбуватися. Навіть якщо він загине тут, то помре без жалю.
Треба сказати, Мінато був дійсно хорошою людиною. Заради Конохи він був готовий пожертвувати всім, а Кушина Удзумакі була для нього усім!
Поки Куша була з ним, він ні за що не дозволив би, щоб з нею щось сталося ...
— Це...
Сім мечників не стали зволікати. Хоча вони погодились на це і сказали, що ніндзя Конохі можуть йти геть, самі ніндзя не хотіли так просто йти. Вони думали, чи є ще шанс перемогтися. Якщо вони підуть, то це буде таке саме як капітуляція, відмова від усіх своїх намірів.
- Йдемо!
У цей момент Сакумо Хатаке взяв на себе роль стабілізатора. Він зрозумів, що Мінато прийняв рішення і побачив в його очах глибоку рішучість. Крім того, на обличчі Кушіні він помітив надзвичайний спокій, без тіні тривоги чи страху. Це означало, що вони могли мати козир у рукаві. Отже, найкращим виходом було послухатись поради Мінато.
— Хсс...
Після слів Сакумо Хатаке, ніндзя Конохі ахнули. Вони зрозуміли, що у такій ситуації вже немає можливості піти на компроміс.
Все повинно було розвиватися саме так.
Прокляття!
Ніндзя Конохі були дуже засмучені. Їхня безсилля досягла свого піку. Вони вже не хотіли терпіти, але сила обмежувала їх.
Насправді, у кожного в голові в цей момент промайнула дивна думка.
Якби їх сила була на рівні Семи мечників ...
Тоді їм, можливо, не довелося б терпіти ці погрози, і Мінато не треба було б йти з ними. Все могло б піти зовсім інакше. Можливо, Туман навіть не наважився б послати таких людей на таку справу.
В одну мить...
Кожен з присутніх подумки прийняв рішення.
Якщо на цей раз їм вдасться щасливо повернутися до Коноху, вони обов'язково скористаються можливістю наполегливо тренуватися, щоб досягнути нового рівня сили і принаймні не будуть такими розслабленими, як раніше.
У кожного бувають моменти лінивства.
У кожного бувають моменти, коли він не викладається на повну.
Ніндзя — це не виняток!
Більшість ніндзя старанно тренують своє життя.
Але скільки з них тренуються, викладаючи на повну...
Багато ніндзя, навіть готуючись до екзамену на чуніну, не докладали всіх зусиль. Вони просто брали участь: добре, не минуться — наступного разу.
Якщо подивитися на світ "Наруто", то, мабуть, тільки Майто Гай і Рок Лі по-справжньому викладали на тренуваннях...
Решта завжди залишали собі лазівку!
Ці ніндзя Конохі були такими ж.
Вони пройшли багато років тренувань, але ніколи не викладалася на повну. І тепер, коли їм потрібна була сила, у них її не було. Це було схоже на відчуття, коли жалієш, що мало читав, якщо книга потрібна.
Вони поклялися, що після повернення наполегливо тренуватимуться.
У ту ж мить...
Ніндзя Конохі один за одним повернулися і пішли слідом Сакумо Хатаке.
Сакумо Хатаке йшов попереду. Він повів їх за собою не тому, що у нього були погані стосунки з Мінато, а тому що якби він цього не зробив, то всі інші залишилися б тут.
Куша кинула на них довгий погляд.
— Будьте обережні.
Кушина не втрималась і сказала це, тому що її сенсорні здібності вже виявили, що з того боку рухається група ніндзя Конохі, прямуючи до тієї ж сторони, куди вони йшли.
Вона не була впевнена в їхніх намірах!
Тому не могла сказати прямо.
Але вона хотіла попередити їх.
Її слова не сприймаються серйозно. Вони вважали це звичайним покаранням.
Такі пропозиції трапляються щодня. Навіть у Конохі, коли дитина йшла гратись, дорослі казали їй: « Будь обережним в дорозі ».
Ніндзя Конохі не піддали цьому особливого значення.
"Ех ..."
Куша мовчки зітхнула. Вона зробила все, що могла. Решта була в руках долі. Вона не могла захистити всіх, вона хотіла захищати тільки Мінато. Зрештою, її сили були не безмежні. Крім того, у неї були і свої думки: якщо з цими ніндзя щось трапиться, і за цим дійсно буде стояти хтось із Конохи, то це стане незаперечним доказом, який вони зможуть використовувати в майбутньому.
Якщо б вони не пішли, то до прибуття тих ніндзя з Конохи залишалося би ще півгодини.
Але зараз, коли одні рухалися вперед, а інші поверталися...
Вони йшли назустріч один одному і скоротили відстань, а тепер могли зустрітися вже через десять хвилин.
Що станеться тоді...
Вона не могла про це більше думати!
Шахух! Шух! Шух! Шух! Шух! Шух! Шух!*
Ніндзя Конохі, прямуючи за Сакумо Хатаке, зникли один за одним. Вони йшли швидко, наче ті, хто втікав.
— Пане Сакумо, ми справді так просто йдемо? — запитав один з ніндзя Конохі, коли вони відійшли на деякий час. У його серці все ще панував гнів. Зрештою Мінато врятував їм життя, а тепер він знову пожертвував собою заради них. Мінато врятував їх двічі, а вони просто кинули його. Це було не правильно. Сумління мучила їх, але вони мали підкоритися наказу і піти.
Шахух! Шух! Шух!*
Після цього питання всі ніндзя, які пішли з Сакумо, зосередились на ньому.
Майже всі хотіли знати його відповідь.
Тому що в тій ситуації вони не мали можливості детально про все розпитувати. Крім того, вони ще не повністю позбулися небезпеки і не мали настрою обговорювати це питання. Тепер, коли ті вже не могли наздогнати їх, вони заспокоїлися і ставили запитання.
— Да.
Сакумо Хатаке прямо кивнув. Його тон був відвертим і низьким, а зміст — чітким та зрозумілим. Він подивився на того, хто поставив питання.
— Зараз ми можемо зробити все, що від нас вимагається - це піти звідти і не заважати Мінато. Якщо я не помиляюся, то те, що Мінато залишив Кушину, означає що у нього є якийсь план!
— План?
Ніндзя Конохі були вражені словами Сакумо Хатаке. Вони навіть не думали в цьому напрямку, особливо про Кушина. В їхніх очах вона була просто звичайною дівчиною-ніндзя з Конохи.
Хоча криша вже виявила себе з незвичайного боку...
Але зараз, тільки що переживши смертельну небезпеку на війні, у них не було часу і бажання думати про це, і вони, природно, забули з уваги суть проблеми. Тепер, заспокоївшись і подумавши, вони зрозуміли, що сила Кушіни була дійсно великою. Лише її здатність сприймати на величезній відстані не була доступною для звичайних людей.
В одну мить...
У очах присутніх промайнуло розуміння, але в ньому було більше розгубленості і замішання. Вони чекали, що Сакумо Хатаке їм усе пояснить.
— Якби ви були на місці Мінато, знаючи, що противник використовує тактику, то чи справді пішли б? — Сакумо Хатаке відразу перейшов до суті.
Це була суперечність.
Просто всі присутні думали, що Мінато жертвує собою заради них. І це було не зовсім неправильно. Але якщо спокійно проаналізувати, то можна було помітити деякі деталі.
- Те, що Мінато погодився на таку вимогу, говорить про те, щоб у нього була певна впевненість. У мене було таке передчуття, але я не був до кінця впевнений. Але коли я побачив, що Мінато хоче, щоб Кушіна залишилася, то виникає питання: якби ви були на його місці, знаючи, наскільки небезпечно це було б, чи дозволили би йому піти з вами або захотіли б піти разом?
Сакумо Хатаке знову торкнувся суті питання, його ядро: чому треба було залишати Кушину.
— Це...
Ніндзя Конохі втратили дар мови. Вони тоді подумали, що це дивно, але не стали заглиблюватися. Але тепер це здавалося не просто дивним, а безглуздим.
Будь - яка розважна людина не зробила б цього.
Мінато не був дурнем.
Навпаки.
Мінато був дуже розумним.
Тому можна було б виключити, що Мінато допустився такої помилки. А це означало, що Мінато зробив це навмисно!
Якщо подумати, то було страшно!
Почувши, як Сакумо Гатаке вказав їм правильний напрямок для роздумів, кожен з ніндзя Конохі почав швидко співвідмовляти, намагаючись зрозуміти спосіб дій Мінато.
У голові у кожного виникло питання. Вони здогадались, що Мінато мав якийсь сенс, але не знали, який саме.
І здивування в їхніх очах стало ще сильніше!
- Якщо я не помиляюся...
Сакумо Хатаке знову повільно заговорив. У його очах світився мудрий вогник. По суті, весь цей шлях він роздумував над цим питанням і після довгих роздумів прийшов до єдиного можливого відповіді.
- Ви бачили, як Мінато увійшов у режим Мудреця.
- І Кушина також увійшла в режим Мудреця.
— У цих двох однакова тренування.
- Тоді можливо, що...
- Сила Кушини не поступається силі Мінато!
Сакумо Хатаке говорив один за одним. Він відчував, що говорить про щось дуже важливе, про те що багато хто забув з уваги. І головною причиною цього було те, що Кушина - всього лише сімнадцятирічна дівчина-ніндзя.
Справа не в тому, що до жінок-ніндзя ставилися з упередженням, бо у Конохі та інших селах їх було багато. Просто на найвищому рівні бойової сили жінки-ніндзя зустрічалися рідше.
Цей інстинкт змусив усіх забути про силу Кушини. Тепер, згадавши про це, всі раптом прозріли.
Здається...
Така можливість дійсно існувала!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno